НОВИЙ ВИД ФОРАМІНІФЕР ІЗ НИЖНЬОКАМ’ЯНОВУГІЛЬНИХ ВІДКЛАДІВ ЛЬВІВСЬКО-ВОЛИНСЬКОГО ВУГІЛЬНОГО БАСЕЙНУ
Інститут Геологічних наук НАН України,
вул. О. Гончара, 55 б, 01601, Київ, Україна
Описано новий виду форамініфер із нижньокам’яновугільних відкладів Львівсько-Волинського вугільного басейну. Це представник родини Chernyshinellidae – Mstinia triangular sp. nov., знайдений у візейських відкладах басейну.
Ключові слова: форамініфери, нижньокам’яновугільні відклади, Львівсько-Волинський вугільний басейн, новий вид, Mstinia triangula.
СПОНГІОФАУНА ІЗ БАДЕНСЬКИХ ВІДКЛАДІВ
БІЛЯ БОГОТОВА СЕЛА (ЮГОСЛАВІЯ)
Інститут геологічних наук НАН України
вул. Олеся Гончара, 55-б, 01601 Київ, Україна
У баденських відкладах біля Боготова села серед численної мікрофауни, такої як форамініфери, остракоди, а також отолітів, діатомей виявлено доброї збереженості спікули кременевих і кременеворогових губок. Відповідно до розробленої нами паратаксономічної класифікації спікул кременевих губок визначено й описано 14 морфовидів спікул губок. Висвітлено певні погляди на умови формування баденських відкладів на підставі виявлених залишків губок.
Ключові слова: спікули губок, баденський ярус, Югославія.
ОСТРАКОДИ РОДИН CYTHERELLIDAE, SIGILLIIDAE, BAIRDIIDAE, MACROCYPRIDIDAE, PONTOCYPRIDIDAE, PARACYPRIDIDAE, BYTHOCYTERIDAE, SCHIZOCYTHERIDAE З МААСТРИХТСЬКИХ ВІДКЛАДІВ ЛЬВІВСЬКОЇ МУЛЬДИ
Державний природознавчий музей НАН України
вул. Театральна, 18, 79008, Львів, Україна
Уперше наведено повний видовий склад та описано остракоди родин Cytherellidae, Sigilliidae, Bairdiidae, Macrocyprididae, Pontocyprididae, Paracyprididae, Bythocytheridae, Schizocytheridae з відкладів маастрихту Львівської мульди.
Ключові слова: остракоди, систематика, маастрихт, Львівська мульда.
ПРЕДСТАВНИКИ РОДУ TULOTOMA HALDEMAN (MOLLUSCA, GASTROPODA) З ПЛІОЦЕНОВИХ ВІДКЛАДІВ ПОНИЗЗЯ ДУНАЮ
Мелитопольський педагогічнй університет
вул. Леніна, 20 72315 Мелитополь Запоріжська обл., Україна
ННаведено результати аналізу малакофауни із пліоценових відкладів пониззя Дунаю. Описано три види роду Tulotoma Haldeman, два з них являются новими.
Ключові слова:
Устриці томасівських шарів Південної України
(рід Ostrea, Neopycnodonta)
Дніпропетровський державний університет
пр. К. Маркса, 36, 49044 Дніпропетровськ, Україна
Описано найхарактерніших представників родини устричних родів Ostrea, Neopycnodonta з томасівських шарів у с. Кам’янка Апостолівського району Дніпропетровської області. Ця група організмів має важливе стратиграфічне і палеогеографічне значення.
Ключові слова: устриці, черепашка, стулка, стратиграфія, міоцен, регіоярус, баденій, гетантій, горійські верстви.
Устриці томасівських шарів Південної України (Рід Crassostrea)
Дніпропетровський державний університет
пр. К. Маркса, 36, 49044 Дніпропетровськ, Україна
Продовжено опис найхарактерніших представників родини устричних роду Crassostrea з томасівських шарів у с. Кам’янка Апостолівського р-ну Дніпропетровської обл. Ця група організмів має важливе стратиграфічне і палеонтологічне значення.
Ключові слова: устриці, стратиграфія, палеогеографія, міоцен, карпатій, отнангій, баденій, регіоярус.
З метою удосконалення вже існуючих стратиграфічних схем юри, запропоновано опис двостулкових молюсків знайдених у керні низки свердловин, що розкрили юрські відклади у Зовнішній зоні Передкарпатського прогину.
Ключові слова: Передкарпатський прогин, стратиграфія, молюски, середня юра.
РАННЬОЮРСЬКІ АМОНІТИ УКРАЇНСЬКИХ КАРПАТ
Наведено монографічний опис шести видів амонітів з нижньоюрських відкладів Українських Карпат: Arnioceras cf. ceras (Agassiz), Arietites cf. bisulcatum (Bruguiere), Arietites cf. romanicus (Uhlig), Vermiceras cf. spiratisium (Quenstedt), Echioceras rarecostatum (Bayle), Echioceras declivis (Trueman et Williams).
Ключові слова: амоніти, нижньоюрські відклади, седиментаційний басейн, палеоекологія, палеогеографія, Пенінська зона.
БАДЕНСЬКА ФЛОРА ПОТОКУ СТРИМБА НА ЗАКАРПАТТІ
Ніна Шварьова, Анатолій Мамчур
Державний природознавчий музей НАН України
вул. Театральна, 18, 79008 Львів, Україна
Описано 17 видів із 12 родин викопних рослин, які належать до флористичного комплексу баденських відкладів потоку Стримба на Закарпатті.
Ключові слова: флора, баденій, Закарпаття.
НОВІ ТАКСОНИ СПОР І ПИЛКУ З НИЖНЬОКРЕЙДОВИХ ВІДКЛАДІВ ПРИЧОРНОМОРСЬКОЇ ЗАПАДИНИ
Інститут геологічних наук НАН України,
вул. О. Гончара 55-Б, 01601, Київ, Україна
У зразках із нижньокрейдових відкладів, що виявлені зі свердловин Причорноморської западини, знайдено й описано десять нових таксонів спор і пилку. Їх зачислено до родів Appendicisporites W e y l. and K r i e g., Lygodiumsporites P o t., T h o m. et T h i e r., Concavisporites (P f l.) D e l c. and S p r u m., Schizaeosporites P o t., Biretisporites D e l c. & S p r u m., Murosporoides (S o m.) M. V o r o n o v a, Ephedripites N a u m.
Ключові слова: спори, пилок, екзина, нижня крейда, Причорноморська западина.
НАНОПЛАНКТОН МІОЦЕНОВИХ ВІДКЛАДІВ РОЗРІЗУ ПОТІЧКА БУРКАЛО (ЗАКАРПАТТЯ)
Аїда Андрєєва-Григорович, Петро Лозиняк, Мар’ян Петрашкевич
Львтитуту
Уперше з міоценових відкладів розрізу Буркало вивчено нанопланктон. У відкладах буркалівської світи виявлено асоціацію зони NN3 Sphenolithus belemnos, у новоселицькій світі та нижній частині нижньотереблянської підсвіти – зону NN5 Sphenolithus heteromorphu, а в верхній частині нижньотереблянської підсвіти та солотвинській світі – зону NN6 Discoaster exilis.
Наведено кореляцію встановлених зон як у межах Паратетису, Середземномор'я, так і з Загальною шкалою.
Ключові слова: нанопланктон, міоцен, зональний поділ, кореляція, Закарпатський прогин.
ПОРІВНЯЛЬНА ПАЛІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОРГАНІЧНИХ ВІДКЛАДІВ РОЗРІЗУ КОЛОДІЇВ (ПЕРЕДКАРПАТТЯ)
Львівський національний університет імені Івана Франка
вул. Грушевського 4, 79005 Львів, Україна
E-mail: herbarium@franko.lviv.ua
Спорово-пилковий аналіз викопної гітії і торфу з різних відслонень на терасі р. Сивки (правої притоки Дністра) засвідчив, що їхнє накопичення відбувалося під час рис-вюрмського міжльодовиків’я. Зіставлення палінологічних діаграм цих органічних вкладок дає підстави стверджувати, що вони мають різний вік: гітія відкладалася в центральній частині кліматичного оптимуму, торф – на схилі міжльодовикової епохи. Вперше з'ясовано, що в рослинних угрупованнях кліматичного оптимуму на досліджуваній території домінували широколистяні дерева, а хвойних порід практично не було.
Ключові слова: спорово-пилковий аналіз, рис-вюрмське міжльодовиків’я, рослинність.
ПАЛЕОРИМУ
ЛьвівФранка
Занітових зон.
МІКРОПАЛЕОНТОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВАЛАНЖИНСЬКИХ ВІДКЛАДІВ РІВНИННОГО КРИМУ
За новими даними, отриманими у процесі вивчення розрізу св. Солдатівська–1 у Рівнинному Криму, за фауною форамініфер доповнено мікропалеонтологічну характеристику валанжинських утворень цього регіону. Описано п’ять видів форамініфер із валанжинської частини розрізу цієї свердловини.
Ключові слова: нижня крейда, валанжинський ярус, стратиграфія, мікропалеонтологія, мікрофауна, форамініфери, Рівнинний Крим.
Інститут геологічних наук НАН України
вул. Олеся Гончара, 55-б, 01601 Київ, Україна
Досліджено ультра- і мікроскопічну будову простої призматичної і фіброідно-призматичної структури сучасної Ostrea.sp. та 13 видів крейдових Ostreoida, Pterioida, Pectinoida. Відмінними рисами таксономічних груп є тип призматичної структури, місцезнаходження її в стінці черепашки та морфометричні параметри призм.
Ключові слова: Bivalvia, крейда, мікроструктура черепашки, призматичний шар.
ПРО ПАЛЕОНТОЛОГІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ОБСЯГУ ТА ЯРУСНОГО ПОДІЛУ ЮРСЬКИХ ВІДКЛАДІВ ПІВДЕННО-ЗАХІДНОЇ ОБЛЯМІВКИ СХІДНОЄВРОПЕЙСЬКОЇ ПЛАТФОРМИ
Порівнянням розрізів понад 50 свердловин з’ясовано, що юрська трансгресія у Передкарпатті всюди почалася одночасно у байосі, а потужність догер-мальмської товщі у повних розрізах є незмінною і ніде не перевищує 632 м. Такими ж витриманими і незалежними від фаціального складу відкладів виявилися потужності ізохронних підрозділів юри. З огляду на це, запропоновано прийняти обсяг ярусів, який палеонтологічно добре обгрунтований на суміжній території Польщі за матеріалами зі свердловин Любачів-11 та Ольштин ІГ-1: байос – 90 м, бат – 100 м, келовей – 50 м, оксфорд – 150 м, кімеридж – 110 м, титон – 132 м.
Ключові слова: юра, Східноєвропейська платформа.
ПРФОРМИ
Пор м.
Ключові слова: юррма.
ПРОБЛЕМИ СПІВСТАВЛЕННЯ КАМ’ЯНОВУГІЛЬНИХ ВІДКЛАДІВ ЛЬВІВСЬКО-ВОЛИНСЬКОГО (УКРАЇНА) І ЛЮБЛІНСЬКОГО (ПОЛЬЩА) БАСЕЙНІВ ЗА ПАЛІНОЛОГІЧНИМИ ДАНИМИ
Антоніна Іваніна1, Олександра Тчеперчиньська2, Альбін Здановський2,
Віталій Шульга3
Львівсько-Волинський (Україна) і Люблінський (Польща) вугільні басейни розташовані в межах єдиної геотектонічної структури і складені єдиною карбоновою вугленосною формацією. Зівставлення розрізів за палінологічними даними ускладнені відмінностями в класифікаціях міоспор, методологічними підходами до застосування палінології в біостратиграфії та різними системами хроностратиграфічних підрозділів карбону Східної та Західної Європи.
Запропоновано вперше модель зівставлення за спорово-пилковими даними частини розрізу карбону спільної для обох басейнів – від верхнього візе нижнього карбону і до нижнього башкиру середнього карбону (в хроностратиграфічній класифікації Західної Європи – від верхнього візе до низів вестфалю А) потрібно розглядати як робочий варіант для створення єдиної шкали міоспорового зонування Львівсько-Люблінського басейну.
Ключові слова: міоспори, палінозони, кам’яновугільна вугленосна формація, Львісько-Волинський і Люблінський вугільні басейни.
СУЧАСНИЙ ПОГЛЯД НА ПРИРОДУ ОРГАНІЧНИХ РЕЧОВИН У ЧЕРЕПАШКАХ БРАХІОПОД
Визначено суттєву залежність типу і складу органічних матриць у фосфатних та кальцитових черепашках сучасних і викопних брахіопод від філогенетичних, палеогеографічних і діагенетичних причин. Суттєві відмінності органічних речовин у черепашках брахіопод упевнено визначені на рівні підкласів, які мають різні типи біомінералізації.
Ключові слова: брахіоподи, фосфатні черепашки, кальцитові черепашки, органічна матриця, діагенез.
ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ БІОГЕОХІМІЇ МОЛЮСКІВ У ПАЛЕОГЕОГРАФІЧНИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ
На підставі вивчення хімічного складу черепашок неогенових та сучасних молюсків доведено, що для оцінок солоності вод проживання ліпше використовувати стеногалінні форми, які практично не здатні регулювати склад своїх внутрішньомантійних рідин, завдяки чому їхній екстрапаліальний флюїд майже не відрізняється за хімічним складом від вод проживання. В цьому випадку варіації вмісту визначених показників палеосолоності – натрію і стронцію у черепашках–будуть найточніше відображати зміни солоності вод. Евригалінні форми здатні регулювати тонічність своїх мантійних рідин у певному діапазоні солоності, тому їхня гемолімфа та екстрапаліальна рідина можуть зберігати в цьому діапазоні свій склад незалежно від зовнішнього середовища. Евригалінні молюски також змінюють склад своїх черепашок залежно від солоності вод проживання, однак, вони є менш точним інструментом порівняно з стеногалінними формами. Прісноводні молюски належать до типових осморегуляторів, тому використання традиційних біогеохімічних показників для оцінок солоності вод проживання в цьому випадку неефективне.
Ключові слова: палеобіогеохімія, молюски, палеогеографія, солоність вод, екстрапаліальна рідина, осморегулювання.