ЖИВОКІСТ ЛІКАРСЬКИЙ, Symphytum offіcіnale L. (грец. назва symphyton < symphyeіn — зростатися) — багаторічна трав’яниста рослина родини шорстколистих (Boragіnaceae). Рос. назва: окопник лекарственный. Росте у Європі (крім Півночі), на Кавказі, у Західному Сибіру, Середній Азії. В Україні налічують 11 видів роду Symphytum. Рослина з кількома розгалуженими стеблами до 1,5 м завв., з великою, розвиненою кореневою системою, що складається з короткого багатоголового кореневища та довгого, розгалуженого, майже чорного, всередині жовтуватого відтінку, кореня. Листки до 25–30 см завд., яйцеподібноланцетні, по черешку поступово звужуються. Рослина густо опушена довгими жорсткими волосками. Квітки 1–2 см завд., віночок дзвоникоподібний, п’ятилопатевий, спрямований вгору, від майже білого до жовтуватого або від фіолетового до пурпурно-червоного кольору. Цвіте у травні–липні.

Сировиною є корені Ж.л. — Radіces Symphytі, які заготовляють на початку вегетації (квітень–травень) або восени, в кінці вегетації. Корені викопують, очищають від землі, швидко миють у холодній воді, сушать під накриттям, на горищі або в сушарках при T 45–50 °С. Корені містять природні речовини багатьох класів, що є доволі специфічними та відзначаються переважно в рослинах родини Boragіnaceae. Ж. називають «алантоїновою» рослиною через значний вміст алантоїну (0,28–6%). Також виявлені азотвмісні сполуки: алкалоїди (0,13–0,32%): ехімідин, симфітин, симландин, інтермедин, лікопсамін, лазіокарпін, асперумін; амінокислоти: треонін, валін, метіонін; білки, зв’язані з вуглеводами. Вуглеводи (18–29%): фруктоза (0,7%), сахароза (1,2%), глюкоманани, водорозчинні полісахариди, які гідролізуються до глюкози (0,43–2,62%), арабінози, ксилози, рамнози, уронові кислоти; також пектинові речовини, крохмаль (4,25%). Характерного забарвлення сировині надають ліпофільні речовини: хлорофіли, каротиноїди, токофероли, також антоціанові пігменти: глікозиди ціанідину, дельфінідину, мальвідину. Також містяться стерини, тригліцериди жирних кислот, монотерпеноїди. До фенольних сполук належать літоспермова кислота, дубильні речовини (2,4%). Має коротке кореневище з грубим (угорі—до 2 см завтовшки) м'ясистим гілчастим чорно-бурим коренем. Стебло прямостояче, 50—100 см заввишки, розгалужене, внизу гранчасте, вгорі — крилате від збіжного листя. Листки чергові, на нижній поверхні вкриті сіткою жилок; приземні й нижні стеблові листки — з черешками, яйцевидно-ланцетні або видовженоланцетні; решта стеблових листків — сидячі, ланцетні, гострі, збіжні. Квітки правильні, пониклі, зібрані завійками на верхівці стебла та гілок; віночок фіалко¬ий або брудно-пурпуровий, рідко — білий, трубчасто-дзвониковидний, з 5 короткими лопатями на краю. Плід сухий, розпадається на 4 горішки. Цвіте з червня до вересня.

Поширення. Росте у вільшняках, на берегах річок, вологих луках по всій території України.

Заготівля і зберігання. Для ви¬готовлення ліків використовують корені рослини. Збирають їх восени, добре очи¬щають від землі, ріжуть на куски 15—20 см і миють. Після видалення ушкоджених частин корені розщеплюють уздовж, іще раз споліскують водою і сушать під накриттям на вільному повітрі, на горищі або в сушарці при температурі 30—40°. При повільному сушінні корені всередині буріють і стають непридатними до вживання. Сухої сировини виходить 18 % . Строк придатності — 3 роки. Рослина неофіцинальна. У медицині корені Ж.л. використовують для стимуляції росту клітин та відновлення тканин. Відвар коренів використовують при пародонтозі, для полоскання порожнини рота, при переломах кісток, гнійних запаленнях тканин, глибоких ранах, фурункульозі, невралгіях, болю, спричиненому ампутацією кінцівок. Корені Ж.л. зовнішньо використовують у вигляді відвару, мазі або свіжої сировини при переломах кісток, травмах, ранах, запаленнях, опіках, геморої, шкірних хворобах. Внутрішньо відвар, настій на воді чи молоці використовують при кашлі, туберкульозі, хворобах ШКТ (у тому числі при виразковій хворобі шлунка, дизентерії), захворюваннях нирок, гіпертонії, астенії, злоякісних пухлинах. Надземну частину Ж.л. також використовують у народній медицині при хворобах легень, пухлинах, гемороїдальних кровотечах, переломах кісток, ревматизмі, діареї; порошок листя — зовнішньо при ранах та носових кровотечах. Сік рослини має антигіпоксичну активність. Антигормональний ефект пов’язаний з наявністю в екстрактах кислотної фракції, головним компонентом якої є літоспермова кислота. Також відомо, що речовини, які містяться в корені Ж.л., впливають на рівень цукру в крові.

Хімічний склад. Коріння живокосту лікарського містить 0,2— 0,8 % алкалоїдів (лазіокарпін, циноглосин, алантоїн), дигалову кислоту, дубильні й слизисті речовини, аспарагін (1—3 % ), холін, крохмаль, цукри, ефірну олію, невивчений глікозид та інші речовини.

Фармакологічні властивості і використання. Основними діючими речовинами кореня живокосту лікарського є алантоїн, слизисті й дубильні речовини. Вони зумовлюють протизапальний, обволікаючий і такий, що стимулює проліферацію клітин, вплив на організм. Є відомості про антипухлинну активність рослини. В минулому офіцинальна вітчизняна медицина використовувала живокіст лікарський при шлунково-кишкових розладах та як пом'якшувальний засіб при кашлі. В народній медицині рослину використовують при переломі кісток і пораненнях, виразці гомілки, і запальних процесах у шлунку, кишках, виразковій хворобі шлунка й дванадцятипалої кишки, хворобах нирок, туберкульозі легенів, бронхіті й тривкій діареї, для поліпшення обміну речовин, при фурункулах, виразках, абцессах. Зовнішньо рослину використовують у всіх випадках, коли треба прискорити загоєння: стоматиті, інфекційних тріщинах куточків рота, гнійничкових висипах, запрілості, тріщинах шкіри, трофічних виразках тощо.

Рослина отруйна. Зберігається в провітрюваних приміщеннях. Термін зберігання 3 роки. Всі частини рослини містять в собі отруйні речовини (алкалоідціноглоссін, глюкоалкалоід-кон-солідін та продукти їх розпаду - консоліцін, холін та ін), які у великих дозах паралізують центральну нервову систему. Крім того, в корені живокосту міститься багато слизу, дубильних і крохмалистих речовин і органічних кислот, алкалоїд лазіокорпін, сліди ефірної олії.

У медичній практиці живокіст знаходить надзвичайно обмежене застосування. Есенцію з свіжих коренів застосовують у гомеопатії.

У народній медицині застосовується корінь, а при його відсутності - трава. У більшості випадків вживають настій кореня на гарячому молоці, випарівая його в духовці або в печі 6-7 години, не доводячи до кипіння, щоб не руйнувати корисні речовини. Настій кореня вживають як обволікаючий і протизапальний засіб при запаленні слизової оболонки рота. При туберкульозі легенів п'ють водний відвар або відвар з молоком, часто додають мед, різні жири, яйця; цей же водний відвар п'ють при кістковому туберкульозі, захворюваннях шлунка (гастрити, виразка), загальному виснаженні, зубного болю; при ревматизмі, радикуліті, а також при вивихах п'ють водний відвар і натираються настоянкою на горілці. П'ють відвар, влітку застосовують свіжий розтертий корінь, а взимку розпарений, прикладаючи в чистому вигляді або у вигляді мазі зі свинячим жиром при переломах кісток і сильних ударах, тромбофлебіті, саркомі. Відвар кореня дають пити, купають дітей у відварі для зміцнення кісток. Зовнішньо водний настій кореня (на окропі, але без кип'ятіння) застосовують для полоскання при катарах горла; порошок з кореня прикладають до кровоточить ран. Сік з кореня або стебла або порошок, вкладений в ніс на ватці, зупиняє носова кровотеча, мазь застосовується у вигляді змазування при хворобах горла, краще з одночасним полосканням горла. Як в'яжучий засіб його вживають при простих і навіть кривавих проносах, при чиряках, виразках і наривах всередину і зовнішньо.

Застосування

Настоянка на горілці: Південь коренів на 150мл горілки; настоюють 10 днів (якщо корінь сухий, його необхідно подрібнити); приймають по 10-15 крапель 3 рази на день.

Настій на гарячому молоці: 10 г на 200 мл; по 1 ст. ложці 3 рази на день.

Настій на воді (гарячий) - в тих же співвідношеннях і ті ж дози вживання при переломах кісток, кістковому туберкульозі, раку, бруцельозі, гіпертонії, поліартриті.

Суміш живокосту з медом (замість настою кореня на молоці): беруть свіжий або сухий, але розмочений корінь, товчуть на тісто, додають половинну частину меду і змішують; цю досить густу масу вживають по 1 чайній ложці, запиваючи водою, 3 рази в день.

Мазь 1: свіжий корінь розтирають, сухий товчуть, додають жовтої сірки, каніфолі, несолоного свинячого жиру, все кип'ятять, при охолодженні додають білок сирого яйця, перемішують до повного охолодження або перемішують корінь зі свинячим жиром, в полуохлажденную масу додають камфорна олія, цю мазь застосовують при переломах кісток, сильних ударах, ревматизмі і різних пухлинах.

Мазь 2: свіжий стовчений корінь змішують навпіл з розігрітим свинячим жиром, застосовують при лікуванні тромбофлебіту, виразки, переломів кісток, сарком.

Нагадування. Рослина потребує обережності при застосуванні. При отруєннях живокостом необхідно провести промивання шлунка слабким розчином марганцевокислого калію, призначити сольові проносні і засоби, що підтримують дихання і кровообіг.

Мазь з живокосту. Цим засобом користувалися вже багато. Результати завжди дуже хороші, якщо, звичайно, немає алергії (дуже рідко, але буває). Інформацією про склад мазі від трофічної виразки поділилася Тамара Соловей. Основа мазі — корінь живокосту. Свіжий корінь добре вимити, але ні в якому разі не чистити, порізати. Повинно бути сировину) на 4-5 годин. Потім воду злити (її, до речі, можна змішати з горілкою 1:1 — вийде дуже хороший засіб для натирання хворих суглобів). А розмоклий корінь також пропустити через м’ясорубку 3 рази.

Розтопити 170 — 200 г свинячого нутряного жиру. Зробити маленький вогник і додати в жир подрібнений корінь живокосту. Тримати 25-30 хвилин, помішуючи дерев‘яною лопаткою. Після чого влити в цю суміш тонкою цівкою 50 г горілки, ретельно перемішати і зняти з вогню. Коли мазь охолоне до 35-40 град., Додати 3 курячих білка, перемішати чисто вимитою рукою. Ліки готові.

Перший раз мазь наносити по краях ранки. Якщо через 4 години не буде алергії, змастити рану повністю тоненьким шаром, без пов’язки. А коли почне з‘являтися корочка, робити легку пов’язку.

Паралельно з цим лікуванням змочувати рану настоєм дурману. Він також добре загоює.

Рецепт ще однієї мазі, за допомогою якої виліковують від ущільнення в грудях (мастопатії) розміром з долоню. Склад мазі:500 г свіжого кореня живокосту (або 300 г сухого, замочити у воді, як у попередньому рецепті), 70 г живиці (смола сосни), 400 г свинячого нутряного жиру, 200 г горілки.

Корінь живокосту пропустити 3 рази через м’ясорубку. Розтопити свинячий жир, додати живокіст, томити на повільному вогні 30-35 хвилин, безперервно помішуючи. Додати розтоплену смолу і потім тоненькою цівкою — горілку. Зняти з вогню. Коли мазь почне застигати, добре перемішати чистою рукою.

Нанести мазь на лляну тканину, прикласти до тіла. Накрити ватою, а зверху — знову лляною тканиною. Закріпити лейкопластирем. Носити 3-4 дні (до повного висихання мазі), потім пов'язку поміняти. Слідкувати, щоб не було алергії.

Живокіст лікарський застосовується в народній медицині споконвіку. Ще воїни Стародавнього Риму застосовували живокіст для загоєння ран і зрощування кісток. Живокіст ( живокіст ) широко поширена рослина віддає перевагу вологі місця. Часто його можна побачити по берегах річок , озер. Живокіст лікарський містить в собі цілий комплекс біологічно активних компонентів. Препарати з коріння живокосту мають сильну протизапальну , болезаспокійливу і протимікробну дію. Він активно стимулює утворення нових клітин , пошкоджених тканин , прискорюючи їх загоєння. У народної медицини є безліч рецептів застосування живокосту, але найефективнішим і цілющою дією володіє мазь.

Мазь готується так : взяти подрібнений корінь живокосту (краще свіжий) – 5 частин , сухий лист живокосту – 1 частина , нутряний свинячий жир – 2 частини. Подрібнені коріння і листя живокосту заливаються гарячим жиром , тужать 3 години, потім проціджують . Мазь готова. При сильних ударах, пухлинах , травмах , тромбофлебіті , варикозному розширенні вен , туберкульозі кісток , шпорах на п’ятах – мазь втирають або накладають на тканину і прикладають до хворого місця. Зверху накласти пергаментний папір. Такі пов’язки роблять щодня в перебігу тижня на ніч. Потім слід зробити перерву 3 дні і повторити лікування до отримання результату . При варикозному розширенні вен пов’язку нетуго закріплюють на 3 дні . Потім 1 день перерва і знову накладають . Мазь з живокосту запобігає розвитку запальних процесів , набряків , накопичення рідини в суглобовій сумці пошкодженого суглоба. Під час застосування мазі рекомендується пити відвар з коріння живокосту : залити в термосі 1 склянкою окропу 1 ст ложку сухого подрібненого коріння , настояти ніч , процідити і випити протягом дня за кілька прийомів.

Так як живокіст лікарський дуже багатий кремнієм , його застосовували для профілактики і лікування міжхребетних гриж і остеохондрозу. Для цього робили суміш з подрібненого кореня живокосту і меду в співвідношенні 1: 1 , наполягали добу і приймали по 1 ч ложці вранці натщесерце протягом 10 днів . Потім 10 перерву і ще 2 курсу . Для кращого результату в лікуванні спільно з сумішшю зовнішньо застосовують настоянку з живокосту : розмочити у воді 50 г сухого кореня , потім залити його 0,7 л горілки , настояти 2 тижні в темному місці щодня струшуючи . Настоянка готова , можна не проціджувати . Цією настоянкою розтирають хворі місця або роблять компреси на місця гриж 10 днів. Далі 10 днів перерва. Кількість курсів залежить від тяжкості захворювання. При запаленні сідничного нерва , який важко і довго лікується , цією настоянкою розтирають знизу вгору хворе місце 3 рази на день. Після 10 днів застосування зробіть перерву на 3 дні і продовжуйте розтирання до поліпшення стану. При переломах , для швидкого загоєння після зняття гіпсу , накладають на 2 години на місце перелому марлеву пов’язку , змочену в настоянці , попередньо розбавивши її водою 1: 2 .

Для іншого захворювання кісток – остеопорозу застосовують інший рецепт: 1 ч ложку сухих коренів живокосту вимочують добу в холодній кип’яченій воді, потім їх заливають 1 літром молока і млоять в духовці 4 години. Проціджують і п’ють по 1 – 2 ч ложки після їди 3 рази на день протягом тижня . У наступний тиждень рецепт змінюють : 1 ст ложку цієї молочної суміші змішують з 2 ст ложками сиру або меду і приймають по 1 ст ложці після їжі 3 рази на день. Зберігають у холодильнику.

Живокіст лікарський на молоці також допомагає при виразці шлунка , гастриті , і виразці 12-ти палої кишки – по 1 ст ложці після їжі .

При подагрі , ревматоїдному артриті , ревматизмі і болях в суглобах добре допомагає така мазь : 2 частини свіжого кореня живокосту , подрібненого на тертці , змішати з 4 частинами нутряного свинячого жиру і 1 частиною димексиду (продається в аптеках) .

Цією маззю змазують хворі місця , покривають компресним папером і утеплюють вовняним шарфом на 4 – 5 годин. Курс – до результату , але не менше 10 щоденних процедур.

Живокіст лікарський – це одне з небагатьох лікарських рослин з доведеною протипухлинну активність. Рецепт від ущільнень і пухлин у грудях :

- У скляному посуді 50 г свіжого подрібненого коріння живокосту залити 0,5 горілки і настояти 2 тижні щодня струшуючи . Приймати всередину по 15 крапель на півсклянки води за 1,5 години до їжі. Курс місяць , потім перерва 10 днів. Повторити курс двічі.

При вживанні цієї настоянки і одночасному змазуванні зникнуть жировики, ліпоми і “висюльки”.