В 1992 році в Ріо-де-Жанейро Конвенцію з питань зміни клімату підписали 160 країн. Прийняття цієї Конвенції є безумовним визнанням того факту, що зміна клімату є загальнолюдською проблемою. Температура довкілля є одною з найважливіших умов існування життя. Головними механізмами, що забезпечують стабільність температури на поверхні Землі, є випромінювання Сонця та парниковий ефект. Явище парникового ефекту полягає в тому, що після відбиття від поверхні Землі частина сонячної енергії не цілком розсіюється в космічному просторі. Значна доля теплового випромінювання утримується парниковими газами, що входять до складу атмосфери Землі. Завдяки цьому температура підвищується на 33°C. Без парникового ефекту температура біля поверхні Землі не перевищувала б -18°C, а це означає відсутність умов для життя, бо вода на земній поверхні існувала б тільки у вигляді льоду. Багаторічний моніторинг виявив яскраво виражену тенденцію до підвищення середньорічної температури. Більшість фахівців пов'язують це явище із збільшенням концентрації газів, що прийнято називати парниковими. Антропогенні викиди CO₂, CH₄ і N₂O (що належать до групи парникових газів) здатні значною мірою збільшити парниковий ефект. Наслідком цього може бути підвищення середньорічної температури протягом наступного сторіччя на 2-5°C. Цей процес не буде відбуватися рівномірно. В певних реґіонах температура змінюватиметься швидше, в інших повільніше. Наслідком цього буде зміна циркуляції вітрів і перерозподіл опадів. Це, у свою чергу, призведе до збільшення вологості в одних реґіонах і посух в інших. Зміни температури, кількості опадів і рівня моря позначаться на життєдіяльності людей. Особливо істотним вплив глобального потепління буде в прибережних зонах. Деякі з них просто зникнуть. Значно зросте ерозія ґрунту, почастішають паводки, затоплення прибережних земель, збільшиться кількість збитково зволожених земель. У сільському господарстві зросте необхідність в іригаційних заходах, зміниться врожайність і якісний склад культур, а це, у свою чергу, позначиться на тваринництві. В енергетичному секторі найбільш уразливою буде гідроенергетика.

Сучасні впливи людини на клімат можна розділити на дві групи, з яких до першої відносяться спрямовані впливи на гідрометеорологічний режим, а до другої - впливи, що є побічними наслідками господарської діяльності людини. Мова йде про мікроклімат, оскільки поки практично можливо лише його поліпшення. Реальні способи цього поліпшення перебувають у впливі на такий географічний чинник мікроклімату, як рослинний покрив (насадження лісів і лісосмуг). Щоб пізнати процеси зміни клімату, важливо вивчити його коливання, що відбуваються за останнє сторіччя, тобто з того самого моменту, коли почалися регулярні метеорологічні зміни. Саме велике коливання клімату за останнє сторіччя почалося з кінця XIX ст. Воно виразилося в поступовому підвищенні температури повітря на всіх широтах північної півкулі в усі сезони року. Особливо значне потеплення відбувалося у високих широтах узимку. Воно досягло максимуму в 30-х роках ХХ ст., а в 40-х перемінилося похолоданням, що продовжувалося донедавна. Це похолодання було досить повільним і не досягло масштабів попереднього потеплення. Потеплення в північній півкулі супроводжувалося скороченням площі полярних льодів, відступом межі вічної мерзлоти в більш високі широти, просуванням до півночі межі лісу і тундри й інших змін природних умов, що залежать від клімату. Спостереження показали, що в епоху потеплення райони, недостатньо зволожені, випробували недостачу атмосферних опадів, особливо узимку. Крім того, у внутріконтинентальних районах помірних широт Європи, Азії і Північної Америки зросла частота посух. Таке, хоча і відносно короткочасна зміна кліматичних умов вплинула на господарство ряду країн.