Ой летіли ластівоньки
В чужії сторононьки,
Сіли собі на край хати
Та й почали щебетати,
Господаря викликати.
Ой вийди, ой вийди господарю,
Подивися на кошару.
Твої кобили пожеребились,
Тобі лошат поприводили.
Ой надлетіли ластівоньки,
З чужої сторононьки,
Сіли собі на край хати,
Та й почали щебетати,
Господаря викликати.
Ой вийди, ой вийди, господарю,
Подивися на кошару,
Твої вівці окотились,
Тобі ягнят поприводили.
Ой надлетіли ластівоньки,
З чужої сторононьки,
Сіли собі на край хати
Та й почали щебетати,
Господаря викликати.
Ой вийди, ой вийди, господарю,
Подивися на кошару,
Твої корови отелились,
Тобі телят поприводили.

Ой там Василько покоси косив.
Бриніла, бриніла коса коло покоса, бриніла.
Прийшла до нього матінка його.
Бриніла, бриніла коса коло покоса, бриніла.
Васильку, сину, іди додому.
Бриніла, бриніла коса коло покоса, бриніла.
Прийшов до нього батенько його.
Бриніла, бриніла коса коло покоса, бриніла.
Васильку, сину, іди додому.
Бриніла, бриніла коса коло покоса, бриніла.
Прийшла до нього сестричка його.
Бриніла, бриніла коса коло покоса, бриніла.
Василю, братику, іди додому.
Бриніла, бриніла коса коло покоса, бриніла.
Покоса дійду, додому прийду.
Бриніла, бриніла коса коло покоса, бриніла.
Покоса дійшов, нового знайшов.
Бриніла, бриніла коса коло покоса, бриніла.'
Прийшла до нього миленька його.
Бриніла, бриніла коса коло покоса, бриніла.
Васильку ти мій, ходи додому.
Бриніла, бриніла коса коло покоса, бриніла.
Покоса дійшов, додому пішов.
Бриніла, бриніла коса коло покоса, бриніла.

Ой в ліску, ліску на жовтім піску,
Ой дай боже,
Росте яблунька висока й тонка,
Ой дай боже.
На тій яблунці золота колиска,
Ой дай боже.
А в тій колисці ґречная панна,
Ой дай боже.
Ґречная панна, панна Марія,
Ой дай боже.
Колишуть її аж три молодці,
Ой дай боже.
З тої коляски вилетів пташок,
Ой дай боже.
А то не пташок, то божий синок, Ой дай боже.
Полетів же він попід небеса,
Ой дай боже.
А ті небеса розтворилися,
Ой дай боже.
Йому всі святі поклонилися,
Ой дай боже.

Йшла Марія через поле, Через поле широкое. Через море глибокоє. Йшла Марія, сина вела, Сина вела, загубила. Ішла вона, блукаючи, З Петром, Павлом здибаючись, Куди йдете, питаючись, Чи бачили сина мого, Сина мого, Бога свого. Як бачили, признайтеся, Не бачили, вертайтеся, Станьмо, браття, порадьмося, Що бачили, признаймося. Ой у полі, на роздоллі, Стоїть школа високая, А в тій школі все невіри,^ Все невіри, все невіри. Взяли сина та й на муки, Прив'язали на хрест руки, На хрест руки розпинали,Ще й гвоздями прибивали, Копьем серце винімали, З терня вінок закладали. Терпи сину, терпи муки, Бо попався жидам в руки, Терпи сину, терпи рани За преславні християни.

Літа плили упливали
На тридцятім році.
Іде Господь к Іоану
В великім пророцтві.
Іде Господь к Іоану,
Там хвилями бродить,
А із пущі, із діброви
Іоан виходить.
І Господь його предвічний
Зове, зазиває.
Охрести мене, пророче,
Він його благає.
Дивно було Іоану
Господа видати,
Страшно було на владику
Руку возлагати.
Треба було Іоану
Волю учинити,
І почав він у Йордані
Господа хрестити.
Розкрилося небо ясне,
Дух святий злітає,
А із неба голос божий
Людям промовляє.
Це є Син мій наймиліший,
Люди, віру майте
І як господу самому -
Поклін віддавайте.