ВЯЛОВ Олег Степанович (23.I.1904, м. Ташкент - 01.VII.1988, м. Львів) – геолог, д-р геол.-мін. наук (Материалы к познанию третичных отложений Средней Азии, 1937), проф. (1941), акад. АН УРСР (1948). Закінчив геол. ф-т Ленінград. ун-ту (1928). 1927–33 наук. співроб., геолог Геол. комітету (тепер ВСЕГЕІ) в Ленінграді (Росія); 1933–48 ст. геолог, зав. Середньоазіат. та Західноукр. (1945) секціями ВНДГРІ (Ленінград); 1945–57 зав. каф. іст. геології та палеонтології Львів. ун-ту; 1949–88 зав. відділу тектоніки та палеографії провінцій горючих корисних копалин Ін-ту геології та геохімії горючих корисних копалин АН УРСР. Засновник львівської школи палеонтологів і стратиграфів. Зробив значний внесок у різні галузі геолог. науки, автор фундаментальних праць з тектоніки, стратиграфії, палеонтології, геології нафти та газу, гідрогеології Середньої Азії, Кавказу, Карпат; розробник схем стратиграфії крейдових і третинних відкладів. Один зі світових спеціалістів з палеоіхнології, засновником якої був на теренах кол. Радянського Союзу. Бл. 500 наук. праць, зокр. Следы жизнедеятельности организмов и их палеонтологическое значение (К.,1966), Стратотипы меловых и палеогеновых отложений Украинских Карпат (К., 1988). Один із засновників Львів. геол. т-ва і його президент (1963–1966), засновник Палеонтологічного збірника (1961), організатор і перший президент Укр. палеонтол. т-ва (1977–1985). Почесний член Геол. товариств багатьох країн (Польща, Австрія, Франція та ін.). Ордени "Знак Пошани" (1948), Леніна (1954), Дружби народів (1984). Золота медаль Чехословацької АН (1987). Державні премії СРСР (1947) та УРСР. Премія ім. В.І. Вернадського (1979). Засл. діяч науки УРСР (1981). Державна премія України в галузі науки і техніки (1986). Л-ра: Олег Степанович Вялов. Библиографический указатель. (Л., 1983).