Монарда (лат. Monarda L.)
 |
Монарда (лат. Monarda L.), або бергамот – багаторічна трав’яниста довгоквітуча
рослина-медонос сімейства
Lamiaceae (Labiatae). У світовій флорі
Monarda L. представлена більш
ніж двадцяти видами,
батьківщиною яких є Північна Америка (США, Канада).
В 1752 р. рослину акліматизовано в Європі та Азії. Названо рослину на честь іспанського доктора Ніколаса Монардеса (N. Monardes),
автора книги про рослини Нового Світу (1569 р.), який ознайомив індіанців з лікувальними властивостями Monarda L. В багатьох країнах Європи,
Америки Монарда введена в культуру як декоративна,
пряно-ароматична і лікарська рослина. Найбільш відомі види: Monarda austro |
Найбільш культивованими видами в нашій країні є Monarda fistulosa (монарда дудчаста) і Monarda didyma (монарда двійчаста).
Обидва ці види дають високий вихід ефірних масел (до 2.4% у розрахунку на
суху вагу), що володіють бактерицидною, антигельмінтною, імуномоделюючою властивістю, антибіотичною активністю.
Діючі речовини: ефірна олія, гіркоти, дубильні речовини, квіти містять монардін, монардеін.
Хімічний склад ефірної олії з Monarda L. містить: carvacrol – 24.0%; thymol
– 12.6%; methyl ether of carvacrol – 5.5%; aliphatic aldehyde – 6.3%; sabinene hydrate
– 1.9%; citronellyl acetate – 1.6%; α-pinene –
3.5%; β-pinene – 2.9%; α-terpinene – 1.7%;
p-cymene – 32.5%; β-caryophyllene – 1.1%.
В ефірній олії монарди дудчастої і монарди двійчастої,
дані про хімічний склад отримані з
рослин Південного берега Криму, ідентифіковано понад двадцять компонентів,
основний
з яких – тимол (60-72%). Крім нього в ефірному маслі виявлені карвакрол (9.6%), γ-терпинен (16.5%), сабінен (3.8%), n-цимол
(3%), а також в
незначній
кількості
борнеол, α-туйен, α-туйол, ліналоол, мирцен, цинеол. В ефірній олії монарди двійчастої кількісно переважають тимол і карвакрол
(в сумі до 70%, кількість тимолу не перевищує 50-60%), ліналоола і лімонену до 9%.
Рослина відрощує довгі стебла, на
верхівках
яких і в пазухах листків з’являються яскраві кошлаті голівки квіток різного забарвлення і
відтінків
від червоного, яскраво-рожевого, малинового, бузкового до
білого. Завдяки ефектному
зовнішньому вигляду, довгому цвітінню (з червня до вересня),
високій холодостійкості, швидкому природному поширенню, рослина популярна серед садових дизайнерів.
Монарда – прямостояча рослина, висотою від
20 до 120 см, листя (5-15 см) гладке
або шершаве, за формою довгасто-ланцетні з загостреними кінцями з невеликою щербинкою, розташування
супротивне. Квітки
дрібні трубчато-воронкоподібні,
зібрані в одне або декілька головчастих
суцвіть діаметром 6-7 см, що розташовуються одне над іншим по стеблу квітконосу.
Квітка
проста або махрова (в основному у садових
гібридів), двостатева, трубчаста, двосторонньо симетрична, двогуба з приквітками з
листя. Верхня губа вузька, нижня – ширша, звисаюча. Виключно всі види
монарди ароматні завдяки високому вмісту ефірного масла. Рослина-медонос з дво- або триповерховими квітками виливає дивовижний лимонний аромат і привертає в сад безліч бджіл і
метеликів, при цьому відлякуючи шкідливих комах. До всіх інших своїх
достоїнств, монарда – відмінний сухоцвіт (стебла монарди з засохлими
квітками відмінно
виглядають взимку). Зростає по берегах річок,
ярах, в сирих лісах. Рослина невимоглива до особливих кліматичних умов, витримує до -25 °С.
Всього лише один листочок Бергамоту додасть чашці чаю вишуканого присмаку. Monardа didyma
називають “Золотою мелісою”
або чаєм «Oswego», назва якому дали індіанці.
Догляд за рослиною полягає в мульчуванні садовим компостом і перегноєм навесні і восени (на вологий
і прогрітий ґрунт), поливанні в посушливі періоди, в обрізанні перед початком нового сезону під корінь, яке краще проводити теж навесні. В гарних умовах монарда
розростається, тому слід кожні 3-4 роки весною ділити плантації, коли з’являється свіжа зелень сезону. Монарду розмножують живцями, які беруть у рослини
ранньою весною, відрізками коренів, повітряними відводками і насінням. Насіння
слід сіяти
відразу ж після збору в прохолодних умовах.
Монарда досить стійка
до хвороб і садових шкідників. У спекотну суху погоду на рослині можна побачити мучнисту «росу», яка не заподіює шкоди, але псує
зовнішній вигляд бергамота.
Профілактика захворювання полягає в утриманні ґрунту у вологому розпушеному стані, в розрідженості посадок.
Хвороби і шкідники, якими
уражається монарда: грибкова іржа, іноді вірус
тютюнової мозаїки, довгоносик (зазвичай на легких ґрунтах). Сама монарда, завдяки великому вмісту ефірної олії в коренях рослини, може відлякувати багатьох шкідників. Монарда вбиває чорну цвіль і
інші її різновиди.
Монарду починають збирають через 10-15 днів після
початку масового цвітіння, зрізують не нижче 20-30 см від поверхні ґрунту
в фазі масового цвітіння. Траву сушать, подрібнюють і зберігають,
як сировину інших пряно-ароматичних рослин.
Використовують квітки, листя
і коріння рослини як харчовий та лікувальний засіб. Як пряність Монарду застосовують в м’ясних
стравах, в салатах, в кулінарії
як ароматизовану гіркоту. Свіже листя,
як спецію, використовують в
салатах, в рибних і м’ясних стравах. Смак молодого листя нагадує
смак перцю.
З лікувальною метою монарду застосовують в основному як ранозагоювальний, кровоспинний, заспокійливий, жарознижуючий засіб. Промислово, завдяки вмісту в рослині тимолу
(натурального антисептика), використовується в засобах для полоскання ротової порожнини.
Монарда, як народний засіб, застосовується від
кашлю і лікування ран; рослина має сильну
бактерицидну дію, протизапальну, імуномоделюючу, антиоксидантну, антисклеротичну, спазмолітину, радіопротекторну, антистресову, адаптогенну, антианемічну, антиканцерогенну, високу консервативну дію. Може використовуватися
для санації приміщень, профілактики ГРЗ і грипу.
Монарда нормалізує підвищений
рівень кисню в клітинах, чим інтенсифікує
дихання тканин організму. Підвищує енергетичний
потенціал клітин, їх життєздатність. Нормалізує підвищенні
показники ліпідного обміну. Антисклеротичний ефект Монарди проявляється
в здатності очищати аорту від атеросклеротичних
бляшок. Підвищує
вміст кортикостерону у крові, що поєднується
зі збільшенням кількості антитіл синтезуючих клітин і несінгенних стовбурових
клітин. Монарда ефективна при локальних опіках I і II ст., має виражену радіопротекторну
дію. Покращує
діяльність печінки, жовчного міхура, прискорює травлення. Володіє антигельмінтними властивостями. Застосовується при сечостатевих і генітальних інфекціях.
Ефірне масло Монарди елімінується через нирки та легені.
Ефірне масло Монарди популярне в ароматерапії. Монарда збуджує апетит, поліпшує травлення. Якщо заварити листок Монарди разом з чаєм, він додасть
напою приємного терпкого
цитрусового аромату і присмаку.
Не слід плутати
Монарду з Севільським апельсином Бергамо (Citrus aurantium ssp. Bergamia), який у побуті
називають бергамотом, і традиційно використовують для
аромату знаменитого чаю Earl Grey.
Ефірне масло апельсина бергамського
називають Bergamot oil, не слід
плутати з ефірним Monarda oil.
Монарду вживають для виготовлення різних настоянок,
тонізуючих напоїв, додають для ароматизації в супи, борщі, особливого аромату набуває варення з яблук і
груш, киселі, желе, фруктові
маринади і компоти. Монарда прекрасно поєднується з мелісою,
апельсиновою цедрою, корицею і гвоздикою, анісом або бадьяном, селерою і петрушкою. Разом з фенхелем, естрагоном і м’ятою
монарду можна використовувати як приправу до рибних
супів, припущенної рибі. До овочів додають суміш монарди
з материнкою, базиліком, лавровим листом.
Рецепт трав’яного
чаю з монарди: 2 чайні ложки подрібненого листя і суцвіть
заливають склянкою окропу, настоюють протягом 20-30 хвилин, проціджують і п’ють по чверті
склянки тричі на день.