Сонячна система є частиною Молочного Шляху — спіральної галактики, діаметр якої близько 30 тисяч парсек (або 100 тисяч світлових років) і, що складається з приблизно 200 мільярдів зірок. Ми живемо поблизу площини симетрії галактичного диска (на 20—25 парсек вище, тобто північніше його), на відстані близько 8 тисяч парсек (27 тисяч світлового років) від галактичного центру (тобто практично на півшляху від центра Галактики до її краю), на окраїні рукава Оріона — одного зі спиральних рукавів Молочного Шляху. Сонце обертається навколо галактичного центра по майже круговій орбіті зі швидкістю близько 220 км/c і робить повний оборот за 226 мільйонів років. Цей проміжок часу називається галактичним роком. Крім кругового руху по орбіті, Сонячна система робить вертикальні коливання щодо галактичної площини, перетинаючи її кожні 30—35 мільйонів років і появляючись то в північній, то в південній галактичній півкулі. 15 мільйонів років тому Сонячна система знаходилася в 100 парсеках північніше галактичної площини, і в той час ми могли б бачити багато астрономічних об'єктів, що у даний момент сховані від спостереження товстим шаром міжзоряного пилу, що лежить, в основному, у площині галактичного диска. Міжзоряне середовище в околицях Сонячної системи неоднорідне. Спостереження показують, що Сонце рухається зі швидкістю близько 25 км/с крізь Місцеву міжзоряну хмару і може залишити її протягом наступних 10 тисяч років. Велику роль у взаємодії Сонячної системи з міжзоряною речовиною відіграє сонячний вітер. Наша планетна система існує у вкрай виродженій «атмосфері» сонячного вітру — потоку заряджених часток (в основному водневої і гелієвої плазми), які з величезною швидкістю витікають із сонячної корони. Середня швидкість потоку, що спостерігається на Землі, складає 450 км/с. В міру віддалення від Сонця, щільність сонячного вітру слабшає, і настає момент, коли він виявляється більш не в змозі стримувати тиск міжзоряної речовини. У процесі зіткнення утворюється кілька перехідних областей.