До переліку
фотосерій
Поділля,
Хмельницька область. Кам’янець-Подільський.
Кам'янець-Подільський - у недавньому минулому столиця Поділля: в 1362-1395 рр. - князівства, з 30-х рр. XV ст. - центр воєводства в складі Польського королівства, в 1672-1699 рр. - центр турецького пашалика (еялету), з кінця XVIII ст. - центр Подільської губернії, в 1937-1954 рр. - центр області.
Кам'янець, що вважався в XV-XVIII століттях "ключем Польщі", був відомий усій Європі як "оплот християнства", "вежа, зведена рукою Божою". Він був містом-фортецею, що мало дві однаково могутні групи укріплень: міські фортифікації і замок.
Розташування міста по-своєму унікальне: у глибокому каньйоні протікає річка Смотрич (ліва притока Дністра), що охоплює кільцем скелястий півострів. Середньовічний Кам'янець з'єднувався з навколишньою місцевістю тільки вузьким перешийком. Висота каньйону Смотрича складає близько 30 м, ширина - 150-200 м. Природну міць міста люди доповнили фортифікаційними спорудами.
Історико-археологічні пам'ятки свідчать, що на цих землях люди жили з давніх-давен. На території Старого міста, фортеці та в Татарському урочищі знайдено залишки поселень трипільської культури, доби бронзи й раннього заліза. У перші століття нашої ери територію майбутнього Кам'янця та його околиць населяли племена черняхівської культури, основним заняттям яких було рільництво. Знайдені тут римські монети III-III століть свідчать про торгові зв'язки місцевого населення з жителями Північного Причорномор'я та римських провінцій. Наприкінці першого тисячоліття нашої ери територію сучасного Кам'янця, як і все середнє Подністров’я, заселяють східнослов'янські племена уличів та тиверців, що входили до складу Київської Русі.
Залишки слов'янських поселень, виявлені на території фортеці і Старого міста, дають підстави стверджувати, що в ХІІ-ХIII ст. сформувалося місто Кам'янець, яке набуло значного розквіту у складі Галицько-Волинського князівства, особливо у торговельних стосунках, бо саме через нього пролягав шлях із Києва на Балкани. Місто було також одним із форпостів на південно-західному кордоні Русі. Тоді ж на скелястому мисові на захід від міста споруджено дерев'яне укріплення. В ХІІІ-ХІV ст. з'явилися перші кам'яні вежі. Літопис приписує будівництво кам'яного замку литовським князям Коріатовичам (друга половина XIV ст.).
В 1362 р. Кам'янець увійшов до складу Великого князівства Литовського і відтоді формується як політичний і адміністративний центр Поділля. В 1420 році місто захопили польські війська, а в 1434 році перемогою Польщі закінчилася війна між польськими і литовськими феодалами за подільські землі. З цього часу Кам'янець отримав статус королівського міста і був перетворений на досконалу і неприступну для ворогів фортецю.
Татари, що часто нападали на Поділля, навіть не намагалися захопити місто. Коли турки встановили своє панування над Молдавським князівством і Дністер, що протікає всього за 15 км від Кам'янця, став кордоном між Польським королівством і Османською імперією, стратегічне значення міста особливо зросло.
Надання місту Магдебурзького права та вигідне розташування на перехресті торговельних шляхів сприяло розвиткові ремесел і торгівлі. Населення міста було об'єднано у три національні спільноти: руську (українську), польську і вірменську, які відповідно утворили й три центри - Польський, Руський та Вірменський ринки.
Перший відомий опис Кам'янецького замку відноситься до 1494 р. З боку міста він мав ворота з вежею, у північній стіні була влаштована Польна брама. На озброєнні гарнізону було 11 гармат і одна велика "тарасниця".
У 1621 р. під керівництвом королівського інженера Теофіла Шомберга за голландським зразком споруджено Новий замок, що був пристосований до оборони в умовах артилерійської боротьби. Новий замок складався з двох земляних півбастіонів (в них знаходилися каземати) і куртини, перед якими було влаштовано сухий рів. До сьогодні збереглися система підземель, а також більшість кам'яних стін - ескарпові та контрескарпові.
Основна боротьба під час облоги міста турками (12-26 серпня 1672 р.) відбувалася саме тут. У Новому замку було близько 1000 захисників (усього ж гарнізон міста нараховував близько 1,5 тис.). Турки ж мали 5-кратну перевагу в артилерії, і більш ніж у 80 разів - у живій силі. Найпотужніша в Європі турецька артилерія сіяла спустошення, знищуючи укріплення і будинки в місті. Щодня на Новий замок обрушувалося 400 ядер і 200 мортирних гранат. Турецькі сапери робили підкопи, для того щоб висадити його в повітря.
Обложені вирішили відступити в Старий замок. 25 серпня турки підірвали міну під Великою західною вежею і почали штурм. Захисники відбили його, однак стало зрозуміло, що замок довго не вистоїть. Староста М. Потоцький та інші керівники гарнізону приймають рішення розпочати переговори з турками. Ті погодилися прийняти почесну капітуляцію.
Під час переговорів 26 серпня злетіла в повітря вежа Чорна. Вибухнув пороховий склад, підірваний начальником замкової артилерії Геклінгом. Загинуло понад 500 чоловік, у тому числі "Гектор кам'янецький" Юрій Володийовський, якого вважали душею оборони.
Протягом усієї багатовікової історії місто перебувало у виру національно-визвольного руху, який досяг апогею під час Визвольної війни українського народу, очолюваної Богданом Хмельницьким. В XVII ст. над краєм нависла загроза турецького завоювання. В серпні 1672 р. місто на 27 років було захоплене турецькими завойовниками. За Карловицькою мирною угодою 1699 р. Туреччина була змушена повернути Польщі більшу частину Поділля з Кам’янцем. В 1793 р. Правобережна Україна була приєднана до Російської держави, а в 1795 р. Кам'янець став центром Подільської губернії. З плином віків змінювалася влада. Місто не раз занепадало і розквітало знову, що неминуче позначалось на його забудові.
В 1846 році місто відвідав видатний український поет Тарас Шевченко. В 50-ті роки XIX ст. в духовній семінарії навчались видатні представники української літератури - Степан Руданський та Анатолій Свидницький.
В роки боротьби за становлення української державності, в червні 1919 р. Кам'янець тимчасово став столицею Української Народної Республіки. В місті було відкрито Кам’янець-Подільський державний університет, першим ректором якого був Іван Огієнко.
В 1928 році постановою уряду УРСР, Стару фортецю було оголошено державним історико-культурним заповідником.
Туризм - один з головних напрямків розвитку міста зараз. Своїм розташуванням та історико-архітектурними пам'ятками Кам'янець може зачарувати кожного. Традиційно в місті відбуваються лицарські турніри, етап чемпіонату України з повітроплавання, авторалі та інші видовищні заходи.
Кам'янець-Подільський - у недавньому минулому столиця Поділля: в 1362-1395 рр. - князівства, з 30-х рр. XV ст. - центр воєводства в складі Польського королівства, в 1672-1699 рр. - центр турецького пашалика (еялету), з кінця XVIII ст. - центр Подільської губернії, в 1937-1954 рр. - центр області.
Кам'янець, що вважався в XV-XVIII століттях "ключем Польщі", був відомий усій Європі як "оплот християнства", "вежа, зведена рукою Божою". Він був містом-фортецею, що мало дві однаково могутні групи укріплень: міські фортифікації і замок.
Розташування міста по-своєму унікальне: у глибокому каньйоні протікає річка Смотрич (ліва притока Дністра), що охоплює кільцем скелястий півострів. Середньовічний Кам'янець з'єднувався з навколишньою місцевістю тільки вузьким перешийком. Висота каньйону Смотрича складає близько 30 м, ширина - 150-200 м. Природну міць міста люди доповнили фортифікаційними спорудами.
Історико-археологічні пам'ятки свідчать, що на цих землях люди жили з давніх-давен. На території Старого міста, фортеці та в Татарському урочищі знайдено залишки поселень трипільської культури, доби бронзи й раннього заліза. У перші століття нашої ери територію майбутнього Кам'янця та його околиць населяли племена черняхівської культури, основним заняттям яких було рільництво. Знайдені тут римські монети III-III століть свідчать про торгові зв'язки місцевого населення з жителями Північного Причорномор'я та римських провінцій. Наприкінці першого тисячоліття нашої ери територію сучасного Кам'янця, як і все середнє Подністров’я, заселяють східнослов'янські племена уличів та тиверців, що входили до складу Київської Русі.
Залишки слов'янських поселень, виявлені на території фортеці і Старого міста, дають підстави стверджувати, що в ХІІ-ХIII ст. сформувалося місто Кам'янець, яке набуло значного розквіту у складі Галицько-Волинського князівства, особливо у торговельних стосунках, бо саме через нього пролягав шлях із Києва на Балкани. Місто було також одним із форпостів на південно-західному кордоні Русі. Тоді ж на скелястому мисові на захід від міста споруджено дерев'яне укріплення. В ХІІІ-ХІV ст. з'явилися перші кам'яні вежі. Літопис приписує будівництво кам'яного замку литовським князям Коріатовичам (друга половина XIV ст.).
В 1362 р. Кам'янець увійшов до складу Великого князівства Литовського і відтоді формується як політичний і адміністративний центр Поділля. В 1420 році місто захопили польські війська, а в 1434 році перемогою Польщі закінчилася війна між польськими і литовськими феодалами за подільські землі. З цього часу Кам'янець отримав статус королівського міста і був перетворений на досконалу і неприступну для ворогів фортецю.
Татари, що часто нападали на Поділля, навіть не намагалися захопити місто. Коли турки встановили своє панування над Молдавським князівством і Дністер, що протікає всього за 15 км від Кам'янця, став кордоном між Польським королівством і Османською імперією, стратегічне значення міста особливо зросло.
Надання місту Магдебурзького права та вигідне розташування на перехресті торговельних шляхів сприяло розвиткові ремесел і торгівлі. Населення міста було об'єднано у три національні спільноти: руську (українську), польську і вірменську, які відповідно утворили й три центри - Польський, Руський та Вірменський ринки.
Перший відомий опис Кам'янецького замку відноситься до 1494 р. З боку міста він мав ворота з вежею, у північній стіні була влаштована Польна брама. На озброєнні гарнізону було 11 гармат і одна велика "тарасниця".
У 1621 р. під керівництвом королівського інженера Теофіла Шомберга за голландським зразком споруджено Новий замок, що був пристосований до оборони в умовах артилерійської боротьби. Новий замок складався з двох земляних півбастіонів (в них знаходилися каземати) і куртини, перед якими було влаштовано сухий рів. До сьогодні збереглися система підземель, а також більшість кам'яних стін - ескарпові та контрескарпові.
Основна боротьба під час облоги міста турками (12-26 серпня 1672 р.) відбувалася саме тут. У Новому замку було близько 1000 захисників (усього ж гарнізон міста нараховував близько 1,5 тис.). Турки ж мали 5-кратну перевагу в артилерії, і більш ніж у 80 разів - у живій силі. Найпотужніша в Європі турецька артилерія сіяла спустошення, знищуючи укріплення і будинки в місті. Щодня на Новий замок обрушувалося 400 ядер і 200 мортирних гранат. Турецькі сапери робили підкопи, для того щоб висадити його в повітря.
Обложені вирішили відступити в Старий замок. 25 серпня турки підірвали міну під Великою західною вежею і почали штурм. Захисники відбили його, однак стало зрозуміло, що замок довго не вистоїть. Староста М. Потоцький та інші керівники гарнізону приймають рішення розпочати переговори з турками. Ті погодилися прийняти почесну капітуляцію.
Під час переговорів 26 серпня злетіла в повітря вежа Чорна. Вибухнув пороховий склад, підірваний начальником замкової артилерії Геклінгом. Загинуло понад 500 чоловік, у тому числі "Гектор кам'янецький" Юрій Володийовський, якого вважали душею оборони.
Протягом усієї багатовікової історії місто перебувало у виру національно-визвольного руху, який досяг апогею під час Визвольної війни українського народу, очолюваної Богданом Хмельницьким. В XVII ст. над краєм нависла загроза турецького завоювання. В серпні 1672 р. місто на 27 років було захоплене турецькими завойовниками. За Карловицькою мирною угодою 1699 р. Туреччина була змушена повернути Польщі більшу частину Поділля з Кам’янцем. В 1793 р. Правобережна Україна була приєднана до Російської держави, а в 1795 р. Кам'янець став центром Подільської губернії. З плином віків змінювалася влада. Місто не раз занепадало і розквітало знову, що неминуче позначалось на його забудові.
В 1846 році місто відвідав видатний український поет Тарас Шевченко. В 50-ті роки XIX ст. в духовній семінарії навчались видатні представники української літератури - Степан Руданський та Анатолій Свидницький.
В роки боротьби за становлення української державності, в червні 1919 р. Кам'янець тимчасово став столицею Української Народної Республіки. В місті було відкрито Кам’янець-Подільський державний університет, першим ректором якого був Іван Огієнко.
В 1928 році постановою уряду УРСР, Стару фортецю було оголошено державним історико-культурним заповідником.
Туризм - один з головних напрямків розвитку міста зараз. Своїм розташуванням та історико-архітектурними пам'ятками Кам'янець може зачарувати кожного. Традиційно в місті відбуваються лицарські турніри, етап чемпіонату України з повітроплавання, авторалі та інші видовищні заходи.
Кам’янець-Подільський,
міська ратуша XV-XVIII ст.
Кам’янець-Подільський,
монастир домініканців XV-XVIII ст.
Зараз - Римсько-католицька парафія Святого Миколая Єпископа Міри.
Зараз - Римсько-католицька парафія Святого Миколая Єпископа Міри.
Кам’янець-Подільський,
будинок окружного суду 1856 р.
Кам’янець-Подільський, кафедральний костел Св. Апостолів Петра і Павла, XV-XVIII ст.
Кам’янець-Подільський,
комплекс монастиря францисканів XV-XVIII ст.
Кам’янець-Подільський,
Тринітарський костел (церква Св. Йосафата), XVIII ст.
Кам’янець-Подільський,
відновлена будівля католицької семінарії, 1670 р. (?)
Кам’янець-Подільський,
церква Св. Георгія, 2-а пол. XIX ст.
Вид від Старого Замку.
Вид від Старого Замку.
Внизу - Захаржевська вежа ("Башта на броді"), XVI ст.
Кам'яні вежі міських укріплень і стіни з бійницями споруджені в XV ст. Першим виник оборонний вузол, що прикрив в'їзд через долину ріки з півночі - "Ляцька" (Польська) брама. На півдні в XVI ст. створено комплекс Руської брами. Обидві брами мали шлюзи, за допомогою яких піднімався рівень води в річці. До складу Польської брами входило 6 веж, з'єднаних стінами, барбакан (укріплення-пастка перед основними воротами), міст з оборонною галереєю. Через руйнівні повені наприкінці XVIII ст. обрушився міст. У XIX ст. більшість стін і башти було розібрано. Уціліли 3 вежі: Наскельна і Надворітна з барбаканом, Настінна.
Захаржевська вежа розташовувалася за 300 м від Польської брами (вгору за течією ріки) і прикривала брід: звідси її друге ім'я - Башта на броді.
Від Польської брами дорога вела круто вгору - до вежі Стефана Баторія
(Кушнірська башта) - найбільшої в системі міських укріплень. Вона споруджена
в XV ст., а в XVI ст. перебудована на кошти короля Стефана
Баторія. 2 верхніх поверхи вежі добудовані в 1785 р. По обидва
боки до неї примикають прямокутні споруди, в одній з яких - Вітряні
ворота. Над ними таблиця з латинським написом: "У 1585 р. споруджені
Стефаном Баторієм Ко[оролем] П[ольским], Станіславом Августом Королем
Польським відновлені і добудовані". Ця башта разом з брамами (Вітряною
та "На прискалці"), стінами і Турецьким бастіоном складала оборонний
вузол Верхньої Польської брами.
Кам’янець-Подільський,
вид на Старе місто від Старого Замку.
Під горою - Руська брама, XV-XVI ст., праворуч вдалині - 4-х поверхова споруда гарнізонних казарм.
Комплекс Руської брами включав 8 веж, барбакан, каземати і стіни довжиною 230 м, що повністю перетинали каньйон. В разі небезпеки опускалися затвори шлюзів, і вода затоплювала каньйон навколо міста. Уціліли Прибережна, Приворітна і Дозорна вежі, нижні яруси Надворітної вежі, барбакан, казематна куртина.
Під час оборони міста в 1672 р. гарнізон Руської брами налічував 230 воїнів під командуванням Станіслава Маковецького. Польську браму тоді обороняло лише 20 воїнів.
У 1768-1785 рр. комендантом міста був Ян де Вітте, інженер і архітектор. За його проектами на північному боці міста в долині в 1778-1779 рр. збудовані нові порохові склади, а на півдні в 1780-1788 рр. - казарми гарнізону. Цей 4-х поверховий будинок немов би складає єдине ціле з крутими скелями, що оточують місто.
Під горою - Руська брама, XV-XVI ст., праворуч вдалині - 4-х поверхова споруда гарнізонних казарм.
Комплекс Руської брами включав 8 веж, барбакан, каземати і стіни довжиною 230 м, що повністю перетинали каньйон. В разі небезпеки опускалися затвори шлюзів, і вода затоплювала каньйон навколо міста. Уціліли Прибережна, Приворітна і Дозорна вежі, нижні яруси Надворітної вежі, барбакан, казематна куртина.
Під час оборони міста в 1672 р. гарнізон Руської брами налічував 230 воїнів під командуванням Станіслава Маковецького. Польську браму тоді обороняло лише 20 воїнів.
У 1768-1785 рр. комендантом міста був Ян де Вітте, інженер і архітектор. За його проектами на північному боці міста в долині в 1778-1779 рр. збудовані нові порохові склади, а на півдні в 1780-1788 рр. - казарми гарнізону. Цей 4-х поверховий будинок немов би складає єдине ціле з крутими скелями, що оточують місто.
Кам’янець-Подільський,
Гончарська башта (XVI ст.) Старого міста.
У XVI-XVIII ст. в оборонну систему міста також входили укріплення, що закривали доступ до міста з боку фортеці (Міські ворота, батарея Св. Терези, що називалася також Міським шанцем чи Вірменським бастіоном, батареї Св. Мартіна і Св. Михайла). Фортифікаційні споруди було зведено також на скелях, що оточують місто. Це передусім Гончарська башта на сході, а також вежі Різницька і Слюсарська, батареї Св. Григорія і Діви Марії, стіни Гловера, форти і стіни Дальке та ін.
У XVI-XVIII ст. в оборонну систему міста також входили укріплення, що закривали доступ до міста з боку фортеці (Міські ворота, батарея Св. Терези, що називалася також Міським шанцем чи Вірменським бастіоном, батареї Св. Мартіна і Св. Михайла). Фортифікаційні споруди було зведено також на скелях, що оточують місто. Це передусім Гончарська башта на сході, а також вежі Різницька і Слюсарська, батареї Св. Григорія і Діви Марії, стіни Гловера, форти і стіни Дальке та ін.
Кам’янець-Подільський.
Здвиженська церква, 1799 р. (внизу).
Вид від Старого Замку.
Вид від Старого Замку.
Кам’янець-Подільський.
Вид на замок з боку Старого міста.
the view of the Old Fortress from the town's side.
the view of the Old Fortress from the town's side.
Кам’янець-Подільська
фортеця, схема з видання «Місто-фортеця - Fortress City. Ілюстрований
нарис» (видавництво «Оіюм», Хмельницький-2004).
А.
Нова фортеця.
В. Старий замок.
С. Замковий (Турецький) міст.
В. Старий замок.
С. Замковий (Турецький) міст.
Кам’янець-Подільський, стара фортеця, схема з видання «Місто-фортеця - Fortress City. Ілюстрований нарис» (видавництво «Оіюм», Хмельницький-2004).
Експлікація: 1 - Папська
(Кармалюкова) башта; 2 - Башта Ковпак; 3 - Тенчинська
башта; 4 - Ляська (Біла) башта; 5 - Денна башта;
6 - Нова (Велика) західна башта; 6a - Мала західна
башта; 7 - Башта Рожанка; 8 - Комендантська башта;
9 - Лянцкоронська башта; 10 - Нова східна башта;
11 - Водна башта; 12 - місцезнаходження башти
Чорної, під уламками якої загинув Ю. Володийовський; 13 - Боргова
яма; 14 - залишки фундаменту замкового костьолу Св. Станіслава,
підземна галерея; 15 - Північний бастіон; 16 - Південний
бастіон; 16a - залишки бастіону Св. Ганни.
Кам’янець-Подільський.
Старий Замок. Нова східна вежа, 1544 р.
Уздовж північної стіни фортеці йде дорога. Ближче усіх до міста вежа Нова східна з колодязем. На її стіні напис латинською мовою: "1544, Боже, тобі єдиному слава. Іов Претвич, архітектор". В стіни вежі вмонтовано два кам’яні ядра - символ неприступності фортеці.
Уздовж північної стіни фортеці йде дорога. Ближче усіх до міста вежа Нова східна з колодязем. На її стіні напис латинською мовою: "1544, Боже, тобі єдиному слава. Іов Претвич, архітектор". В стіни вежі вмонтовано два кам’яні ядра - символ неприступності фортеці.
Кам’янець-Подільський.
Старий Замок. Комендантська (мала, ближча) та Рожанка (велика, далі)
башти. Вид з башти Лянцкоронська.
На північно-західному розі Старої фортеці стоїть вежа Рожанка, збудована у 1505р. Між Рожанкою і Новою східною знаходяться Лянцкоронська і Комендантська башти. Підступи до них прикриває Північний бастіон (в його стіну вставлено камінь з датою реконструкції - 1790).
На північно-західному розі Старої фортеці стоїть вежа Рожанка, збудована у 1505р. Між Рожанкою і Новою східною знаходяться Лянцкоронська і Комендантська башти. Підступи до них прикриває Північний бастіон (в його стіну вставлено камінь з датою реконструкції - 1790).
Кам’янець-Подільський.
Старий Замок. Галерея в мурі між баштами Рожанка та Лянцкоронська.
Кам’янець-Подільський.
Старий Замок. Комендантська (мала, ближча) та Лянцкоронська (велика,
далі) башти.
Вид з башти Рожанка.
Вид з башти Рожанка.
Кам’янець-Подільський.
Частина подвір’я Старого Замку (в центрі - Тенчинська башта).
Вид з башти Рожанка.
Вид з башти Рожанка.
Кам’янець-Подільський.
Старий Замок. Денна башта та Нова (Велика) західна башта.
Вид з башти Рожанка.
З заходу фортеці в 40-х роках XVI ст. споруджені вежі Нова (Велика) західна і з'єднана з нею Денна чи Донна. На Денній башті встановлювали дерев'яну вежу для спостережень. У цій башті була каплиця, тому в документах XVIII ст. вона має ім'я Св. Михайла. Поруч зберігся фрагмент вежі Малої Західної.
Між Великою і Малою західними вежами в стіні зберігся отвір, до якого підходив міст, що з'єднував Стару фортецю з Новим замком.
Вид з башти Рожанка.
З заходу фортеці в 40-х роках XVI ст. споруджені вежі Нова (Велика) західна і з'єднана з нею Денна чи Донна. На Денній башті встановлювали дерев'яну вежу для спостережень. У цій башті була каплиця, тому в документах XVIII ст. вона має ім'я Св. Михайла. Поруч зберігся фрагмент вежі Малої Західної.
Між Великою і Малою західними вежами в стіні зберігся отвір, до якого підходив міст, що з'єднував Стару фортецю з Новим замком.
Кам’янець-Подільський.
Старий Замок. Башта Ковпак, за нею - Папська (Кармелюкова) башта.
Вид з башти Тенчинська.
Ці вежі відомі ще з опису замку 1544 р. На південно-східному розі Старої Фортеці стоїть вежа Папська, споруджена на початку XVI ст. на кошти папи Юлія II (пізніше одержала ім'я Кармалюкової, оскільки в 20-х роках XIX ст. тут був ув'язнений опришок Устим Кармалюк).
На захід від Папської зведені вежі Ковпак, Тенчинська, Біла чи Ляська. Перед ними над самою скелею збудована невелика стіна, що закриває підходи до замку з півдня. В XVI столітті цю скелю було штучно вирівняно (каміння ж пішло на подальше спорудження башт).
Вид з башти Тенчинська.
Ці вежі відомі ще з опису замку 1544 р. На південно-східному розі Старої Фортеці стоїть вежа Папська, споруджена на початку XVI ст. на кошти папи Юлія II (пізніше одержала ім'я Кармалюкової, оскільки в 20-х роках XIX ст. тут був ув'язнений опришок Устим Кармалюк).
На захід від Папської зведені вежі Ковпак, Тенчинська, Біла чи Ляська. Перед ними над самою скелею збудована невелика стіна, що закриває підходи до замку з півдня. В XVI столітті цю скелю було штучно вирівняно (каміння ж пішло на подальше спорудження башт).
Кам’янець-Подільський.
Старий Замок. Ляська (Біла) башта.
Вид з башти Тенчинська.
Вид з башти Тенчинська.
Поділля, Хмельницька
область, село Чорнокозинці. Романтичні руїни замку (др. пол. XIV
- поч. XVIІІ ст.) серед романтичних краєвидів.
Розташований у центрі сучасного села, на високому лівому березі р. Збруч. Час побудови припадає на кінець XIV - початок XV ст. З середини XV і до кінця XVIII ст. замок належав Кам'янецьким католицьким єпископам і використовувався як літня резиденція. Протягом XVI - початку XVII ст. витримав ряд татарських нападів, особливо спустошливим був напад 1516 р. Після здобуття турками в 1672 році Кам'янця, Чорнокозинський замок протягом 2-х років оборонявся від нападників. На початку XVIII ст. замок було відбудовано. В 1795 році замок перейшов у власність Російської казни. В 1815 став приватним володінням. Використовувався як родовий маєток до 1917 року.
Розташований у центрі сучасного села, на високому лівому березі р. Збруч. Час побудови припадає на кінець XIV - початок XV ст. З середини XV і до кінця XVIII ст. замок належав Кам'янецьким католицьким єпископам і використовувався як літня резиденція. Протягом XVI - початку XVII ст. витримав ряд татарських нападів, особливо спустошливим був напад 1516 р. Після здобуття турками в 1672 році Кам'янця, Чорнокозинський замок протягом 2-х років оборонявся від нападників. На початку XVIII ст. замок було відбудовано. В 1795 році замок перейшов у власність Російської казни. В 1815 став приватним володінням. Використовувався як родовий маєток до 1917 року.
Чорнокозинці,
романтичні руїни замку (др. пол. XIV - поч. XVIІІ ст.)
В наш час з усієї планувальної структури замку фрагментарно збереглися два палацові корпуси, що утворювали північну частину замку, та залишки південно-західної круглої оборонної вежі, що разом з втраченою південно-східною утворювали південну частину замку. Між цими частинами замку знаходилось досить велике подвір'я прямокутної форми (55х45 м), яке було обмежене оборонними мурами зі східної та західної сторін.
Замкові споруди муровані з бутового каменю, потиньковані. З палацових корпусів збереглися лише стіни на рівні первісних 2-х ярусів. Плоскі перекриття по дерев'яних балках, а також дахові покриття втрачені повністю. Корпуси мають пивниці з збереженими напівциркулярним склепіннями мурованими з бутового каменю.
В наш час з усієї планувальної структури замку фрагментарно збереглися два палацові корпуси, що утворювали північну частину замку, та залишки південно-західної круглої оборонної вежі, що разом з втраченою південно-східною утворювали південну частину замку. Між цими частинами замку знаходилось досить велике подвір'я прямокутної форми (55х45 м), яке було обмежене оборонними мурами зі східної та західної сторін.
Замкові споруди муровані з бутового каменю, потиньковані. З палацових корпусів збереглися лише стіни на рівні первісних 2-х ярусів. Плоскі перекриття по дерев'яних балках, а також дахові покриття втрачені повністю. Корпуси мають пивниці з збереженими напівциркулярним склепіннями мурованими з бутового каменю.
Чорнокозинці,
романтичні руїни замку (др.пол. XIV - поч. XVIІІ ст.)
Поділля, Хмельницька
область. Мальовничий краєвид річки Жванчик поблизу села Залісся Перше.
Національний природний парк "Подільські Товтри"
Товтри - це місцева назва скелястої дугоподібної гряди, висота якої в межах НПП подекуди досягає 400 метрів над рівнем моря. Над навколишньою рівниною ця гряда здіймається в середньому на 50-70 метрів. Головне пасмо Товтр простягається приблизно на 250 кілометрів, перетинаючи Поділля від Молдови аж до східних районів Львівської області. Ширина його на всьому протязі не скрізь однакова: в одних місцях вона сягає 2-3, в інших 15-20 кілометрів. У пониззях товтр прокладено шляхи. Зокрема, через Медобірський перевал проходить дорога від Хмельницького до Кам'янця-Подільського. Міцні товтрові вапняки здавна використовуються як сировина для будівництва. З білого медоборного каменю споруджена давньоруська фортеця в Старому Збаражі, стародавні споруди в Кам'янці-Подільському та інших містах і селах Поділля.
Національний природний парк "Подільські Товтри"
Товтри - це місцева назва скелястої дугоподібної гряди, висота якої в межах НПП подекуди досягає 400 метрів над рівнем моря. Над навколишньою рівниною ця гряда здіймається в середньому на 50-70 метрів. Головне пасмо Товтр простягається приблизно на 250 кілометрів, перетинаючи Поділля від Молдови аж до східних районів Львівської області. Ширина його на всьому протязі не скрізь однакова: в одних місцях вона сягає 2-3, в інших 15-20 кілометрів. У пониззях товтр прокладено шляхи. Зокрема, через Медобірський перевал проходить дорога від Хмельницького до Кам'янця-Подільського. Міцні товтрові вапняки здавна використовуються як сировина для будівництва. З білого медоборного каменю споруджена давньоруська фортеця в Старому Збаражі, стародавні споруди в Кам'янці-Подільському та інших містах і селах Поділля.
Товтри є вапняковими
залишками узбережних бар'єрних рифів міоценового моря, витягнених паралельно
давній берегової лінії, складених мшанковими, мембраннопоровими та черепашковими
вапняками. Ці рифи утворювались протягом середнього i верхнього міоцену,
у неогеновому періоді кайнозойської ери десь біля 20-25 мільйонів
років тому, коли тут хлюпалися хвилі тропічного Сарматського моря. Товтри
почали формуватись там, де були скупчення мохуваток, верметусів, устриць,
на яких потім з літотамній будувались узбережні рифи. Під час утворення
нинішніх Карпатських гір море відступило, а рештки його органічного
світу стали основою для утворення величезних коралових рифів, котрі
називаються товтрами. Аналогів Товарам немає в світі, але подібні за
деякими геологічними структурами скелясті гряди є в Великобританії та
США.
Національний
природний парк "Подільські Товтри" створено на території 261316 га
Указом Президента України №476\96 від 27.06.96 р. з метою збереження,
відтворення і раціонального використання природних ландшафтів Поділля
з унікальними історико-культурними комплексами, які мають високе природоохоронне,
естетичне, наукове, рекреаційне та оздоровче значення. Парк є природоохоронною,
рекреаційною, культурно-освітньою, науково-дослідною установою загальнодержавного
значення, і підпорядкований Міністерству екології і природних ресурсів
України.
Мікроклімат Кам'янецької Наддністрянщини формується Товтровим кряжем та каньйонами Дністра і його приток, тому тут створилися особливі умови для збереження рідкісних і реліктових рослин, серед яких більшість лікарських. На території Парку знайдені великі запаси мінеральних вод (типу "Нафтуся", "Миргородська", "Мінська" та інші). Дебет таких джерел складає в середньому 60 куб. м. за добу. Парку властиві виняткові умови для розвитку туризму не тільки оздоровчого, але й пізнавального. Тут перебувають під охороною 129 об'єктів природозаповідного фонду, серед яких є парки та садиби різного ступеня збереження та культурно-історичної цінності, 19 археологічних пам'яток, більше 300 історико-архітектурних пам'яток.
На території Парку росте 2977 видів, форм і сортів рослин із різних кліматичних зон, у тому числі 521 вид дерев та чагарників, 395 видів трав'янистої флори, 620 видів тропічних рослин, 111 видів корисних трав'янистих рослин місцевої та дикоростучої флори. Багатство і різноманітність природних ресурсів та рекреаційні можливості Парку можуть бути основою для створення розвинутої мережі міжнародного туризму, мисливства та рибальства. Цей край називають також Медоборами за незвичайну мальовничість, за напоєне п'янкими пахощами та запахами рослин-медоносів повітря. Найбільший кряж Товтр на відрізку Збараж - Гримайлів - Кам'янець-Подільський справляє особливо велике враження своєю монументальністю. Чимало в ньому й печер - Довбушева біля міста Збаража, Кармалюкова поблизу Кам'янця-Подільського та інші. Чарівна природа товтрових кряжів вабила багатьох видатних людей, зокрема, І. Я. Франка, котрий любив блукати й милуватися заквітчаними схилами, підніматися на стрімкі вапнякові вершини.
НПП "Подільські Товтри" розміщений на території трьох адміністративних районів Хмельницької області: Кам`янець - Подільського, Чемеровецького та Городоцького, що становить 261316 га (12,5% території Хмельницької обл.). Східний кордон парку проходить по річці Ушиця, південний кордон - по річці Дністер, західний кордон - по річці Збруч, а на півночі кордон парку проходить трохи північніше Сатаніва.
Мікроклімат Кам'янецької Наддністрянщини формується Товтровим кряжем та каньйонами Дністра і його приток, тому тут створилися особливі умови для збереження рідкісних і реліктових рослин, серед яких більшість лікарських. На території Парку знайдені великі запаси мінеральних вод (типу "Нафтуся", "Миргородська", "Мінська" та інші). Дебет таких джерел складає в середньому 60 куб. м. за добу. Парку властиві виняткові умови для розвитку туризму не тільки оздоровчого, але й пізнавального. Тут перебувають під охороною 129 об'єктів природозаповідного фонду, серед яких є парки та садиби різного ступеня збереження та культурно-історичної цінності, 19 археологічних пам'яток, більше 300 історико-архітектурних пам'яток.
На території Парку росте 2977 видів, форм і сортів рослин із різних кліматичних зон, у тому числі 521 вид дерев та чагарників, 395 видів трав'янистої флори, 620 видів тропічних рослин, 111 видів корисних трав'янистих рослин місцевої та дикоростучої флори. Багатство і різноманітність природних ресурсів та рекреаційні можливості Парку можуть бути основою для створення розвинутої мережі міжнародного туризму, мисливства та рибальства. Цей край називають також Медоборами за незвичайну мальовничість, за напоєне п'янкими пахощами та запахами рослин-медоносів повітря. Найбільший кряж Товтр на відрізку Збараж - Гримайлів - Кам'янець-Подільський справляє особливо велике враження своєю монументальністю. Чимало в ньому й печер - Довбушева біля міста Збаража, Кармалюкова поблизу Кам'янця-Подільського та інші. Чарівна природа товтрових кряжів вабила багатьох видатних людей, зокрема, І. Я. Франка, котрий любив блукати й милуватися заквітчаними схилами, підніматися на стрімкі вапнякові вершини.
НПП "Подільські Товтри" розміщений на території трьох адміністративних районів Хмельницької області: Кам`янець - Подільського, Чемеровецького та Городоцького, що становить 261316 га (12,5% території Хмельницької обл.). Східний кордон парку проходить по річці Ушиця, південний кордон - по річці Дністер, західний кордон - по річці Збруч, а на півночі кордон парку проходить трохи північніше Сатаніва.