для підготовки фахівців
освітньо-кваліфікаційного рівня– спеціаліст та магістр
Мала
ймовірність виникнення надзвичайних ситуацій є однією із причин їх
недооцінювання, але великі матеріальні, людські та моральні втрати, як показує
світовий досвід, переконливо свідчить про необхідність підготовки всього
населення до адекватних дій у надзвичайних ситуаціях.
Женевські
конвенції та Додаткові протоколи до них у наш час відіграють важливу роль у
реалізації вимог міжнародного гуманітарного права із захисту постраждалих у
надзвичайних ситуаціях та жертв збройних конфліктів. Майже всі розвинені
держави світу мають систему цивільного захисту населення та цивільної оборони.
Метою вивчення дисципліни є формування у студентів елементів
техногенно-екологічного світогляду щодо запобігання виникнення надзвичайних
ситуацій та ліквідації їх наслідків.
Завданням дисципліни є надання студентам знань і вмінь із виявлення
негативного впливу на життєдіяльність та здоров‘я людини зовнішніх та
внутрішніх факторів, пошук і обгрунтування внутрішніх факторів.
Об’єкт вивчення цивільної оборони – надзвичайні ситуації та їх вплив на
життєдіяльність людини та суспільство.
Предмет вивчення є вплив на життєдіяльність та здоров‘я людини зовнішніх і
внутрішніх факторів.
Після вивчення дисципліни
студенти повинні:
а) знати:
·
завдання та організаційну структуру Цивільної оборони
України;
·
характеристику осередків забруднення та ураження, які
виникають у надзвичайних умовах мирного та воєнного часу;
·
способи і засоби захисту населення і територій від
уражаючих факторів аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж і сучасної
зброї масового ураження;
·
порядок дій формувань ЦО і населення в умовах надзвичайних
ситуацій;
·
методики прогнозування можливої радіаційної, хімічної,
біологічної, інженерної і пожежної обстановки, яка може виникнути внаслідок НС;
·
основи стійкості роботи об’єктів господарювання в
надзвичайних ситуаціях;
·
основи організації проведення рятувальних та інших
невідкладних робіт в осередках забруднення і ураження;
б) уміти:
·
організовувати взаємодію з відповідними державними органами
та структурами з метою забезпечення зовнішнього захисту;
·
керувати підготовкою формувань і проведенням рятувальних та
інших невідкладних робіт на об’єктах господарювання відповідно до майбутньої
спеціальності;
·
практично здійснювати заходи по захисту населення від
наслідків аварій, катастроф, стихійного лиха і у разі застосування сучасної
зброї;
·
оцінювати радіаційну, хімічну, біологічну обстановку та
обстановку, яка може виникнути внаслідок надзвичайних ситуацій природного та
техногенного характеру;
·
відповідно до майбутньої спеціальності оцінювати стійкість
елементів об’єктів господарювання в надзвичайних ситуаціях і визначити
необхідні заходи щодо її підвищення.
Підсумковий
контроль – залік, який оформляється за результатами поточного контролю знань.
Поточний контроль знань здійснюється на практичних заняттях шляхом оцінювання
результатів виконання індивідуальних завдань та контрольних опитувань.
Розділ 1. Цивільна оборона України, її завдання, структура і
функції
Роль Цивільної оборони у забезпеченні сталого
розвитку суспільства. Завдання Цивільної оборони України згідно Положення міжнародного права з питань захисту людей,
Женевської конвенції та Додаткових протоколів до неї, Закон України “Про
Цивільну оборону України”, „Положення про Цивільну оборону України”
Сили
цивільної оборони. Державна професійна спеціальна аварійно-рятувальна служба,
воєнізована аварійно-рятувальна служба, спеціалізовані аварійно-рятувальні
служби на місцях, невоєнізовані формування , організація, оснащення і
призначення. Територіальні та об’єктові формування, формування загального
призначення та служб і забезпечення. Організаційна структура цивільної оборони
об’єкта господарювання.
Фінансування
заходів цивільної оборони. Контроль за дотриманням законодавства з питань
цивільної оборони.
Тема 1.2. Єдина державна система запобігання
і реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру в
Україні (СЗРНС).
Загальні принципи організації структури
Цивільної оборони України. Керівництво Цивільною обороною в Україні. Органи
управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення, їх
завдання.
Постійно діючі комісії з питань
техногенно-екологічної безпеки (ТЕБ) та надзвичайних ситуацій (НС). Бази
створення комісій, їх склад. Завдання комісії у звичайних умовах і при надзвичайній
ситуації.
Розділ 2. Надзвичайні ситуації техногенного характеру та
їх моніторинг.
Тема 2.1. Надзвичайні ситуації
техногенного характеру, викликані некерованими ядерними реакціями.
Види радіаційних аварій. Характеристика осередку ураження при аваріях
на АЕС. Населення в умовах радіаційної аварії. Характер ураження людей та
тварин. Захист від іонізуючих
випромінювань. Методи виявлення іонізуючих випромінювань. Будова,
призначення, підготовка до роботи та застосування приладів радіаційної розвідки
і дозиметричного контролю, радіоактивного опромінення.
Сучасні засоби масового ураження.
Уражаючі фактори ядерного вибуху. Їх вплив на людей, об’єкти господарювання.
Способи захисту.
Оцінка радіаційної обстановки при аваріях на
радіаційно-небезпечних об’єктах та при застосуванні сучасних засобів масового
ураження. Прогнозування надзвичайних ситуацій на радіаційно-небезпечних
об’єктах. Наслідки Чорнобильської катастрофи та перспективи атомної енергетики.
Тема 2.2. Надзвичайні
ситуації техногенного характеру, викликані виходом з під контролю сильнодіючих
отруйних речовин (СДОР).
Фізико-хімічні і токсичні
властивості сильнодіючих отруйних речовин, найбільш поширених на підприємствах.
Гранично допустима концентрація, токсичні дози. Зона хімічного забруднення і
осередок хімічного ураження. Розміри зон хімічного забруднення, їх залежність
від типу сильнодіючих отруйних речовин, метеорологічних умов і рельєфу
місцевості. Засоби захисту і нейтралізації.
Прилади хімічної розвідки і
контролю забруднення сильнодіючими отруйними речовинами. Будова, призначення,
підготовка до роботи та застосування для визначення наявності небезпечних
хімічних речовин.
Оцінка хімічної обстановки при аваріях з витіканням сильнодіючих
отруйних речовин, а також при застосуванні хімічних засобів ураження. Оцінка
параметрів хімічної обстановки. Прогнозування надзвичайних ситуацій на
хімічно-небезпечних об’єктах. Перспективи розвитку високих хімічних технологій.
Використання приладів,
інструкцій для встановлення виду і ступеню забруднення об’єктів радіоактивними, отруйними і
сильнодіючими отруйними речовинами.
Використання результатів
вимірювань для оцінки обстановки з метою попередження та зменшення можливого
ураження.
Тема 2.3. Надзвичайні ситуації на вибухонебезпечних
виробництвах та викликані чинниками біологічного походження
Теоретичні основи механізму горіння та вибуху. Параметри, які характеризують вибухонебезпеку середовища, та фактори, що
визначають небезпеку вибуху. Кількісні
показники вибухів. Оцінка експлуатаційної
надійності та безпека обладнання. Аварії та вибухи апаратів, які працюють під
тиском. Безпечна експлуатація балонів із стисненими, зрідженими і
розчиненими газами.
Прогнозування
надзвичайних ситуацій на вибухонебезпечних виробництвах та основні напрями
розвитку технологій захисту об’єктів і територій.
Надзвичайні
ситуації, викликані чинниками біологічного (бактеріологічного) походження:
епідемії, епізоотії, епіфітотії, отруєння людей, масове отруєння тварин, масове
розповсюдження шкідників рослин, викид в атмосферу біологічно - активних
речовин. Систематичне спостереження і контроль за довкіллям і прогнозування
розвитку біологічно – небезпечних надзвичайних ситуацій.
Надзвичайні
ситуації, викликані відхиленням від норм сейсмічної, гідрогеологічної та
гідрометеорологічної обстановки. Використання статистичних методів в оцінці
надзвичайних ситуацій природного характеру та їх прогнозування.
Розділ
3. Захист населення і територій від
надзвичайних ситуацій
Концепція захисту населення
і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного походження.
Основні заходи і засоби захисту населення і територій при виникненні
надзвичайних ситуацій. Інженерний, медичний, біологічний, радіаційний і
хімічний захист. Їх характеристика.
Захисні споруди: сховища,
протирадіаційні укриття, найпростіші укриття, їх призначення, вимоги до них.
Захисні властивості захисних споруд ЦО. Укриття населення в захисних спорудах.
Індивідуальні засоби
захисту: фільтруючі, ізолюючі і промислові протигази, респіратори, використання
їх для захисту від отруйних і сильнодіючих отруйних речовин, від радіоактивних
речовин і бактеріальних засобів ураження. Засоби захисту шкіри. Використання
медичних і найпростіших засобів індивідуального захисту.
Визначення потреб у
зовнішньому захисті. Порядок накопичування, зберігання й видачі засобів
індивідуального захисту на об'єктах господарювання. Захист працівників на
об’єктах господарювання у надзвичайних ситуаціях.
Інформація та оповіщення.
Поведінка населення при оповіщенні
Евакуаційні заходи.
Організація і планування евакуаційних заходів у випадку аварій, катастроф,
стихійного лиха і воєнної обстановки.
Визначення необхідності
залучення служб (структур) зовнішнього захисту потребам населення і державним
вимогам.
Самодопомога і перша медична
допомога в надзвичайних ситуаціях. Застосування табельних засобів для першої
медичної допомоги у відповідності до виду і ступеню ураження людини.
Розділ 4. Управління
забезпеченням безпеки життєдіяльності населення у надзвичайних ситуаціях.
Планування заходів цивільної
оборони. Структура і зміст плану цивільної оборони об’єкта на мирний і воєнний
час.
Визначення стану захисту
об’єкта господарювання, населення та довкілля від небезпек: радіаційної,
хімічної, пожежної, біологічної, метеорологічної і гідрологічної.
Управління заходами захисту
об’єкта для створення умов захисту персоналу та їх сімей, матеріальних
цінностей та довкілля від уражаючих факторів та дії джерел небезпеки при
виникненні НС.
Управління проведенням
рятувальних та інших невідкладних робіт на об’єкті.
Управління
фінансово-матеріального забезпечення необхідного для захисту об’єкта, персоналу,
населення і довкілля згідно плану заходів та чинних нормативів.
Стійкість роботи об’єкта в
надзвичайних ситуаціях, основні фактори, які впливають на стійку роботу
об’єкта. Методика оцінки стійкості об’єкта до уражаючих факторів стихійних лих,
виробничих аварій, пожеж і зброї масового ураження. Оцінка стійкості роботи
об’єкта у відповідності до особливостей розміщення і діяльності. Основні
напрямки і необхідні заходи підвищення стійкості роботи об’єктів.
Методика розрахунку можливих
економічних та матеріальних втрат, що можуть бути завдані НС. Методика розробки
комплексу економічних, організаційних, інженерно-технічних, спеціальних та
інших запобіжних заходів з метою забезпечення роботи підрозділів об’єкта з
урахуванням ризику виникнення НС, відповідно до профілю професійної діяльності
об’єкта.
Основні документи що
регламентують порядок оперативного виконання рятувальних та інших невідкладних
робіт в районі НС.
Економічні, організаційні,
інженерно-технічні, спеціальні (враховуючи галузь господарської діяльності) та
інші заходи для проведення робіт в районі НС. Визначення вартості рятувальних
та інших невідкладних робіт при ліквідації наслідків НС.
Основи проведення
рятувальних і невідкладних робіт. Методика визначення їх об’єму в осередках
ураження. Зміст рятувальних і невідкладних робіт. Способи і порядок їх
проведення. Організація оперативного виконання рятувальних і невідкладних робіт
в районі НС. Сили і засоби для проведення рятувальних і невідкладних робіт.
Організація і особливості
проведення рятувальних і невідкладних робіт в осередках сучасних засобів
ураження і у районах аварій, катастроф, стихійних лих і великих пожеж.
Функціональні обов’язки
командирів невоєнізованих рятувальних формувань. Організація розвідки району
НС.
Організація порядку, захисту
та рятування людей, матеріальних і культурних цінностей та захист довкілля під
час негайної ліквідації НС, та локалізації зони виливу небезпечних факторів НС.
Організація першочергових
робіт у районі НС з метою відновлення окремих споруд, усунення пошкоджень у
мережах та системах комунальних і виробничих комунікацій.
Локалізація і ліквідація
аварій на комунально-енергетичній мережі і спорудах в умовах пожеж,
радіоактивного забруднення, зараження небезпечними хімічними речовинами і
руйнувань.
Створення мінімально
необхідних умов для життєзабезпечення персоналу і населення, санітарного
очищення та знезараження території.
Знезараження від РР, ОР і
СДОР і БЗ території, техніки, приміщень, продуктів харчування, кормів, урожаю,
води (в т.ч. з урахуванням досвіду ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС).
Методи, способи знезаражування.
Санітарна обробка: часткова,
повна. Організація санітарної обробки в стаціонарних та польових умовах.
Тема 4.4. Правове забезпечення цивільної оборони України, міжнародне
співробітництво, навчання населення з цивільної оборони.
Закони України, Постанови
Верховної ради України, Постанови Кабінету Міністрів України, Укази Міністра
міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від
наслідків Чорнобильської катастрофи, Накази Міністра міністерства освіти і
науки України з питань захисту населення і територій у надзвичайних ситуаціях.
Міжнародне співробітництво
України з питань обміну досвідом цивільної оборони і ліквідації наслідків
надзвичайних ситуацій, створення і оснащення сил цивільної оборони, спільних
дій у разі виникнення надзвичайних ситуацій. Особливості прикордонного
розміщення Львівської області і транскордонна взаємодія у надзвичайних
ситуаціях.
Проведення занять з цивільної оборони
з різними категоріями населення. Складання планів-конспектів для проведення
занять з цивільної оборони.
Основна
1. Стеблюк М.
І. Цивільна оборона. Підручник для ВНЗ.
- К., Урожай, 1994. - 360 с.
2. Депутат О.
П. Цивільна оборона. Навчальний посібник для ВНЗ. – Л., „Афіша”, 2000. – 336 с.
3. Стеблюк М.
І. Цивільна оборона. Підручник. — К.:
Знання, 2002. — 430 с.
4. Закон України № 2974-ХІІ від 3
лютого 1993 р. „Про цивільну оборону України” із змінами і доповненнями
5. Положення
„Про цивільну оборону України”, постанова Кабінету Міністрів України.
Додаткова
1. Закон України № 1809-ІІІ
від 8 червня 2000 р. „Про захист населення і територій у надзвичайних ситуаціях
техногенного і природного характеру.
2. Положення „Про єдину
державну систему запобігання та реагування на надзвичайні ситуації техногенного
і природного характеру”, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від
3 серпня 1998 р № 1198.
4. Закон України „Про
забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення” .
5. Закон України „Про
правовий режим надзвичайного стану” від 16 березня 2000 року №1550-ІІІ.
6. Закон України № від 14
січня 1998 р. „Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань”.
7. Закон України „Про пожежну безпеку” № 618/97-ВР від 5
листопада 1997 року.
16. Надзвичайні ситуації.
Основи законодавства України. – К., 1998. – 544 с.
Програму
склав старший викладач Дереженець В.В.