Практика - Поділля 2004

	Вхід у печеру Кришталеву біля села Кривче Тернопільської області. Складна система розгалужених ходів утворилася в гіпсовій товщі внаслідок циркуляції підземних вод, що зумовили розчинення і винесення сульфатної породи та розвитку карстових порожнин. Розміри та форма порожнин дуже мінливі: вузькі невисокі ходи швидко змінюються галереями висотою до 5-6м, рідше зустрічаються великі просторі зали в діаметрі до 20 м. Головну ж частину порожнистого простору утворені вузькі невеликі до 0,5 -1 м звивисті ходи. В покрівлі таких галерей можна спостерігати химерні форми, що не були розчиненні водою. Їх порівнюють з різноманітними предметами живої природи: головами ящірки, буйвола, рукою людини і т. д. На стінах галерей, особливо в покрівельній частині добре видно гігантські (до50-70 см.) шаблеподібні кристали гіпсу медового кольору. Ріст кристалів відбувався в формі дендритоподібних агрегатів, що нагадують морозні візерунки на склі.

.Девон Поділля

Відслонення відкладів нижнього девону в правому борті річки Нічлава біля села Верхняківці. На схилі, протяжністю до одного кілометра і висотою до 70 м., на поверхню виходить переважно глиниста товща, в якій домінують темно-сірі, сірі аргіліти, що утворюють пачки, потужністю до 3-4 метрів. Ці пачки чергуються з ділянками тонкого перешаровування аргілітів і вапняків. Прошарки вапняків мають невелику потужність – 2-10 см, представлені органогенним (брахіоподовим) або органогенно-детритовим вапняком. Комплекс органічних решток, що виявлені в цій товщі, свідчить про умови мілководного моря під час нагромадження осадів. Цей тип девонських відкладів виділений в тиверську серію

Геологічні особливості біля с. Нирків

Мальовнича долина ріки Джурин біля села Ниркова (Тернопільська область). Це давня глибоко врізана долина річки у формі меандрової петлі з стрімкими схилами та видовженим острівцем у середині меандри, на якому стоїть замок.

	Корінні виходи неогенових відкладів (світла смужка) у верхній частині та червоноколірної товщі нижнього девону в нижній частині стрімкого схилу долини р. Джурин. Неогенові відклади представлені карбонатною товщею нижнього баденію та гіпсами тираської світи верхнього баденію. Карбонатні відклади у нижній частині складені міцними масивними хемогенними вапняками (до 4,5 м.), що вверх за розрізом поступово змінюються черепашковими вапняками, які містять були літотамнієвих водоростей розміром до 10 см. На карбонатних породах залягає товща гіпсів тираської світи верхнього баденію, що відслонюються в закинутій каменеломні. Дно і нижня частина стінки каменеломні складені алебастром, у якому містяться прожилки та зростки прозорих кристалів гіпсу розміром до 20 см. Крім того, в алебастрі зустрічаються прошарки потужністю до 4 см, утворені друзами кремового гіпсу. Верхня частина розрізу – це грубошарувата товща, насичена велетенськими кристалами гіпсу шаблеподібної форми. Довжина цих кристалів до 80 см. У підошві кожного шару простежується вузька смуга потужністю до 2 см. дрібнозернистого гіпсу, від якої перпендикулярно або субперпендикулярно відходять велетенські кристали гіпсу. Вони займають до 50-80 % об’єму породи. Проміжки між ними виповнені дрібнішими кристалами гіпсу розміром до 1 см. та дрібнозернистим алебастровим агрегатом.

В стрімких схилах меандри р. Джурин між селами Нирків та Нагоряни відслонюється червоноколірна товща нижнього девону (дністерська серія). Вона представлена незакономірним перешаруванням пісковиків, алевролітів та аргілітів. За переважанням того чи іншого компонента в товщі можна виділити знизу вверх такі пачки: 1) пачка (до 20 м.) перешарування аргілітів (потужність шарів до 30 см.) і алевролітів (потужність шарів до 50 см.), у якій простежуються поодинокі прошарки пісковиків потужністю у перші сантиметри; 2) пісковики (потужність шарів до 1 м.) з малопотужними прошарками алевролітів і аргілітів. Потужність пачки складає близько 50 м. Пісковоки червоно-бурі, вишневі, дрібно-середньозернисті, щільні. Алевроліти та аргіліти вишнево-бурі з зеленкуватим відтінком. У пісковиках досить часто спостерігається скісношарувата та конволютна текстури, а на поверхнях розділу—хвилеприбійні знаки, тріщини висихання.

У товщі цих порід збереглися рештки безщелепних та панцирних риб. Один із прошарків алевроліту потужністю 3 см. на рівні 50 м. від донної частини долини річки дуже збагачений рештками, які представлені морфологічно вираженими фрагментами риб та інтенсивно подрібненим детритом. Описана товща порід належить до дністерської серії—другого типу девонських відкладів, що поступово нарощують тиверську серію.

Відслонення в північно-західній околиці с. Нагоряни в верхній частині схилу меандри р. Джурин, де спостерігається контакт девонських та неогенових відкладів У вертикальній стінці висотою до 4 м. і довжиною до 10 м. можна виділити декілька інтервалів. Нижня частина представлена сірими і червоними масивними пісковиками з прошарками червоних алевролітів. Пісковики утворюють шари потужністю до 1,5 м., які у відслоненні зберігаються як карнизи внаслідок більшої стійкості порід. В окремих шарах простежується скісна шаруватість. Ця пачка є покрівлею теригенної червоноколірної нижньодевонської товщі. На плоскій субгоризонтальній поверхні девонських відкладів місцями трапляються неглибокі (до 30 см) зниження. Верхня частина пісковиків потужністю від 10-12 см. до 1 м. насичена вертикальними і субвертикальними тріщинами, що заповнені карбонатним матеріалом. На пісковиках залягають конгломерати. Уламковий матеріал у конгломератах переважно складений червоними пісковиками, подібними до описаних у першому інтервалі. Розмір уламків у конгломератах змінюється в широких межах – від 7-8см. до брилової розмірності (50 см.). У меншій кількості в уламках трапляється галька темно-сірого до чорного кременю. В верхній частині товщі конгломератів розмір уламків різко зменшується до 8 см. Цемент конгломератів представлений гравійно-піщано-карбонатною сумішшю. Товщина шару конгломератів становить 1,5-2,0 м. Конгломерати є базальними, накопичення їх проходило на розмитій поверхні девонських відкладів. Конгломерати перекриті пачкою порід, яка за складом подібна до цементу конгломератів, проте зі значно більшою кількістю карбонатного матеріалу. Місцями тут трапляються уламки двостулкових молюсків. Видима товщина цієї пачки – 3-4 м.

В околицях сіл Нирків, Нагоряни спостерігаються форми відкритого карсту, що виникли внаслідок розчинення гіпсових товщ неогену під час циркуляції підземних вод. В рельєфі вони найчастіше виражені в формі карстових лійок. Це овальі пониження з асиметричними схилами (до 15-30 градусів), в донній частині яких можуть бути колодязі, понори, розмірами в перші метри. Невеликі пустоти різноманітної форми властиві для гіпсової товщі вцілому.

	На схилах меандри р. Джурин можна спостерігати скупчення карбонатної речовини - травертинів. Вони виникають внаслідок випадання карбонату (СаСО3) з води в місцях виходу на поверхню джерел і утворюють сильно кавернозні язикоподібні тіла. Їх довжина може складати перші десятки метрів, а потужність – перші десятки сантиметрів. Разом з тим під час стікання і скапування води в порожнинах утворюються натічні радіально-променисті агрегати кальциту. Травертини здавна використовувались в будівництві як облицювальний камінь.

Товтри біля села Біла (Хмельницька область).

В геологічному відношенні Товтрове пасмо—це викопний риф міоценового моря, що простягається смугою шириною до 30 км. від міста Броди до Могилів-Подільського і далі через Молдавію до Румунії. Ця унікальна пам’ятка природи утворена органогенними спорудами двох груп, що розділені в просторі та часі, відрізняються за комплексами органічних решток. Перша група—головне пасмо—має велику протяжність, утворене системою лінійно витягнутих пагорбів з плоскими вершинами та досить пологими схилами. Відносна висота окремих споруд становить 50-60 м до 80 м.

Рифогені споруди цієї групи складені переважно водоростевими (літотамнієвими) та органогенно-детритовими вапняками, головними компонентами яких є детрит двостулкових молюсків, літотамній та нечисленні рештки моховаток. Вони утворюють водоростевий бар’єрний риф, що формувався вздовж берегової лінії верхньобаденського моря. Друга група рифогенних споруд розташовані південно-західніше та утворюють ланцюжки пагорбів, що розташовані по колу або рядами перпендикулярно до головного пасма. Це більш глибоководні біогерми сарматського віку. Кожен пагорб складений органогенними та органногенно-детритовими вапняками. Рифобудуючими організмами є моховатки, багряні водорості, корали, а також двостулкові молюски, голкошкірі, трубки серпулід, які жили серед них. Вапняки сірі, ясно-сірі з кремовим відтінком, кавернозні.

Такі пагорби, складені міцними карбонатними породами, здіймаються над навколишньою місцевістю на висоту до 50-70 м. та певної мірою нагадують місячний ландшафт.
А на схилах Дністра вони утворюють красиві скельні виходи.

Долина річки Яромирка на північній околиці села Смотрич. Річка сильно меандрує. Долина асиметрична, із зовнішньої сторони коліноподібних вигинів схили крутіші. На схилах збереглися залишки терас. Донна частина річки, шириною біля 50 м., представлена руслом та заплавою. Русло звивається в межах заплави, яка покрита рослинністю. Над долиною височіють плоскі вододіли.

Верхньосилурійські відслонення на Поділлі

	Відслонення верхньосилурійських відкладів у великому кар’єрі на південно-західній околиці с. Пудлівці біля м. Кам’янця-Подільського. У вертикальних стінках знизу-вверх спостерігаються такі породи: пачка строматопорових вапняків, грубозернистих, темно-сірих (потужність 2,1 м); пачка доломітів, тонкошаруватих, зеленкуватих, місцями сірих. У нижній чатині пачки є прошарок вулканічного попелу потужністю 5 см, що має вигляд темно-бурої глини (8 м.); пачка строматопоро-коралових вапняків, міцних, масивних темно-сірих до чорних (2 м). Порода складена із кулястих, еліпсоїдальних, жовнеподібних поліпняків; розмір яких в середньому становить 10-15 см., деколи до 50-70 см., що надає породі грудкуватої текстури. Вони утворені строматопоровими колоніями та кораловими поліпами від підкласу Tabulatomorpha (Favosites, Halysites) та підкласуTetracoralla. пачка мергелів, сіруватих, сірувато-синіх, тонкошаруватих (1,5-2,0 м.). Вони переповнені детритом і деколи цілими скелетами брахіопод, гастропод, моховаток, поодиноких тетракоралів. Присутні також невеликі колонії та їхні фрагменти коралів роду Favosites. Органічні решти розподілені в мергелях нерівномірно—прошарки мергелів з цими рештками (1-2 см.) чергуються з прошарками переважно німих мергелів. Таких характер розподілу викопних організмів, збереженість свідчать про їхню алохтонність.; пачка органогенних грудкуватих вапняків (5-8 м.). У нижній частині пачки є прошарок вулканічного попелу потужністю 10 см. Фауна у вапняках представлена брахіоподами, гастроподами, криноідеями, коралами.
Силурійські відклади на підстильних утвореннях залягають трансгресивно. у Середньому Придністер’ї вони відкриті в басейні р. Дністра навхрест простяганню в смузі шириною понад 80 км. від села Гораївки на сході до села Дністрового на заході, де поступово їх змінюють відклади нижнього девону. Силур В Середньому Придністров’ї складений преважно карбонатними породами, які формувалися в умовах мілкого шельфу, а також і в більш глибоководній області.

Китайгородське відслонення

Унікальна геологічна пам’ятка—розріз вендської, кембрійської, ордовицької, силурійської, крейдової та неогенової систем, що відслонюється в лівому схилі річки Тернава в околицях села Китайгорода. Знизу вверх тут виділені: Відклади вендської системи, утворені тонкошаруватими слюдистими алевролітами й аргілітами з прошарками та лінзами пісковиків. Породи мають буре, зеленкувате забарвлення. на поверхнях нашарування трапляються сліди мулоїдів, відбитки водоростей. Потужність пачки до 14-15 м. відклади нижнього кембрію (7,5 м), що згідно нарощують вендські. Нижня частина пачки складена синювато-зеленими та сірими аргілітами, верхня—кварц-глауконітовими пісковиками. У породах трапляються відбитки водоростей, сліди мулоїдів; відклади верхнього ордовіку (1,4 м.). Вапняки зеленкувато-сірі, міцні, масивні. Містять фауну, що представлена пелециподами, брахіоподами, остракодами, трилобітами, головоногими молюсками. Відклади ордовицького періоду залягають на підстильних із стратиграфічною перервою та представлені двома фаціальними відмінами: пісковиками молодовської світи (карадокський ярус) та вапняками субіцької світи (ашгільський ярус). відклади нижнього силуру (42 м). Пачка перешарування дрібногрудкуватих глинистих вапняків з мергелями та плитчастими вапняками. Фауна представлена брахіоподами, трилобітами, головоногими молюсками, остракодами, коралами. відклади крейдової ситеми. В підошвенній частині залягає шар (2,5 м.) кременистої осадової породи (опоки) з декількома прошарками чорного кременю. Він нарощується плямистими вапняками, в яких присутні детрит і добре збережені рештки двостулкових молюсків. Серед них відмічені як керівні для крейди види (Buchia), так і молюски з широким діапазоном розвитку. Вище залягають світло-сірі, жовтуваті пісковики з численним детритом та мушлями повного збереження двостулкових молюсків та гастропод. В них присутні також численні стяжіння кременів химерної форми. відклади неогену (видима потужність-7 м.). Починаються дрібноуламковим базальним горизонтом, який складений уламками черепашок молюсків і обкатаних кременистих стяжінь (1,0-1,5 м). Вверх за розрізом його змінює піскуватий вапняк, який містить обкатані стяжіння кременів (30-40 см.). На ньому залягає пачка чергування сипких вапняків з піскуватими вапняками. Ці породи містять багато дрібних літотамнієвих бул розміром до1,5-1,7 см. У верхній частині пачки в прошарку вапняків простежуються стяжіння чорних кременів.