Атмосфера — блакитне вбрання нашої Землі; поки що ми ще не знаємо планети, яка б могла похвалитися таким же чудовим вбранням. Коли-небудь, можливо, люди її виявлять, але нам з вами доведеться задовольнятися атмосферою бабусі Землі. Скажемо ж їй за це велике людське спасибі і розглянемо її будову. До недавніх пір для детального вивчення був доступним лише тонкий приземний шар повітря. І лише після того, як на озброєння геофізиків надійшли ракети й штучні супутники Землі, вчені змогли експериментальне досліджувати всю товщу атмосфери. Тепер ми можемо дати досить достовірний загальний її опис. Вивчення присмерків і ряду інших явищ, дослідження за допомогою геофізичних ракет та штучних супутників показало, що атмосферу можна умовно поділити на ряд шарів різної товщини, кожному з яких притаманні деякі спільні для всього шару властивості. В той же час один шар відрізняється від іншого температурою, вітром, вологістю та іншими елементами. В сучасній метеорології вертикальний поділ атмосфери на сфери здійснюється відповідно до характеру зміни температури повітря з висотою, а поділ іоносфери— за характером іонізації шарів. У 1962 році Всесвітньою метеорологічною організацією встановлені такі назви шарів атмосфери:

  • тропосфера (в середньому до висоти 11 км),
  • стратосфера (від 11 до 50—55 км),
  • мезосфера (від 50—55 до 80—85 км)
  • термосфера (від 80—85 км приблизно до 1000 км),
  • екзосфера (вище 1000 км).

Зрозуміло, що такий поділ атмосфери на шари в певній мірі умовний, але він допомагає з'ясувати важливі фізичні особливості повітря в різних шарах і природу атмосферних явищ, що дуже важливо для прогнозу погоди. Атмосфера являє собою «багатоповерхову споруду» і кожен її шар має ряд притаманних йому властивостей, характеризується своїми явищами, які часто можна спостерігати з Землі. Так, полярні сяйва відбуваються в іоносфері; метеори можуть проникати і в верхню частину стратосфери; хмари розвиваються в тропосфері, зливи і грози—переважно в її середній і нижній частинах, а тумани — біля земної поверхні. Вивчення верхньої атмосфери — від стратосфери й вище — почалося порівняно недавно. В цій молодій науці зараз відбувається процес інтенсивного нагромадження знань. Верхня атмосфера хоча й досить далека від нас, але відіграє дуже важливу роль в житті на Землі. Саме вона на далеких підступах до планети вступає в поєдинок з каскадами випромінювань, які йдуть від Сонця і із космосу. Без детальних даних про фізичні властивості газової оболонки Землі на великих висотах був би неможливим надійний прогноз руху штучних супутників Землі.

Атмосфера земної кулі важить 5 300 000 000 000 000 тонн. Якби, наприклад, треба було перевезти вантаж, рівний ваги земної атмосфери, зі Львова в Донецьк і, якби кожен потяг мав 100 вагонів і проходив весь шлях за 10 годин, то треба затратити на перевезення цього вантажу майже 4 млрд. років. Переборюючи силу ваги, могутня теплова "машина", що приводиться в рух енергією Сонця, щорічно піднімає з поверхні всієї земної кулі в атмосферу 511 тисяч кубічних кілометрів води. 411 тисяч кубічних кілометрів піднімається з однієї тільки поверхні океану. На Північному полюсі тепліше, ніж на Південному. Північний полюс знаходиться на рівні моря, Південний - на висоті понад 3 кілометрів від рівня моря. Північний полюс оточений з усіх боків материками, що влітку дають чимало тепла; до Північного полюса підходить галузь теплого плину Гольфстрім; Північний полюс висвітлюється сонцем майже на неділю довше, ніж Південний.

...тільки факти про атмосферу