Чорниця
      Чорниця звичайна (Vaccinium myrtillus L.) Сімейство брусничні — Vacciniaceae
      Чорниця — важлива харчова, медоносна, дубильна і лікарська рослина.
      Чорниця звичайна — це листопадний гіллястий чагарник з довгим, повзучим горизонтальним кореневищем: що сильно гілкується і з численним корінням. Висота чагарника досягає 50 сантиметрів. Стебла у чорниці циліндрові, прямостоячі. Листя сидяче, еліптичне або ж яйцевидно-еліптичне, по краю пильчато-зубчате, із загостреною верхівкою. Квітне рослина в травні — червні невеликими одиночними зеленувато-рожевими квітами на коротких квітконіжках. Після цвітіння чагарник утворює плід: сизо-чорну ягоду. Дозрівання плодів наступає в липні. Плоди — кулясті ягоди розміром 5-8 міліметрів. Вони забарвлені зовні в синьо-чорний колір, сік ягід чорниці — червоний.
      Розмножується рослина в основному кореневищем, вегетативно. У розповсюдженні насіння чорниці велику роль грають різні птахи — тетеруки, дрозди, глухарі і рябчики, а також звірі: лисиці, ведмеді, куниці, олені, зайці. Плоди чорниці сушать на відкритому повітрі, в тіні. Їх розкладають тонким шаром, а потім досушують у разі потреби в приміщенні. Сушені плоди чорниці можна зберігати протягом двох років. Вони містять цукри — глюкозу, фруктозу, сахарозу, вітаміни, органічні кислоти, дубильні речовини, ефірні масла, різні мікроелементи і інші хімічні сполуки.
      Чорниця звичайна — прекрасний медонос. Бджоли можуть зібрати до 2,5 кілограмів меду на сім'ю в день. Мед, зібраний з квітів чорниці, володіє ясно-червонуватим відтінком, він ніжний, ароматний і дуже смачний.
      Ефективна при захворюваннях шлунково-кишкового тракту. Покращує склад кишкової мікрофлори, зменшує процеси бродіння і гниття, запальні явища, уповільнює перистальтику, надає терпку дію.
      Водні настої і відвари з ягід чорниці корисні при гострих і хронічних порушеннях травлення, що супроводжуються проносом, ентероколітах та ін.
      У медицині ягоди чорниці, а також листя, використовують достатньо широко. Листя заготовлюють під час цвітіння. Гілочки рослини з листям зв'язують в пучки і розвішують в добре провітрюваному приміщенні, яке захищено від сонячних променів. Після сушки стебла відокремлюють від листя і викидають. Листя чорниці багате дубильними речовинами, в них містяться флавоноїди, органічні кислоти, вітамін С, каротіноїди, антоціанові пігменти, алкалоїди.
      Обережним з нею треба бути тільки людям, які страждають алергією. У ній дуже багато марганцю, який необхідний організму, оскільки він бере участь в кровотворенні. Чорниці немає рівних по її сприятливому впливу на очі. Речовини, що містяться в ній, підвищують гостроту зору, знімають втому від роботи при штучному освітленні, загострюють нічний зір. По цих причинах вона особливо корисна льотчикам, шоферам, програмістам. Цим людям треба є її не тільки в сезон, але і взимку і весною. Це реально, оскільки чорниця добре зберігає свої властивості і в заготівках.
      Крім цього в чорниці виявлені речовини, здатні знижувати цукор в крові. Хворим цукровим діабетом 2-го типу і тим, хто відноситься до групи ризику, краще використовувати її в поєднанні "листя — ягоди". Плоди чорниці рекомендуються при розладах шлунково-кишкового тракту у дітей і дорослих. Ця ягода — природний антибіотик, може надавати бактерицидну дію, не викликаючи при цьому побічних ефектів. Вона корисна для запалених ясен і хворому горлу.

Чорниця. Свою назву чорниця одержала завдяки кольору ягід і по властивості чорнити зуби. Чорниця звичайна ( Vaccinium myrtillus L .) відноситься до сімейства брусничних ( Vacciniaceae ), яке нараховує близько 200 видів.

Чорниця — це невеликий, гіллястий листопадний чагарник висотою до 60 см. Гілки у верхній частині рослини ребристі, зелені, зберігають своє забарвлення й узимку. Квітки в чорниці дрібні, ясно-рожеві, одиночні, розташовані вони в пазухах листків на коротких квітконіжках. Її плід — темно-синя, із сизуватим нальотом, соковита, куляста ягода діаметром до 13 мм із приплющеною верхівкою, приємного кислувато-солодкого, злегка в'язкого смаку. Чорниця цвіте в травні-червні, а в липні-серпні вже дозрівають ягоди. Плодоносіння кущів чорниці починається з 3—5-літні віки, досягає максимуму в 10—15 років і поступово знижується до 30—40 років. Окремі кущики чорниці живуть по 5—7 років, однак між собою вони зв'язані єдиним кореневищем, тривалість життя якого може досягати 200 років.

Правила вирощування. На сьогоднішній день ні в Україні, ні за рубежем чорниця усе ще не введена в культуру. Селекційна робота з нею практично не ведеться. Лише в Італії з дикоростучої чорниці відібраний ряд коштовних форм. Чорниця є перспективною рослиною для введення в культуру, особливо з врахуванням того, що при "одомашнюванні" розмір її ягід збільшується. Тому садівники, що хочуть мати у своєму саду цю прекрасну рослину, можуть провести цілеспрямований пошук найбільш цікавих клонів у природі з наступним вирощуванням їх на садовій ділянці. У природі чорниця поширена переважно в хвойних і змішаних вологих або заболочених лісах, а також у тундрі і високогір'ях. Це рослина вимоглива до світла, однак добре переносить і затінення, особливо в молодому віці. У гірських районах Карпат чорниця краще плодоносить на відкритих місцях, вирубках, окраїнах полонин, прогалинах.

Чорниця — рослина півтіні, але якщо її вирощувати на відкритих сонячних місцях, то врожай збільшується. Більш підходящими для чорниці являються вологі, добре аеровані, багаті перегноєм ґрунти з показником рн 3,8—5. Оптимальний рівень грунтових вод для неї — 50-90 см. Культурна чорниця дуже чуттєва до недостатку вологи, але при цьому не витримує застою води. Зимостійкість чорниці висока, однак при раннім цвітінні можливе ушкодження квіток пізньо-весняними заморозками.

На легких ґрунтах із рн вище 5 для приготування місця посадки використовують низинний торф, змішаний з велико-зернистим річковим піском (3:1), що вносять на перекопану ділянку шаром 15-20 см. Більшість садових ґрунтів недостатньо кислі для вирощування чорниці. У цьому випадку успішне виращування можливо лише за умови відповідної підготовки ґрунту. Для кожного куща готують яму 100 x 100 або 150 x 150 см і глибиною 50—60 см або ж канаву такої ж ширини і глибини. Ґрунт із ями перемішують з торфом (2:1) і перегнилими дубовими листями. На 1 куб.м землі для підкислення додають 150—250 м порошкоподібної сірки.

Восени або навесні до початку вегетації можна купити в розпліднику або викопати з чорничного лісу 2—3-літні кущі чорниці разом із землею і посадити в сад на відстані 100—150 см. Вік рослини можна визначити, підрахувавши кількість річних приростів. Ґрунт навколо кущів ущільнюють, поливають і мульчують 2—1-сантиметровим шаром тирси або опалих листків. Полив здійснюється в міру необхідності, не допускається пересихання ґрунту. З появою хвороб рослини обприскують 1% бордоською рідиною. Кожні 2—3 роки бажано вносити у верхній здай ґрунту 2—4 кг/м г органічних добрив. З мінеральних добрив можна використовувати тільки ті, що не містять хлор. Щорічно в травні і червні вносять сульфат амонія, калімагнезію і суперфосфат — 10—20 г на 10 л води. При рн вище 5 навколо кущів розсипають 50 г сірки.

Обрізку чорниці починають рано навесні після 3—4 років росту. Вирізують 2—3 старі гілки, замість залишаючи стільки ж молодих, видаляють сухі, ушкоджені і хворі гілки.

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Чорниця, черниця, борівка, у Карпатах — афина і яфина (Vaccinium myrtillus L.), чагарникова рослина з родини бруслинних, кущик до 0,5 м висоти з синьочорними їстівними ягодами; росте по лісах утворюючи живе надґрунтове вкриття. Цвіте у травні - червні. Плід - куляста чорна ягода, достигає у червні - липні. М'якоть спілої ягоди - червонувато-фіолетова, кисло-солодка, дещо в'язка на смак та сильно бруднить губи та зуби при її споживанні. Латинська видова назва myrtillus походить від слова myrtus — «мирта», через схожість рослини з маленькою миртою. Чорницю використовують в харчовій промисловості (для виробництва сиропів, соків, морсів, варення, джемів, наповнювачів, харчових барвників). З ягід чорниці роблять вино, яке має прекрасні смакові якості, високі лікувально-дієтичні властивості та гарний колір. Чорниця відноситься до дуже добрих медоносів, що дає багато нектару. Чорничний мед дуже ароматний, приємного смаку, червонуватого кольору. Плоди чорниці звичайної містять вуглеводи (глюкозу, сахарозу, фруктозу, пектини), органічні кислоти (лимонну, молочну, яблучну, янтарну, щавелеву), вітаміни (А, В, С, РР), флавоноїди (гіперин, кверцетин, астрагалін), антоціани (дельфінідин, мальвідин, ідаїн, міртилін), феноли, мінеральні речовини макро- та мікроелементи (залізо, манган, селен, кобальт, мідь, золото, срібло, цинк). Плоди чорниці містять багато дубильних речовин, рутину.

Застосовують при проносах, кровотечах, анемії, гастриті, гепатиті, набряках, гіпертонічній хворобі, атеросклерозі, ревматизмі, псоріазі, цукровому діабеті, анемії, лейкозі, ангіні, бронхіті, циститі, уретриті, шлункових і кишкових коліках, захворюваннях ока (кератит, іридоцикліт).

У зв'язку з тим, що чорниця містить багато заліза, її доцільно призначати при анемії. Залізо чорниці краще засвоюється порівняно з лікарськими препаратами, оскільки в ягодах рослини його супутниками є аскорбінова кислота та інші корисні для організму сполуки. Вживання ягід чорниці покращує кровообіг у сітчатці ока, загострює нічний зір.

Листя чорниці звичайної мають протидіабетичні властивості завдяки наявності в ньому глікозидів (міртилін та неоміртилін).
Чорниця (Vaccinium myrtillus L.) Місцеві назви - чорні ягоди, чорничник. Невисокий кущик родини брусничних (15-30 см заввишки) з довгим повзучим кореневищем. Стебла висхідні або прямостоячі, розгалужені, із зеленувато-коричневою корою. Молоді гілочки зелені, гостроребристі. Листки чергові, на дуже коротких черешках, яйцеподібні (8-20 мм завдовжки, 5-16 мм завширшки), з тупою або злегка загостреною верхівкою, дрібно-зарубчасто-пилчасті, світло-зелені, на зиму обпадають. Квітки правильні, зрослопелюсткові, пониклі, на коротких квітконіжках, що виходять з пазух листків при основі молодих гілочок. Оцвітина подвійна, чашечка (до 1 мм завдовжки) вузька, плівчаста. Віночок (4-7 мм завдовжки) кулясто-глечикоподібний зеленувато-білий або зеленувато-рожевий з відігнутими чотирма-п’ятьма короткими трикутними зубчиками. Тичинок 8-10, маточка одна, зав’язь нижня. Плід - куляста, чорна ягода (б-13 мм у діаметрі) з сизуватим нальотом, насіння численне, у формі півмісяця.

Чорниця росте у хвойних і мішаних лісах на галявинах. Світлолюбна рослина. Цвіте у квітні травні, плоди достигають у липні. Чорниця належить до рослин з більш-менш стабільною врожайністю. Зовсім неврожайні роки трапляються раз за 5-7 років. Урожайність її коливається від 120 до 1200 кг/га, в окремі роки досягає 1600 кг (в перерахунку на 100 % покриття). На врожайність чорниці впливають різні фактори: тип лісорослинних умов, повнота і вік деревостану, метеорологічні умови вегетаційного періоду, наявність або відсутність запилювачів. Так, при відсутності запилювачів утворюються ягоди в 1,7 раза легші, ніж на ділянках, де були завезені бджоли. Поширена на Поліссі, у Карпатах, зрідка у північному Лісостепу. Основні райони заготівель зосереджені у Волинській, Рівненській, Житомирській, Тернопільській, Сумській, Львівській областях, на півночі Чернігівської і Київської областей, у Карпатах. Запаси ягід значні, проте чорниця потребує дбайливого використання і охорони. Загальна площа чорничників становить 40 тис. га, тільки на Поліссі України щорічно можна заготовити в середньому до 30 тис. тон ягід.

Практичне використання

Харчова, медоносна, лікарська, фарбувальна рослина. Ягоди чорниці вживають свіжими, перетертими а цукром, у суміші з молоком і вершками. Вони є сировиною для різних галузей харчової і кондитерської промисловостей. З чорниць готують соки, морси, екстракти, сиропи, джеми, варення, компоти, мармелад.

У фруктово-ягідному виноробстві з чорниці готують вино, яке має високі смакові й дієтичні властивості, а також наливки і настойки. Сік чорниці використовують для підфарбовування плодових вин і як харчовий барвник.

До складу ягід чорниці входять цукри (до б %), лимонна, яблучна, молочна, янтарна, щавлева, хінна кислоти (1-1,2%), глюкозид гліконін і барвник міртилін, дубильні й пектинові речовини, мінеральні солі, вітаміни А, С, В1, В2, РР. Пектини надають кондитерським виробам з чорниці високої якості, а в свіжому вигляді сприяють виведенню з організму людини шкідливих радіоактивних сполук.

Чорниця - добрий весняно-літній медонос, що дає переважно підтримуючий взяток. За один день бджоли збирають до 2,5 кг меду на вулик, медопродуктивність від 30 до 80 кг з 1 га. Мед прозорий, ароматний, мас лікувальні й дієтичні властивості.

У науковій медицині використовують ягоди і листки чорниці - Fructus et Folium Myrtilli. Висушені ягоди застосовують як в’яжучий засіб при гострих і хронічних проносах, особливо у дітей; Листки, що містять глікозид поліміртилін, використовують як засіб при лікуванні початкових форм цукрового діабету.

У народній медицині сухі плоди чорнИці вживають як в’яжучий засіб у вигляді чаїв, компотів, киселів при лікуванні різних хвороб кишково-шлункового тракту. Сироп з ягід вживають при запаленні печінки, при недокрів’ї, зниженій кислотності шлункового соку. Рослину використовують при маткових кровотечах, водянці, жовчнокам’яній хворобі, недокрів’ї, цукровому діабеті. Є вказівки, що ягоди запобігають розвитку силікозу, поліпшують зір. Антоціани, що містяться в плодах, використовують для виготовлення препаратів, що застосовуються Для профілактики променевої хвороби.

Сік і ягоди чорниці мають бактерицидні властивості, кислоти ягід поліпшують процеси травлення і запобігають відкладанню в порожнині суглобів солей щавлевої кислоти. Велике значення ягоди чорниці мають в нормалізації процесів обміну речовин, лікуванні подагри і ревматизму запаленні слизових оболонок носоглотки. Плоди застосовують для забарвлення тканин у синій колір.

Збирання, переробка та зберігання

Збирають плоди без плодоніжок вручну або з допомогою спеціальних совків. Зібрані плоди сушать на відкритому повітрі, у сушарках або печах при температурі, не вищій 50-60°, розстилаючи тонким шаром на папері, тканині або решетах. Сухі ягоди пакують у паперові або тканинні мішки вагою по 35-50 кг і зберігають у сухих, прохолодних приміщеннях. Строк зберігання — два роки. Листки збирають вручну в період цвітіння, сушать у тіні або на горищах. Сировину

пакують у тюки однакової ваги і зберігають у сухих, прохолодних приміщеннях. З метою поліпшення стану дикорослих чорничників рекомендується проводити такі заходи: омолоджувальне обрізування (раз у чотири роки), внесення невеликих доз мінеральних добрив (45-80 кг/га поживної речовини), поповнення зріджених заростей шляхом підсівання насіння або підсадки кущів, кореневих чи стеблових живців. Чорниця — одна із перспективних рослин для введення в культуру. При копіткому дослідженні дикорослої чорниці можна виділити форми, перспективні як для безпосереднього окультурення, так і для селекційної роботи.

Vaccinum myrtillus 020503.jpg
Vaccinum myrtillus 260405.jpg
CDC blue.jpg
Vaccinium corymbosum(01).jpg
Blaeberry.jpeg

Література

  • Енциклопедія українознавства (у 10 томах) / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж, Нью-Йорк: «Молоде Життя», 1954—1989.(укр.)
  • Лікарські рослини. Чорниця.
  • Єлін Ю. Я., Зерова М. Я., Лушпа В.І., Шаброва С.І. Дари лісів. — К.: «Урожай», 1979
Отримано з http://uk.wikipedia.org/wiki