Товтри

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Скелясті схили

Т́овтри, або Т́олтри — сильно розчленовані, скелясті вапнякові пасма. Це єдиний у світі гірський кряж, що з'явився не внаслідок тектонічних процесів, а утворений живими організмами.

Зміст

[ред.] Загальна характеристика

Товтри за походженням є давнім бар'єрним рифом, сформованим вздовж берегової лінії неглибокого, теплого міоценового моря, що простягнувся вузькою смугою майже на 200 км через Подільську височину від Кременецького кряжу (м. Підкамінь) до річки Дністер у районі Кам'янця-Подільського. В геологічному відношенні Товтри — пасмо міцних міоценових вапняків потужністю від 1,5 до 55 м, що залягають на розмитій поверхні палеогенових чи крейдових відкладів (пісків, пісковиків, мергелів). В межах Хмельниччини Товтри простягаються до 90 км, від селища Сатанів Городоцького району, через територію Чемеровецького району до с.Китайгород Кам'янець-Подільського району; їх площа досягає 25 тис. га, з яких 15 тис. га вкриті лісами.

Аналогів у світі немає, проте подібні за деякими геологічними структурами скелясті пасма є у Великій Британії та США.

Оригінальність цього рифу полягає в тому, що він складений не коралами, як більшість сучасних і викопних бар'єрних рифів світу, а рештками вапнякових водоростей (літотамній), моховаток, молюсок, специфічних морських черв'яків (серпул) та інших організмів. Корали в його окладі зустрічаються рідко. Отже Товтри складені переважно з перекристалізованих, детрусованих вапняків органогенного походження, які мають цінне господарське значення. В морфології Товтрової гряди чітко виділяється головна гряда і бокові горби і грядки, що розташовані на відстані від кількох сотень метрів до десятків кілометрів. Так, ширина пасма Товтр біля Сатанова та поблизу р. Дністер до 8-12 км, і до 2-5 км — у Кам'янець-Подільському районі. Головна гряда здебільшого представлена ланцюгом лінійно витянутих горбів довжиною по 5-6 км з плоскими або майже

Повільні вертикальні підняття морського дна вздовж лінії розлому і теплий субтропічний клімат сприяли широкому розвитку колоніальних організмів і формуванню бар'єрного рифу, який розділяв морський басейн на дві частини: південно-західну (більш глибоководну), північно-східну, прибережну. Це зумовило асиметрію схилів сучасної Товтрової гряди.

Складена (майже виключно) літотамнієвими вапняками верхнього тортону. Поверхню пасма ускладнюють карстові форми рельєфу (воронки, печери) та хаотичне нагромадження великих і дрібних уламків скель. Численні бокові горби і грядки розташовані переважно з південного заходу від головної гряди майже перпендикулярно до лінії її простягання. Як правило, вони мають гострі конусоподібні скелясті вершини, переважно безлісні. Іноді вони утворюють ланцюги атоло-подібних форм (Чемирівецький район). Вони невеликі — до 20-30 м над поверхнею плато. Крім того, на відстані від головного пасма розкидані поодинокі (або невеликими групами) невисокі органогенні пагорби з виходами органогенних брил, які в народі називаються «могилками». Вони невисокі, не мають урвищ і скель, своїми розмірами нагадують скіфські кургани. У такому розгалуженому розумінні ширина Товтрового кряжу досягає 15-20 км. Всього на території області зареєстровано 159 окремих об'єктів товтрових утворень.

Головна гряда має чітко виражену асиметричну будову: південно-західний схил її більш крутий, північно-східний — пологий. Абсолютні позначки гряди досягають 400 м і більше, відносні висоти — 50-60 метрів. На ділянках перетину гряди річками (Збруч, Смотрич, Мукша та ін.) відносні висоти досягають 100—150 м.

Дослідження останніх років показали, що Товтрова гряда приурочена до лінії великого розлому земної кори, витягнутого з південного сходу на північний захід на віддаль близько 300 км. Вертикальні рухи по цьому розлому відбувалися з перервами тривалий час, починаючи з початку палеозою, але найбільш інтенсивними вони були в неогені, коли поблизу формувалися Карпатські гори.

В сарматський час бар'єрний риф був покритий піщано-глинистими відкладами, які після подальших піднять території, відступання моря і встановлення континентального режиму почали розмиватися поверхневими водами, розкриваючи поступово рифові споруди, складені більш щільними вапняками.

Виділяють три відокремлені, але генетично єдині ділянки:

Подільські Товтри (Медобори) простягаються від м. Підкаменя Львівської області до Кам'янця-Подільського майже на 200 км. Пересічна ширина від 5-12 км, а абсолютна висота до 440 м. Найвищою є центральна частина — плосковершинне головне пасмо, що складається з видовжених кряжів з похилими схилами, подекуди у вигляді скелястих урвищ. Бічні пасма — кряжі заввишки 20 — 25 м, атолоподібні групи (Нігинські, Вербецькі, Гуменецькі), атоли (на околицях сіл Біла, Чорна, Смотрич Хмельницької області).

Прут-Дністровські Товтри є продовженням Подільських, простягаються вони на 25 км на межиріччі Пруту і Дністра (далі — в межах Молдови), у рельєфі виражені слабо (переважно як окремі горби 10-18 м заввишки). Пересічна ширина З- 5 км, абсолютна висота до 320 м.

Мурафські Товтри простягаються більше ніж на 140 км від верхів'я р. Рів через басейн Мурафи до гирла Кам'янки (басейн Дністра), у Вінницькій області. Пересічна ширина 8-16 км, абсолютна висота до 340 м. Виражені окремими горбами, що підносяться над навколишньою місцевістю на 20-25 м, у долинах річок Мурафи, Мурашки — «стінки» 60-70 м заввишки.

[ред.] Географія

Товтри мають мальовничий краєвид, часто гострі (білого і сірого кольору) скелі, провали (найкрасивіший провал Збруча), карстові явища. Простягаються в центральній частині Подільської височини на довжину понад 250 км від Підкаменя на північному заході Подільської височини на південний схід через Збараж — Скалат — Кам'янець-Подільський до Румунської Молдавії над Прутом на південному сході.

Основні гори у межах Галичини: Крайній Камінь (431), Зембова, Сабариха, Скала (417), Гостра Могила (398), Вікно, Богит (417). Найвища вершина — гора Нижній Камінь (Крайній Камінь) (431 метр).

[ред.] Геологія

Вхід до печери Оптимістична

Товтри є залишками вапнякових рифів, утворених близько 25 мільйонів років тому в прибережній мілководній частині сарматського моря (міоценового моря) і складаються з основного (шириною близько 5 км) та бічних пасм і ізольованих горбів. Їхня абсолютна висота 350 — 400 м (найвища 431); над майже рівним довкіллям вони підносяться виразно на 50 — 65 (інколи і 100) м. Південно-західний схил крутий, північно-східний пологий.

У Товтрах є багато карстових печер, зокрема на території Тернопільської області знаходиться друга у світі за довжиною печера Оптимістична.

[ред.] Рослинний та тваринний світ

Перші весняні квіти у Медоборах

Вершини і схили Товтр вкриті переважно лісами, багатими за флористичним складом: дуб, бук, граб, ліщина, дика груша, черешня, дуб скельний, ясен, явір, бук, клен гостролистий, липа серцелиста, в'яз, береза, осика, бруслина бородавчаста та європейська, ліщина звичайна, свидина кров'яна, гордовина, глід, трапляються смородина чорна, аґрус відхилений, яглиця звичайна, осока волосиста, підмаренник запашний, копитняк європейський, зірочник ланцетолистий, підлісник європейський, анемона жовтецева та дібровна, герань, фіалка, рівноплідник рутвицелистий, медунка темна, купина багатоквіткова та широколиста, жовтець шорсткий та кашубський, переліска багаторічна, папороть тощо.

Особливу цінність становлять ділянки степової, лучно-степової та наскельно-степової рослинності з рідкісними формаціями осоки низької, ковили волосистої та пірчастої. Тут крім характерних степових росте багато ендемічних видів: шавлія кременецька, шиверекія подільська, змієголовник австрійський, аконіт кущистий і шерстистовусий, ясенець білий, вівсюнець Бессера, ломиніс цілолистий, півники угорські, цибуля подільська, молочай волинський, зіноваті біла, подільська та Блоцького, відкасник осотоподібний.

Куниці у медобірських лісах

Тваринний світ Товтрів також надзвичайно багатий (є види, занесені до Червоної книги України: махаон, мнемозина, перелівниця велика, жук-самітник, жук-олень, сатурнія руда). Досить численними є земноводні. З ссавців зустрічаються козулі, кабани, дуже рідко трапляється лось. Звичними є лисиця, куниця лісова, тхір, їжак, борсук. Особливу групу становлять рукокрилі, які населяють переважно невеликі печери та ніші.

Найчисленнішою є група птахів — поширені: канюк звичайний, орел-карлик, підорлик малий, пугач, лунь польовий, на зимівлю прилітають: сорокопуд сірий, сова довгохвоста, сапсан, на перельотах: лелека чорний, журавель сірий.

[ред.] Леґенди та перекази

Детальніше: Богит

З Товтрами пов'язано багато леґенд та переказів.

У Медоборах був один із найбільших язичницьких релігійно-культурних комплексів — Збручанський культовий центр (основний осередок на горі Богит).

[ред.] Див. також

[ред.] Джерела

  1. Енциклопедія українознавства. У 10-х т. / Гол. ред. Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде Життя, 1954—1989.
  2. Медобори
  3. Медобори - краса Поділля
Особисті інструменти
Простори назв
Варіанти
Дії
Навігація
Участь
Панель інструментів
Друк/експорт
Іншими мовами