Із народних джерел За редакцією О.В. Охріменко У збірці наводяться кращі зразки української народної пісенної творчості с. Біла Чемеровецького району Хмельницької області. Представлені календарно - обрядові, весільні, козацькі та лірично-побутові пісні. Видана ця збірка у 2005 році видавничим центром Національного Аграрного Університету. Студент лісогосподарського факультету НАУ Григорій Мамчур своїми записами увічнив народну пісенну творчість людей нашого села Біла.

Село Біла засноване понад 500 років тому. Уперше згадується в історії як поселення 1493 року. Воно знаходилось в улоговині між товтрами на правому березі річки Смотрич. Про походження назви села є декілька цікавих легенд. У часи середньовіччя територія нашого краю страждала від набігів татар і турків. Старе село, Стара Біла, було спалене, а з часом перенесене на нове, теперішнє місце. Згідно з переказами, на території колишнього села Стара Біла була церква, біля якої закопано кам'яного хреста. З ним і пов'язана надзвичайна історія. У 70-х роках місцевий тракторист Казимір Нідзельський під час весняної оранки в полі вивернув камінний хрест. Незабаром чоловік зліг. Хвороба лікуванню не піддавалась. Через деякий час уві сні невідомий голос сказав йому сходити на Стару Білу і закопати знайдений ним хрест. Чоловік поставив хрест на місце, і хвороба швидко відступила. Про зникнення села інша легенда розповідає, що турки спалили село, жінок, дітей і літніх людей тоді, коли чоловіки були на полюванні. Молодих дівчат забрали в неволю. Повернувшись, мисливці поховали і оплакали вбитих і тих , кого погнали в неволю, зібрали зброю і перейшли в інше місце, кілометрів за три на північний захід, де стояла гора, з-під якої било потужне джерело (нині його немає). Неподалік протікала невелика річка Батіжок. Там оселились мисливці, яких люди називали „охотниками". Пізніше, ця назва перейшла у прізвища.