Товтри (по іншому, Медобори)- унікальна ландшафтна система, що не має аналогів у світі та в Україні. Генетично - це типовий бар'єрний риф неогеново-міоценового моря, що простягнувся вузькою смугою майже на 200 км через Подільську височину від Кременецької гряди (с. Підкамінь) до річки Дністер у районі Кам'янця-Подільського.

Схема Товрової гряди на Хмельниччині

В геологічному відношенні Товтри - пасмо міцних міоценових вапняків потужністю від 1,5 до 55 м, що залягають на розмитій поверхні палеогенових чи крейдових відкладів (пісків, пісковиків, мергелів). В межах Хмельниччини Товтри простягаються до 90 км, від селища Сатанів Городоцького району, через територію Чемеровецького району до с.Китайгород Кам'янець-Подільського району; їх площа досягає 25 тис. га, з яких 15 тис. га вкриті лісами. За походженням Товтрова гряда є давнім бар'єрним рифом, сформованим вздовж берегової лінії неглибокого, теплого міоценового моря. Оригінальність цього рифу полягає в тому, що вій складений не коралами, як більшість сучасних і викопних бар'єрних рифів світу, а рештками вапнякових водоростей (літотамній), моховаток, молюсок, специфічних морських черв'яків (серпул) та інших організмів. Корали в його окладі зустрічаються рідко. Отже Товтри складені переважно з перекристалізованих, детрусованих вапняків органогенного походження. В морфології Товтрової гряди чітко виділяється головна гряда і бокові горби і грядки, що розташовані на відстані від кількох сотень метрів до десятків кілометрів. Так, ширина пасма Товтр біля Сатанова та поблизу р. Дністер до 8-12 км, і до 2-5 км - у Кам'янець-Подільському районі. Головна гряда здебільшого представлена ланцюгом лінійно витянутих горбів довжиною по 5-6 км з плоскими або майже плоскими вершинами. Складена (майже виключно) літотамнієвими вапняками верхнього тортону. Поверхню пасма ускладнюють карстові форми рельєфу (воронки, печери) та хаотичне нагромадження великих і дрібних уламків скель. Численні бокові горби і грядки розташовані переважно із південного заходу від головної гряди майже перпендикулярно до лінії її простягання. Як правило, вони мають гострі конусоподібні скелясті вершини, переважно безлісні. Іноді вони утворюють ланцюги атоло-подібних форм (c. Біла, Чемеровецький район). Вони невеликі - до 20-30 м над поверхнею плато. Крім того, на відстані від головного пасма розкидані поодинокі (або невеликими групами) невисокі органогенні пагорби з виходами органогенних брил, які в народі називаються "могилками". Вони невисокі, не мають урвищ і скель, своїми розмірами нагадують скіфські кургани. У такому розгалуженому розумінні ширина Товтрової гряди досягає 15-20 км. Це геологічне утворення Тортонського та Сарматського морів міоценової епохи третинного періоду близько 25-14 млн. років тому. Тут зосереджено ряд геологічних об'єктів, які мають важливе наукове, навчальне та виховне значення, а деякі з них являють собою унікальні археологічні пам'ятки: відслонення органогенно-уламкових вапняків вернього тортону (в с.Іванківцях,Городоцького району, с. Приворотті Кам'янець-Подільського району та ін.); мальовничі геоморфологічні утворення - групи сарматських конусоподібних горбів і грядок (найкраще вони виражені біля сіл Остап'є , Біла, Чорна, Нігин, Вербка та ін.); каньйоноподібні долини річок Збруч, Смотрич, Мукша, Тернава, Студениця та ін. на ділянках перетину ними Товтрової гряди; окремі гори - останці, складені рифовими вапняками (гора Кармалюка біля с Гуменці Кам'янець-Подільського району та ін.), декілька невеликих горизонтальних печер (біля сіл Залуччя, Гуменці та ін.), а також єдина на Поділлі вертикальна печера "Перлина" глибиною до 30 м, в якій знайдено печерні перли, карстові озера - вода в них чиста, прозора, постійне фонтанує з глибоких надр.

Згідно з фізико-географічним районуванням України територія розміщена в межах двох фізико-географічних зон: Західно-Подільська область (фізико-географічні райони - Товтрова гряда і Західно-Подільське Придністров'я) та Придністровсько-Подільська лісостепова область (Могилівське підняття). Товтрова гряда являє собою бар'єрний риф, що створився колоніальними організмами (літотамнієвими водоростями, мшенками, устрицями, коралами), які жили в морях тортонської і сарматської епох. Простягнувся він по східній околиці Подільського плато на 200 км у вигляді яскраво вираженого валу з множиною бокових відгалужень. Починається він біля с.Підкамень у Львівській області і простягається в напрямку Скалата, Кам'янця-Подільського і далі, за Дністер, в Молдову. Гряда чітко виражена в рельєфі і виступає ланцюжком горбів з абсолютними відмітками 400-486 м (перевищення над оточуючим плато складає 40-60 м, а на ділянці Збруч - Кам'янець-Подільський - до 100 м). Вершини горбів і гряд - це хаотичне нагромадження вапнякових брил різних розмірів.

Всього на території області зареєстровано 159 окремих об'єктів товтрових утворень. Головна гряда має чітко виражену асиметричну будову: південно-західний схил її більш крутий, північно-східний - пологий. Абсолютні позначки гряди досягають 400 м і більше, відносні висоти - 50-60 метрів. На ділянках перетину гряди річками (Збруч, Смотрич, Мукша та ін.) відносні висоти досягають 100-150 м. Дослідження останніх років показали, що Товтрова гряда приурочена до лінії великого розлому земної кори, витягнутого з південного сходу на північний захід на віддаль близько 300 км.

Карстові явища у товтровому пасмі досить багаті невеликими поверхневими (карри, ніші, блюдця, лійки, понори) та підземними (печери, канали) формами, але великі форми в них на сьогодні ще не виявлені. Втім, карстові процеси навряд чи могли мати помітний вплив на формування поверхневого рельєфу, хоча гідрогеологічна роль їх досить відчутна. Поверхневі форми представлені понорами, каррами, блюдцями, лійками, що утворюються в результаті хімічного та механічного впливу поверхневих вод на вапняки, що карстуються. Ці форми часто пов’язані з підземними формами карсту. Карри пов’язані переважно з відслоненнями вапняків. Глибина каррових борозен не перевищує 1 м. Під лесовим покривом також іноді спостерігаються поховані карри. Лійки, блюдця та понори зустрічаються найчастіше на поверхні великих горизонтальних майданчиків та на похилих схилах головного пасма та бічних товтр, де потужність вапняків, що карстуються велика, а поверхневий стік дощових і талих вод незначний. Особливо поширені ці форми між с. Хроповата та м. Чемеринці, с. Гуменці та Цапівка. Лійки особливо характерні для району с. Карачківці. Їхній діаметр по довшій вісі досягає 20 м, глибина 7 м, схили круті - 30-45°. У схилах відслонються вапняк. На дні блюдець та лійок, як правило, знаходяться понори, які або затампоновані рихлими відкладами, або діючі й поглинають поверхневі води. Найбільша кількість печер та підземних каналів відмічено на території товтр поблизу сіл Залуччя, Нігин, Черче, Хропотова, Кривчик, Студениця та ін. Більшість з них досі детально не обстежені, їхні плани у більшості відсутні. Найбільш перспективними ареалами поширення активних підземних форм, за деякими ознаками, слід вважати ділянки Товтр біля сіл Боришківці та Колубаївці.

Література

1. Антонович В.Б. О скальных пещерах на берегу Днестра в Подольской губернии // Труды VI-го АС. - Т.1. - Одесса, 1886. - С. 86-102.
2. Бондарчук В.Г. Геологія України. - К.: Вид-во АН УРСР, 1959.
3. Бондарчук В.Г. Геологічна будова Української РСР. - К.: Радянська школа, 1963.
4. Вялов О.С. Волыно-Подольская плита // Стратиграфия СССР. Неогеновая система. Полутом 1. - М.: Недра, 1986. - С. 88-102.
5. Геренчук К.И. Подольские Толтры (геоморфологический очерк) // Известия Всесоюзного географического общества. - 1949. - № 5. - С. 530-536.
6. Дублянский В.Н., Ломаев А.А. Карстовые пещеры Украины. - К.: Наук. Думка, 1980. - 180 с.
7. Коржик В.П. Карст Товтр Чернівецької області//Матер.всеукраїн.наук.-практ.конфер. «Подільський національний природний парк: доцільність і проблеми створення». – Кам’янець-Подільський, 1993. – с.100-103.
8. Королюк И.К. Подольские товтры и условия их образования / Труды Ин-та геол. наук. - 1952. - Вып. 110. - Геологическая серия (№ 56). - 140 с.
9. Кучерук А.Д. Карстовые явления на территории Подольских Толтр // Известия Всесоюзного географического общества. - 1954. - Т. 86. - Вып. 1. - С. 95-100.
10. Кучерук А. Д. Карст Подолья. - К.: Наукова думка, 1976.
11. Ломаев А.А. Геология карста Волыно-Подолии. - К.: Наук. Думка, 1979. - 132 с.
12. Цегельнюк П.Д. Дністровський опорний розріз силуру // Стратиграфія УРСР. - Т. IV. - Ч. 1. Силур. - К.: Наук. Думка, 1974. - С. 63-110.
13. Природа Хмельницької області /За ред. К.І.Геренчука. - Львів: Вища школа, 1980. - 152 с.