|
Назви
| Європа
| Китай |
Алебарда
Бердиш
Совня
Косар
| Bardiche (бердиш)
Poleaxe voulge (вуж)
Glaive (глефа)
Fauchard (осадний ніж)
Glaive-guisarme (глефа-гизарма)
Halberd (алебарда)
Guisarme (гизарма)
Bill (косар)
Royal apear (королівський спис)
|
Юэ, Фу (одноручна сокира)
Дадао (великий меч, великий ніж)
Цзи, Холянь, Хогоу
(серп/крюк з полуменево-видним лезом) |
Сокира
Топірець
Балта
Валашка
| Hand
axe (ручна сокира)
Hatchet (топірець)
Battle axe (бойова сокира)
Pole axe (топірець на жердині)
|
Юэ (сокира)
Дафу (дворучна сокира)
Фу (одноручна сокира) |
Пернач
Шестопер
| Mace
(булава)
| Цзянь
|
Чекан
Клевець
| War
hammer (бойовий молот)
Military pick (військова кирка)
Dagger-axe (сокира-кинжал)
| Гe
(клевець) |
|
У
стародавніх сокир держаки були прямими. Дійти такого висновку дозволяють
не тільки рідкісні археологічні знахідки і кам’яні сокири сучасних відсталих
племен, а й скошені леза всіх стародавніх сокир (від кам’яних до залізних
з наварним сталевим лезом), які були у вжитку у Київській Русі з Х століття.
Коли лезо скошене в бік держака, напрям удару буде косий. Відповідно,
лінія, на якій розташований центр удару, перетнеться з віссю держака.
На підставі цієї закономірності і визначалася довжина держаків.
В
епоху вікінгів сокири із широким лезом не кувалися в силу нерозвиненості
металургії, так що сокирами цього часу вважалися т.зв. бородовидні сокири,
що відрізняються від сокир більшою масою і подовженим униз на 2-3 пальці
лезом. Застосовувалися
бойові сокири переважно на півночі, у лісовій зоні, де не могла розгорнутися
кіннота. До речі, бойові сокири застосовувалися і вершниками — це був
полегшений варіант алебарди з трохи зміщеним до краю центром ваги. Широколезні
сокири на зразок алебарди мали довгу рукоять і були строго дворучними,
оскільки важили пристойно. На кінці рукояті нерідко робився набалдашник,
призначений для кращого утримання в руці.
В
епоху хрестових походів, коли освоєння виробництва дозволило витягати
лезо з трикутника в півмісяць на ніжці, сокири стали ширшими, і сокирою
тепер стали називати виріб, у якого ширина леза більше загальної довжини.
Пізніше,
у XIII-XIV століттях, алебарда перетворюється в бердиш, стрілецьку зброю.
Назва відбувається, імовірно, від німецького слова «barda»
(вар. «brada»\ «barta»\«helmbarte») у значенні «широколеза
сокира» — до речі, зайвий доказ на користь назви «алебарда».Велика вага
бойових сокир забезпечувала відмінну пробивну силу, але не завжди була
зручною. Отже,
бойова сокира до XI століття нараховує кілька основних різновидів:
сокири (алебарди) — сокири
із широким лезом, насаджені на рукоятку довжиною до 1 метра. Нерідко алебарда
мала ще і мечоподібний наконечник (у Європі - гизарма). Не виключено,
що саме наявність наконечника відрізняла її від сокири.
клевці — сокири з трикутним
лезом, що віддалено нагадує кинджал, нерідко з ребристою поверхнею. Нанесені
ними рани практично не гоїлися;
чекани — якась подоба кирки,
сокири з вузьким витягнутим лезом, призначені для пробивання збруї за
рахунок малої площі ударної поверхні. |
