В лісах Подільського національного парку поширені такі земноводні: трав'яна та гостроморда жаби, квакша, червоночерева кумка, звичайна та зелена ропухи, звичайні та гребенясті тритони, прудка та живородяща ящірки, веретінниця, звичайний та водяний вужі, звичайна гадюка і спорадична мідянка. Товтри характеризуються значною кількістю специфічної фауни наземних хребетних. Вузькість скельногорбастого пасма, незначне протяжність Та розірваність горбів не змогли зумовити видової фауністичної автономії, тобто тут мешкають постійно, посезонно або періодично хребетні, які притаманні прилеглим рівнинним площам. Земноводні скельно-товтрового зооценозу такі самі, як оброблюваних земель, але тут частіше трапляються квакші, особливо по чагарниках, більше зелених ропух, але менше часничниць. Чисельність трав'яних і гостромордих жаб по лісових ділянках Товтр порівняно з орними землями набагато вища. У скельних розсипищах під брилами пісковиків концентруються на зиму звичайні та гребінчасті тритони. Герпетофауна Товтр відзначається високою щільністю популяцій усіх видів плазунів. Саме це є досить характерною фауністичною особливістю скельно-товтрового зооценозу. Тут постійно перебувають три види ящірок (прудка, живородяща, зелена), веретінниця звичайна, звичайний та водяний вужі, мідянка звичайна і, можливо, степова гадюка та жовточеревий полоз.

Вужі

із земноводних - жаба прудка, із плазунів - мідянка, полоз жовточеревий		У сухих мiсцях серед кущiв, на узлiссi, серед скал можна побачити іншу змію - мiдянку. Зазвичай, вона жовтувато-бурого або мiдно-червоного кольору. Довжина її до 65 сантиметрiв. Уздовж спини тягнуться двi поздовжних темних плями, якi iнодi зливаються. Голова зверху темна або з характерною дугоподiбною смужкою i ламаною лiнiєю. У кiнцi серпня - на початку вересня самка народжує 2-15 дитинчат, завдовжки 13-15 сантиметрiв. Харчується мiдянка переважно ящiрками, iнколи дрiбними тваринками, комахами чи птахами. Жертву спочатку душить, обвиваючи кiльцями тiло. Але у боротьбi з великою здобиччю застосовує i отруту, яка паралізує. У людини ця отрута викликає хiба що подразнення.
	мідянка		полоз жовточеревий

Узагалі, в лiсi краще ходити у високому взутті і з палицею, попередньо проводячи нею перед собою, щоб потривоженi змiї могли вчасно вiдповзти. Уникати гнилих пенькiв, не розсувати камiння, не вступати в густу траву, в ями, що густо заросли, не впевнившись, що там немає змії. А якщо ви ще й задумали ночувати у лісі, не влаштовуйте ночівлю поблизу дупел, пнів, які прогнили, входів у печери, біля куп сміття...Так, про всяк випадок, надамо уроки першої допомоги: людину, яку вкусила гадюка, покладіть у тінь так, щоб голова була опущена. Це поліпшить мозковий кровообіг. Тоді ранку обробіть антисептиками (наприклад, перекисом водню, борною кислотою, зеленкою, йодом) і туго перев'яжіть. Зробіть так, щоб поранена нога чи рука не рухалася зовсім, тоді отрута буде якнайменше розходитись. А ось джгут накладати не можна, а також не треба розрізати поранене місце (бо тоді утворяться ранки, які довго не заживатимуть). Постраждалій людині треба давати багато пити міцного чаю чи кави (проте спиртні напої тільки поглиблюють тяжкість отруєння). А тепер якнайшвидше треба звернутися по лікарську допомогу. Тож, щоб подібного не повторювалось, хочу нагадати: до лісу потрібно одягатись у вбрання зі щільної тканини, щоб якомога менше було відкритих ділянок тіла, обов’язково взувати гумові чоботи та брати із собою палицю. Якщо ж раптом все-таки вкусила гадюка, необхідно накласти вище місця укусу джгут, при можливості відсмоктати з ранки отруту і прополоскати після цієї процедури рот. Після цього якомога швидше потерпілого слід доставити до лікарні. Та попри все, звичайні гадюки і гарні, і корисні, і їх захищає закон. Адже гадюча отрута багатьох і рятує, бо входить до деяких лiкарських препаратiв.