Історія кафедри геології корисних копалин 

Відкрита 1955 р. як Кафедра методів розшуків і розвідки родовищ корисних копалин, у 1994 р. перейменована на кафедру корисних копалин та екологічної геології, у 1999 р., після виділення кафедри екологічної та інженерної геології і гідрогеології, – на кафедру корисних копалин, а 2004 р. – на кафедру геології корисних копалин, її очолювали
1955-1958
проф. Козеренко В.М.
1958-1961
 проф. Горжевський Д.Й.
1961-1991
проф. Лазько Є.М.
1991-1996
 проф. Пізнюр А.В.
з 1996
проф. Павлунь М.М.

Навчальний процес забезпечували і забезпечують

професори О.Б. Бобров, Д.Й. Горжевський, В.М. Козеренко, Є.М. Лазько, Ю.В. Ляхов, М.М. Павлунь, А.В. Пізнюр, І.В. Попівняк, Г.М. Яиенко
доценти Р.Г. Вовченко, М.Г. Головченко, В.З. Єршов, Є.В. Кірик, В.М. Куземко, Г.О. Луньов, Б.В. Мерліч, М.Ю. Фішкін, С.І. Ціхонь та ін.;
Історія кафедри за 55 років
асистенти О.В. Гайовський, М.Є. Головко, , О.В. Шваєвський, В.М. Шевчук, інженерно-технічні працівники М.П. Горін, А.І. Гринчук, К.І. Екгавз, М.М. Коломієць, В.Ф. Корнілов, І.Ф. Луньова, А.І. Петриченко, Л.М. Сливко, Л.В. Федоренко та ін. При кафедрі є лабораторії прикладної термобарогеохімії і спеціальних методів ви­вчення рудних формацій, музей рудних формацій. Кафедра забезпечує викладання таких курсів: геологія корисних копалин, методи розшуків та розвідки родовищ корисних ко­палин, геологорозвідувальна справа і бурові роботи, металогенія, геохімічні методи роз­шуків, корисні копалини України, економіка мінеральної сировини, структури рудних полів; спецкурсів: геологія золота, розшуки та розвідка родовищ корисних копалин, рудні формації, металогенія золота, геолого-генетичні типи золоторудних родовищ, методи термобарогеохімії, прикладна термобарогеохімія, структури золоторудних полів, критерії прогнозної оцінки перспективності рудоносних територій.
Кафедра готує спеціалістів і магістрів зі спеціальності "геологія". При кафедрі є аспірантура зі спеціальності 04.00.11 – геологія металевих і неметалевих корисних копалин. Співробітниками кафедри захищено 7 докторських і 25 кандидатських дисертацій. Значними є здобутки у підготовці і виданні навчально-методичної літератури. Опубліковано два видання підручника проф. Є.М. Лазька "Основы региональной геологии СССР"(Т. 1, 1962; Т. 2, 1965; Т. З, 1971) і "Региональная геология СССР" (Т. 1, 2, 1975). три навчальні посібники: "Основи термобарогеохимии" (А.В. Пизнюр, 1986); "Ендогенні рудні формації" (Є.М. Лазько, 2004); "Курс термобарогеохімії: теоретичні засади і методологія вивчення флюїдних включень у мінералах" (Ю.В. Ляхов, М.М. Павлунь, 2004).

Головні наукові напрями: вивчення геології і металогенії Східного Забайкалля трального Казахстану, Середньої Азії, Кавказу, України на підставі геологічних і термобарогеохімічних досліджень; вивчення докембрійських метаморфічних і ультраметаморфічних комплексів порід на підставі формаційного аналізу; складання формаційних карт Українського щита; дослідження вугільних родовищ України; вивчення технологічних властивостей сірчаних руд родовищ Передкарпаття; геологія, металогенія і термобарогеохімія постмагматичних рудних формацій (у руслі термобарогеохімічної школи проф. М.П. Єрмакова); геологія і металогенія докембрійських формацій; геологія і металогенія алмазів та золота.

Працівники кафедри опублікували близько 1 500 наукових праць (з них 17 рафій), зокрема: "Геологическое строение юго-восточной части Восточного Забайкалья (В.Н. Козеренко, 1956); "Связь зндогенного рудообразования с магматизмом и метаморфизмом" (Ц.И. Горжевский, В.Н. Козеренко, 1965); "Каменные угли Львовско-Волынского бассейна" (В.З. Ершов, 1975); "Нижний докембрий западной части Украинского щита" (соавт. Е.М. Лазько. Г.М. Яценко, 1975); "Условия образования серных руд Роздольского месторождения" (Б.В. Мер.шч, Н.М. Даценко, 1976); "Методические указания по составлению карт формаций раннего докембрия для целей металлогенического картирования и металлогенического прогноза" (соавт. Е.М. Лазько, 1979); "Нижний докембрий центральной части Украинского щита" (Г.М. Яценко, 1980); "Физико-химические основы прогнозирования постмагматического оруденения" (Е.М. Лазько, Ю.В. Ляхов, А.В. Пизнюр, 1981); "Термобарогеохимия золота" (Ю.В. Ляхов, Н.Н. Павлунь. А.В. Пизнюр. И.В. Попивняк, 1995); "Месторождения золота в гнейсовых комплексах докембрия Украинского щита" (соавт. Г.М. Яценко, А.И. Росихина, 1998); "Майське золоторудне родовище (геологія, речовинний склад руд, модель утворення)" (співавт. О.Б. Бобров, Ю.В. Ляхов, В.М. Шевчук, 2000); “Геологічна будова та золотоносність Сорокінської зеленокам'яної структури" (співавт. О.Б. Бобров, В.М. Шевчук, 2000); "Алмазоносные формаций и структуры юго-западной окраины Восточно-Европейской платформы. Опыт минерагении алмаза" (соавт. Г.М. Яценко, А.И. Росихина, 2002); "Геолого-генетична типізація золотого зруденіння України" (співавт. О.Б. Бобров, М.М. Павлунь, Ю.В. Ляхов, 2004); "Металогенія архею" (Є.М. Лазька, 2004). Викладачі кафедри брали участь у багатьох наукових форумах, зокрема, у роботі Міжнародних геологічних конгресів (Москва, Новосибірськ, Київ, Братислава, Торонто), міжнародних, всесоюзних і республіканських наукових конференціях з термобарогеохімії та металогенії в Уфі (1976), Владивостоці (1978), Новосибірську (1981, 1985, 1989), Львові (1975), Александрові (1983, 1991, 1995, 1999), Санкт-Петербурзі (1999), Варшаві (1993), Олександрії (1994), Пекіні (1996), Відні (1998), Мішкольці (2003) та ін. Кафедра підтримувала наукові зв'язки з Московським університетом, Московським геологорозві­дувальним інститутом, Ленінградським гірничим інститутом, Новосибірським інститутом геології і геофізики АН СРСР та іншими, а нині з Геологічним інститутом м. Рея (Франція), Геологічним інститутом м. Хельсінкі (Фінляндія), Інститутом розвитку та охорони довкілля (м. Будапешт), ВНІІСІМС (м. Александров, РФ), Лундським університетом (Швеція) та ін.