Вихід гіпабісального дайкового тіла гранодіорит-порфірів в правому борті р. Латориці в околицях села Сусково. Магматогенне тіло (смуга товщиною до 15 м. в середній частині відслонення) має січний контакт з теригенною товщею (нижня та верхня частина відслонення), складеною темно-сірими аргілітами і алевролітами. Чітко простежуються зони ендо- та екзоконтакту. На поверхні дацит-порфіри набули жовто-білого з буро-коичневими відтінками забарвлення внаслідок дії процесів хімічного вивітрювання (вилуговування та окислення). Інтрузивне тіло розбите декількома системами тріщин, які у верхній його частині виповнені кальцитом і арагонітом.

Долина річки Латориця в околицях Сваляви. На відміну від верхів’їв, у цій частині річка має досить широку долину (біля 1 км.), в якій спостерігаються фрагменти терас декількох рівнів. Русло її меандрує, а правий схил крутіший лівого. Все це свідчить про циклічність процесів становлення річкової долини, обумовлених висхідними рухами території.

 

Дрібні прозорі кристалики кварцу призматично-ромбоедричного габітусу з великою відбивною здатністю, що відомі в геологічній літературі як "мармароські діаманти". Знайдені в тріщинах порід у західній околиці с. Нижні Ворота під автомобільним мостом через р. Латорицю. Тут на поверхню виходить флішова товща, складена перешаруванням аргілітів і пісковиків, що зім’яті в дрібні складки. Породи розбиті численними тріщинами, які переважно заповнені кальцитом, рідше в порожнинах на стінках тріщин можна спостерігати "мармароські діаманти".

 

Вихід лавового потоку андезито-базальтів в східній околиці с. Кольчине. Чітко виражена стовпчаста (в середній та нижній) та плитчаста (у верхній) окремість, що виникла під час застигання лави. Стовпи п’яти- і шестигранні, від 30 до 50 см. у поперечному перерізі, розташовані, як правило, перпендикулярно до покрівлі потоку. У межах відслонення їх орієнтація змінюється, що свідчить про приналежність до різних частин лавового тіла. У верхній частині відслонення спостерігається поступовий перехід через зону неправильних блоків і стовпів від стовпчастої до плитчастої окремості, що властива для покрівельної смуги лавового потоку. Ці породи є складовою частиною Вигорлат-Гутинського вулканічного пасма.   

Палеогенова товща темно-сірих до чорних аргілітів, які вміщують прошарки чорних кременів (пот. до 10 см.) і доломітів, потужність яких коливається від 20 до 50 см. Найпотужніші шари доломітів будиновані, розмір окремих хлібоподібних будин сягає 1,5 м. (див. фото) Пологе моноклінальне залягання товщі ускладнене системою розривних порушень як скидового, так і насувного типу, що найбільш виражені в жорстких прошарках доломітів.

Панорама кар’єру Приборжавський, розташованого за 2 км. на схід від с. Приборжавського. Кар’єр закладено в гігантській брилі вапняків юрського віку, що належать Пенінській зоні та утворюють характерні скельні виступи в рельєфі. Такі брили вапняків, рідше теригенні строкатоколірні породи тріасу, виступають безкорневими тектонічними відторженцями, що втиснуті, вм’яті в строкатоколірну глинисто-мергельну товщу апту – маастріху. У вапняках знайдено добре збережено фауну амонітів, белемнітів, гастропод, пелеципод та морських лілій.

 

Озера на південно-східній околиці м. Солотвіна, що виникли  на ділянках просідання поверхневого шару порід. Просідання відбулося внаслідок розчинення та руйнування склепінь підземних виробок, пройдених для видобутку солі шахтним методом у відкладах баденського ярусу міоцену. На цьому місці сіль підходить до поверхні у вигляді купола діаметром 2,0-2,5 км. На поверхню поклади солі виходять у формі незначних за розмірами штокоподібних тіл, складених велико-середньокристалічним галітом з домішками глинистого матеріалу. Розчинення виходів солі атмосферними опадами та відкачуванню води з шахти зумовили велику мінералізацію води в озерах—до 300 г/л

Долина річки Тиси біля с. Ділове. Борти річки стрімко переходять в схили гір. Алювіальний матеріал переважно псефітового розміру, погано окатаний, розміром до 1 м. Для русла характерні дрібні пороги. На цьому відрізку річка розмиває метаморфічні утворення Мармароського кристалічного масиву.

 

Вулканогенні породи нижньокрейдового віку в схилах струмка Тростянець. Утворилися під час підводного виверження вулкану. Вул­к­аногенний комплекс представлений подушко­вими базальтами, діабазами, агломератовими брекчіями, гіалокластитами, масивними базальтами та лавобрекчіями з карбонатним цементом. Подушкові базальти  темно-сірі, червонувато-чорні, поритої та мигдале­кам’яної текстури. Окремі подушки мають ізометричну або дещо сплюснуту форму, розмір їх коливається від 15 см. до 2,5 м.

Мінеральні джерела в околицях села Кваси. Приурочені до зони регіонального розлому. У більшості випадків джерела гідрокарбонатного типу, але трапляються й сірководневі. Серед катіонів дуже поширеним є залізо, внаслідок окислення якого в місцях виходу на поверхню джерел утворюються бурі мулисті маси. Мінеральні води с. Кваси містять толерантну кількість миш’яку, завдяки чому вони мають особливі лікувальні властивості.

Водоспад на р. Прут біля м. Яремча. Утворений масивними та товстошаруватими пісковиками палеогенової системи. Виходи міцних пісковиків важче і повільніше розмивались стрімкою течією гірської річки., внаслідок чого виник перепад в долині річки, висотою до 15 м. Схили долини нижче водоспаду прямовисні, сформувалися шляхом підмивання їх водою під час поступового відступання уступу вверх за течією. Вимальовується типовий профіль гірської річки: U-подібна долина, порожисте русло, тераса цокольного типу.

Складчасті деформації верхньокрейдових відкладів у правому борті р. Прут на південній околиці м. Яремча. Тонкоритмічна шаруватість пісковиків, алевролітів і аргілітів в ході насування Флішових Карпат на Передкарпатський прогин обумовила формування багаторангової системи складчастих структур. Північні крила складок коротші, круті або перекинуті; південні — довші та пологіші. Замки окремих складок розбиті малоамплітудними розривними порушеннями. Напрямок пере­мі­щення мас відображений в асиметричності складок, північно-східній вергентності їх осьових поверхонь.
Вертикальний уступ цокольної тераси в лівому борті р. Прут біля с. Дора, в якому відслонюються флішові відклади верхньої крейди. Тут у розрізі спостерігається поступова зміна пісковиків алевролітами та аргілітами (рідше гравелітів пісковиками й алевро-аргілітами), що має ритмічний характер. Для пісковиків, що складають до 70 % розрізу, характерна закономірна зміна текстур від підошви до покрівлі пласта. На підошві присутні ієрогліфи як механічного, так і біогенного походження. В межах відслонення флішова товща зігнута в пологу антиклінальну складку.

Різноманітні ієрогліфи, що можна спостерігати на підошві пісковиків крейдової системи. Серед біогліфів найбільш розповсюдженими є сліди повзання мулоїдів, сліди відпочинку, сліди пасовиськ. Механогліфи, що відображають напрямок переміщення придонних мас води та напрямок волочіння по дну твердих частинок, переважно лінійного, струменистого та хаотичного орієнтування.

Коліноподібні перегини флішової товщі в правому борті р. Прут на північній околиці м. Яремча. На фоні субгоризонтального залягання порід видно кілька дислокацій у формі флексур. Кут нахилу змикаючого крила близький до 90. Амплітуда зміщення крил в найбільшій флексурі сягає 5 м.

Виходи неогенової моласи Перед­карпатського прогину на лівому березі р Бистриця-Надвірнянська в околицях м. Надвірна. В стрімкому, місцями урвистому березі відслонюється товща перешарування конгломератів, гравелітів, пісковиків, алевро-аргілітів. Співвідношення окремих порід у розрізі мінливі: виділяються як пачки перешаровування псаміт-псефітового матеріалу (пісковики, гравеліти, конгломерати) та пачки чергування більш дрібноуламкових порід (пісковики, алевроліти, аргіліти).

Перешарування ритмічне, флішового типу, проте в деяких ритмах може не бути окремих компонентів. В конгломератах уламковий матеріал обкатаний погано, розмір кластів змінюється в межах від 1 до 10 см., зрідка більше. Уламки складені метаморфічними породами (філітами), пісковиками різного кольору і зернистості, жильним кварцом, органогенними вапняками. Цемент конгломератів гравійно-піщаний, тип цементації порово-контактовий.

Товща в цілому залягає нормально і досить стрімко падає в північно-західних румбах. На покрівлі шарів пісковиків спостерігаються знаки брижів та механогліфи.

Відслонення товщі порід олігоценового віку в лівому борті р. Бистриця-Надвірнянська, за 100 м. нижче від автомобільного мосту на дорозі між населеними пунктами Пнів-Битків. Тут спостерігається флішоподібна товща перешарування пісковиків, алевролітів та аргілітів.

Аргіліти листуваті, переважають в розрізі та мають темно-сіре та коричневе забарвлення. Серед пісковиків можна виділити дві відміни: щільні світлі дрібно-середньозернисті та рихлі темно-коричневі. Верстви рихлих пісковиків завдяки своїм літологічним рисам (структура, тип цементації) служать колекторами для нафти. Темно-сіре до чорного та коричневе забарвлення порід зумовлене насиченням їх вуглефікованими рештками. у південній частині відслонення кількість шарів пісковиків зменшується, одночасно з’яляються прошарки кременів товщиною від 1 до 10 см.

Ця товща порід  є фрагментом крила великої антиклінальної Битківської складки, в межах якої розміщене Битківське нафтове родовище. Шари порід в цьому крилі інтенсивно дислоковані, спостерігається комплекс дисгармонійних складчастих структур різних розмірів. Внаслідок тонкого перешарування міцних пісковиків і пластичних аргілітів у ядрах складок виникають складки течіння або нагнітання, а в крилах—складки волочіння. В деяких шарах пісковиків стискуючі зусилля  реалізувалися в мікронасуви.