ЗАХОДИ БЕЗПЕКИ НА ВОДІ

1. ЗАХОДИ БЕЗПЕКИ ПРИ КОРИСТУВАННІ ГРОМАДЯНАМИ САМОХІДНИМИ І НЕСАМОХІДНИМИ ПЛАВЗАСОБАМИ ТА ВІТРИЛЬНИКАМИ
1.1. Самохідні і несамохідні плавзасоби, які належать підприємствам, установам та організаціям, повинні бути приписаними до човнових станцій (баз),
пунктів (баз) прокату тощо.
1.2. На кожній човновій станції (базі), пункті (базі) прокату і стоянки суден має бути обладнаний і діяти рятувальний пост з постійним чергуванням осіб, які здійснюють контроль за безпечним користуванням громадянами плавзасобами. Чергові повинні вміти надавати допомогу потерпілим на воді. Експлуатація човнових станцій, пунктів (баз) прокату та стоянки суден без рятувального поста забороняється.
1.3. На човнових станціях, пунктах (базах) прокату і стоянки суден на помітних місцях повинні бути вивішені витяги із цих Правил, правила користування плавзасобами, схема кордонів плавання плавзасобів на конкретних акваторіях чи у конкретному районі, плакати витягів із цих Правил щодо поведінки на воді, перелік телефонних номерів аварійно-рятувальної служби, швидкої допомоги, органів Міністерства внутрішніх справ України.
1.4. Усі самохідні і несамохідні плавзасоби повинні бути зареєстровані встановленим порядком, щороку проходити технічний огляд на предмет придатності
їх до експлуатації.
Експлуатація незареєстрованих плавзасобів і тих, що не пройшли технічний огляд, забороняється.
На обох бортах у носовій частині самохідних і несамохідних плавзасобів повинні бути нанесені контрастною фарбою державні номери, а на кормовій частині судна - назва бази відпочинку, човнової станції, бази прокату або стоянки, до якої приписаний плавзасіб.
Самохідні і несамохідні плавзасоби спецслужб (крім державних номерів) повинні мати на бортах відповідні написи і нести прапор (вимпел) служби.
На кожному маломірному плавзасобі на внутрішньому боці бортів і на транцевій дошці ( у кормовій частині) має бути напис про пасажиромісткість плавзасобу.
1.5. Маломірні самохідні і несамохідні плавзасоби та вітрильники під час
експлуатації повинні мати на борту комплект весел, кочети, рятувальні, водовідливні
та протипожежні засоби у відповідності до норм, зазначених у судових квитках.
1.6. При користуванні громадянами самохідними, несамохідними
плавзасобами та вітрильниками забороняється:
завантажувати плавзасоби понад визначену вантажопідйомність і пасажиромісткість;
заходити на плавзасобах в акваторії, відведені для купання;
плавати і підходити до берега в місцях масового відпочинку людей;
підходити до інших (не малих і не маломірних) плавзасобів, що рухаються, і перетинати їх курс на небезпечній відстані (менше 500 м);
порушувати правила розходження плавзасобів;
пірнати із плавзасобів;
брати на плавзасоби дітей віком до 7 років;
видавати на прокат плавзасоби і кататись на них дітям до 16 років без супроводу дорослих;
розпивати спиртні напої і користуватись плавзасобами в стані сп'яніння;
сидіти на носі, кормі чи бортах човна, звісивши ноги за борт плавзасобу;
використовувати рятувальні засоби не за призначенням;
користуватись плавзасобами особам, які не вміють плавати;
віддалятись від берега на відстань більшу, ніж указано у судовому квитку;
купатись із борта плавзасобу, переходити під час руху із плавзасобу на плавзасіб, із місця на місце у плавзасобі.
1.1. Громадяни, які користуються плавзасобами, зобов'язані надавати
допомогу людям, які потерпають на воді.
1.2. До користування моторними човнами і вітрильниками допускаються
особи, які мають відповідні документи на право керування цими плавзасобами.
Забороняється керувати моторними плавзасобами особам, які не мають на це
права.
1.3. Під час проведення тренувань, змагань чи інших заходів на воді
відповідальність за забезпечення безпеки плавання плавзасобів і безпеку учасників
покладається на керівника підприємства, установи чи організації, яка здійснює цей
захід.
2. ЗАХОДИ БЕЗПЕКИ ПРИ ЗАНУРЕННІ І ПЕРЕБУВАННІ ПІД ВОДОЮ ПІДВОДНИХ ПЛАВЦІВ (АКВАЛАНГІСТІВ)
2.1. Занурення підводних плавців (спортсменів-підводників, підводників
любителів, мисливців-підводників) дозволяється у спеціально відведених місцях для
занять підводним спортом та полюванням. На узбережжі Азовського, Чорного морів
та Керченської протоки місця для підводних спусків визначаються місцевими
державними адміністраціями. Із метою уникнення нещасних випадків місця для
занять підводним спортом та полюванням повинні бути віддалені одне від одного і
від судноплавних маршрутів. На підводній частині акваторій районів для занять
підводним спортом та полюванням не повинно бути природних чи штучних
перешкод, швидкість течії не повинна перевищувати 0,5 м/сек і прозорість води не
менше 2 м, дно повинно бути маломулистим.
2.2. До підводних спусків допускаються особи віком після 16 років,
придатні до спусків за станом здоров'я, які вміють добре плавати, навчені
користуватись апаратом на стиснутому повітрі, мають посвідчення підводного
плавця (аквалангіста), знають заходи безпеки при спусках та перебуванні під водою,
мають навички та володіють прийомами рятування на воді.
2.3. Члени юнацьких клубів (секцій) до практичних підводних спусків
допускаються із 14 років під керівництвом і контролем із боку відповідальної особи
клубу (секції) із дотриманням усіх вимог безпеки і у присутності медичного
працівника із необхідними медикаментами та обладнанням. Керувати заняттями та
проводити навчання мають право допущені водолазно-кваліфікаційною комісією:
штатні інструктори із підводного спорту та легководолазної справи;
громадські інструктори, які мають кваліфікацію водолазного спеціаліста чи водолаза;
керівник занять (спуску) повинен знати місце розташування найближчої декомпресійної камери і мати засоби своєчасної доставки до неї потерпілого під час спуску.
Відповідальність за проведення безпечних спусків покладається на керівників спусків, при цьому мають виконуватись вимоги Єдиних правил безпеки праці на водолазних роботах.
2.4. Занурення під воду може проводитись із берега чи із плавзасобів,
укомплектованих рятувальним обладнанням, спеціальними трапами. Перед початком спусків на березі чи на плавзасобах повинні бути підняті попереджувальні сигнали:
на ріках та озерах - білий прапор із синьою косинкою;
на морі - сигнал "А" (алфа) - "у мене спущений водолаз, тримайтесь подалі від мене".
2.5. Спуск водолазів-любителів в апаратах на стиснутому повітрі необхідно
проводити лише у складі групи не менше 4-5 осіб, двоє з яких на страхувальному
човні супроводжують і стежать за сигналами, буйками плавців-підводників; один із
тих, хто перебуває у човні, має бути готовим до негайного спуску під воду для
надання допомоги плавцям, які перебувають під водою. У всіх випадках до спусків
мають бути підготовлені не менше 2 комплектів Спорядження № 2 (один для того, хто
спускається під воду, інший - для страхуючого). Плавці, які забезпечують безпеку
спусків, повинні мати щонайменше комплект спорядження №1.

КАТЕГОРИЧНО ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ ПРОВЕДЕННЯ СПУСКІВ:
із плавзасобів на ходу, із високобортних суден, набережних, причалів та уривчастих берегів, у районах руху суден, у заборонених для купання зонах, у місцях масового відпочинку людей на воді;
у несправному та неперевіреному спорядженні;
при медичних протипоказаннях (нездужання, ознаки перевтоми, стан сп'яніння, хвороба тощо);
при хвилюванні моря (водойми) понад 2 бали;
при течії понад 0,5 метра за секунду;
при Температурі води нижче 10°С;
одинакам і групам у складі менше 4 осіб.
Обов'язковою умовою безпеки є неухильне дотримання заводських інструкцій з експлуатації водолазних апаратів.
2.6. До використання допускаються апарати, попередньо перевірені у роботі. Під час перевірки особлива увага звертається на термін чергового технічного
огляду апаратів, який проводиться щороку, та повітряних балонів, який проводиться не менше одного разу на 5 років.

3. ПРОВЕДЕННЯ ФІЗКУЛЬТУРНИХ, СПОРТИВНИХ І ІНШИХ ЗАХОДІВ НА ВОДІ
Усі фізкультурні, спортивні і інші заходи (масовки, гуляння тощо) на воді обов'язково повинні узгоджуватись із центральними та місцевими органами виконавчої влади, Державною пошуково-рятувальною службою на водних об'єктах та Товрятводом України.
Організатори таких заходів несуть всю відповідальність за безпеку учасників і забезпечують роботу відомчих рятувальних постів.
Про місце проведення фізкультурних, спортивних та інших масових заходів
на воді підприємства, установи та організації завчасно повідомляють Державну пошуково-рятувальну службу на водних об'єктах та Товрятвод України, повідомляють час, характер заходу, що здійснюється, загальну кількість учасників та список осіб, які забезпечують охорону життя людей на воді (склад рятувального поста) та які плавзасоби забезпечують безпеку масових заходів.

4. ЗАХОДИ БЕЗПЕКИ ПРИ КОРИСТУВАННІ ПАРОМНИМИ ПЕРЕПРАВАМИ
4.1. Статус паромних переправ і наплавних мостів (далі - переправи) та
режим їх роботи визначається організаціями, що їх експлуатують, за погодженням із
місцевими органами виконавчої влади та Державною пошуково-рятувальною
службою на водних об'єктах.
4.2. Усі плавзасоби повинні відповідати технічним вимогам, які
пред'являються до пасажирських плавзасобів, мати необхідну кількість рятувальних
засобів, документацію, реєструватись, проходити освідчення на придатність до
плавання, а берегові споруди переправ повинні відповідати технічним вимогам,
експлуатуватись у відповідності із вимогами нормативно-технічних документів.
4.3. На кожній переправі організація, яка її експлуатує, повинна вивісити
на видному місці порядок посадки та висадки пасажирів, навантаження та
розвантаження автомобільного та гужового транспорту.
4.4. На внутрішніх судноплавних шляхах переправи мають бути позначені
навігаційними знаками та вогнями у відповідності із вимогами ДЕСТ 26600-85
"Знаки і сигнали навігаційні внутрішніх водних шляхів". Плавзасоби повинні нести
вогні (знаки) і подавати звукові сигнали у відповідності до Правил плавання на
внутрішніх водних шляхах України. У темний час доби переправи повинні бути
освітлені.
4.5. Переправи мають бути оснащені рятувальними і протипожежними
засобами у відповідності до встановлених норм. Наплавні мости повинні мати
рятувальні круги з розрахунку 1 рятувальний круг на 5 метрів довжини моста з
кожного його боку.

5. ЗАХОДИ БЕЗПЕКИ НА ЛЬОДУ
5.1. Усі водойми, на яких проводяться відпочинок або господарська
діяльність, повинні бути закріплені за відповідними організаціями рішеннями
центральних та місцевих органів виконавчої влади.
У зимовий період місцеві засоби масової інформації під час публікації або передачі метеозведень чи метеопрогнозів повинні давати інформацію про товщину та міцність льоду на місцевих водоймах і особливо попереджувати про його ослаблення під час відлиг чи таненні льоду (особливо у районах промислової та аматорської підлідної рибалки та льодових переправ).
5.2. Перш ніж ступити на лід, дізнайтесь про товщину льодового покриву на водоймі. У різних місцях річок та озер товщина льодового покриву може бути різною. У гирлах річок та приток міцність льоду послаблена течією.
Міцність льоду можна частково визначити візуально. На водоймах безпечним уважається лід (при температурі повітря нижче 0):
-. для одного пішохода - лід синюватого або зеленуватого відтінку, товщиною не менше 5-7 см
лід блакитного кольору - найміцніший,
білого - міцність у два рази менше,
сірий - свідчить про присутність води у товщі льоду;
- для групи людей (масові переправи пішки ) - товщиною не менше 15 см,
(дистанція у колоні по 4 чоловіка 5 м);
- при масовому катанні на ковзанах - 25 см ;
- для переправи вантажного автомобіля (колісного) вагою 15т- 35-43 см
(дистанція в колоні не менше 35 м);
- для гусеничного трактора і тягача вагою 20 т - 40-60 см (дистанція в колоні
не менше ЗО м).
5.3. При переході замерзлої водойми необхідно користуватись обладнаними льодовими переправами або прокладеними стежками, а за їх відсутності, перш ніж рухатись по льоду, необхідно намітити маршрут та переконатись у міцності льоду за допомогою пешні. Якщо лід недостатньо міцний, то потрібно припинити рух і повертатись своїми слідами, роблячи перші кроки, не відриваючи ноги від поверхні льоду. Категорично забороняється перевіряти міцність льоду ударами ніг.
5.4. Під час руху по льоду варто звертати увагу на його поверхню, обходити небезпечні місця та ділянки, покриті товстим шаром снігу. Особливу обережність слід проявляти у місцях зі швидкою течією, джерелами, струмками та теплими стічними водами промислових підприємств, які впадають у водойму, кущами і травою, що виступають на поверхню
5.5. При переході по льоду необхідно йти один за одним на відстані 5-6 метрів та бути готовим надати необхідну допомогу людині, яка йде попереду. Транспортування малогабаритних, але важких вантажів проводиться на санях або інших засобах з найбільшою площею опори на поверхню льоду.
5.6. Користуватись майданчиками для катання на ковзанах, що обладнуються на водоймах, дозволяється лише після ретельної перевірки міцності льоду. Товщина льоду повинна бути не менше 12 см, а при масовому катанні не менше 25 см.
5.7. При переході водойми на лижах рекомендується користуватись прокладеною лижнею, а за її відсутності - цілиною. Перш ніж рухатись необхідно відстібнути кріплення лиж та зняти петлі лижних палиць із рук. Якщо є рюкзак або ранець, необхідно їх узяти на одне плече. Відстань між лижниками повинна бути не менше 5-6 метрів. Під час руху лижник, який іде першим, ударами палиць перевіряє міцність льоду та контролює його стан.
5.8. Під час підлідного лову риби не рекомендується на невеликому майданчику пробивати багато ополонок, стрибати і бігати по льоду, скупчуватись у великі групи. Рибалки повинні пробивати ополонки одну від одної на відстані 5-6 метрів.
5.9. Кожний рибалка повинен мати із собою рятувальний жилет та лінь довжиною 15-20 м із петлею на одному кінці і вантажем вагою 400-500 г на іншому кінці.
5.10. Керівники рибних господарств несуть персональну відповідальність за забезпечення заходів безпеки при вилові риби підлідним способом, за організацію надійного візуального і радіозв'язку із риболовецькими бригадами, які перебувають на льоду, за готовність рятувальних засобів, установлення безперервного спостереження за напрямом і силою вітру, рівнем води, зміною течії і станом льоду.
5.11. Організації, що проводили роботи із вирубки льоду, повинні огороджувати небезпечні ділянки.
5.6. Під час роботи із вирубки льоду необхідно обов'язково організувати постійне чергування осіб, які пройшли спеціальну підготовку із надання допомоги на льоду. У розпорядженні чергового постійно напоготові повинні бути рятувальні дошки довжиною 4 м, жердина із вірьовкою і петлею, плавучий кінець із плавучою кулею на кінці, рятувальні кола, жилети, пояси, сухі вовняні ковдри у пластикових мішках.

6. ЗАХОДИ БЕЗПЕКИ ПРИ КОРИСТУВАННІ ЛЬОДОВИМИ ПЕРЕПРАВАМИ
6.1. Льодові переправи організовуються відповідними підприємствами, установами та організаціями, які відповідають за їх безпечну експлуатацію.
6.2. Режим роботи льодових переправ визначається організаціями, що їх експлуатують, за узгодженням із центральними та місцевими органами виконавчої влади, Державною пошуково-рятувальною службою на водних об'єктах.
6.3. Організації, що займаються перевезенням людей та вантажів через водойми, із настанням льодоставу обладнують піші та автогужові переправи по льоду із виставлянням відповідних попереджувальних дорожніх знаків; організовують відомчі рятувальні пости із необхідним рятувальним обладнанням. Про відкриття та припинення роботи таких переправ через зменшення міцності льоду, про вантажопідйомність цих переправ потрібно оголошувати в місцевих засобах масової інформації.
6.4. Місця, відведені для переправ, повинні відповідати таким вимогам: дороги та спуски, що ведуть до переправ, повинні бути обладнані;
у районі переправи не повинно бути скидання теплих та виходу ґрунтових вод, а також промоїн, майн та ділянок для вирубки льоду;
траси автогужових переправ повинні мати односторонній рух, для зустрічного руху прокладається самостійна траса на відстані 40 - 50 метрів.
6.5. На переправах категорично забороняється:
пробивати ополонки для рибної ловлі та із іншою метою; перехід та переїзд водойми у невідведених місцях.
6.6. Обладнання та утримання переправ:
для забезпечення безпеки на переправах виставляються відомчі рятувальні пости з матросами-рятувальниками, які володіють навичками надання допомоги терплячим лихо на льоду;
біля під'їзду до переправи встановлюються щити, на яких розміщується інформація про допустимі на даній переправі норми навантаження, а також витяги з Правил поведінки на льодових переправах;
щоденно (зранку та ввечері), а при відлизі - і вдень, проводиться замір товщини льоду;
межі місця, відведеного для переправи, позначаються віхами на відстані 25-30 метрів одна від одної;
на обох берегах водойми біля спуску на переправу виставляються щити, укомплектовані рятувальними кругами, жилетами, дошками та драбинами; якщо переправа довше 100 метрів, то такі щити виставляються вздовж траси через 50 - 60 метрів (між зустрічними трасами руху).

НАДАННЯ ДОПОМОГИ ПОТЕРПІЛИМ НА ЛЬОДУ

Надання допомоги людині, яка провалилася під лід, - надзвичайно небезпечне заняття, потребує зібраності та виваженості у діях.
Щоб допомогти терплячому лихо і не потерпіти самому, дотримуйтесь наступних правил:
7.1. Без потреби не виходьте на лід. Подумайте, чи зможете під час надання допомоги впоратись самотужки, чи краще покликати на допомогу ще кого-небудь.
Якщо поряд нікого немає, то дійте продумано й обережно, щоб замість допомоги не погіршити становище.
7.2. Протягніть потерпілому довгу жердину, дошку, палицю від лиж, лижу, хокейну клюшку або киньте вірьовку, зв'язані паски тощо. Якщо вам все-таки необхідно вийти на лід, то ляжте на лід і повзіть по поверхні, штовхаючи рятувальний засіб перед собою або кидаючи поперед себе вірьовку чи пасок. Добре, якщо ви одягнете рятувальний жилет.
7.3. Будьте якомога далі від ополонки (краю крижини), протягніть потерпілому палицю, жердину чи киньте вірьовку. Якщо вірьовка чи трос закріплені на березі і не вистачає довжини, то міцно тримаючись за кінець вірьовки однією рукою, протягніть потерпілому другу руку.
7.4. Витягаючи потерпілого, попросіть його працювати ногами - так буде легше витягнути його з ополонки. Коли ви його витягай, не дозволяйте йому
підійматись на ноги, нехай він повзе вслід за вами до берега.
7.5. Після того, як витягнете потерпілого на берег у безпечне місце,
викличте "швидку медичну допомогу", надайте йому першу допомогу, необхідну при
охолодженні організму.
Перша допомога при гіпотермії (переохолодженні)
. Ознаки гіпотермії:
— тремтіння й остуда, які можуть бути відсутніми на пізніших стадіях;
- оніміння;
- втрата координації рухів;
— зніяковіння, незвична манера поведінки;
- температура тіла нижче 35°С.
Якщо у потерпілого одночасно спостерігаються ознаки відмороження і гіпотермії, у першу чергу надавайте допомогу як при гіпотермії .Цей стан може призвести до смерті, якщо людину терміново не зігріти. Але навіть у цьому випадку не варто залишати без уваги відмороження, яке при тяжкому ступені може призвести
до ампутації пошкодженої частини тіла.
Гіпотермія належить до невідкладних медичних станів. Дотримуйтесь
принципів надання першої допомоги і виконайте додатково спеціальні заходи при гіпотермії:
викличте "швидку медичну допомогу";
поступово відігрійте постраждалого, загорнувши його у ковдри або сухий теплий одяг;
не намагайтесь зігріти тіло потерпілого дуже швидко, не занурюйте його у теплу воду, швидке обігрівання може викликати серцеві проблеми;
будьте надзвичайно уважними при поводженні із потерпілим;
по можливості прикладіть до тіла теплий предмет (гарячу грілку, пляшки із теплою водою);
дайте тепле пиття, якщо потерпілий при свідомості.
Найкраще, якщо відігрівання буде відбуватись із середини тіла (тепле пиття) одночасно із відігріванням із зовні.

РЯТУВАННЯ ТА НАДАННЯ ПЕРШОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ПОТЕРПІЛИМ НА ВОДІ

Потопати може людина, яка не вміє добре плавати, фізично ослаблена або стомлена, хвора або поранена, а також людина, яка опинилась в холодній воді або випадково впала у воду. Якщо не допомогти цій людині, вона може загинути. Про те, що людині потрібна допомога, можуть свідчити такі ознаки:
спроба плисти не призводить до просування вперед;
на обличчі з'являється вираз відчаю;
людина кличе на допомогу або махає руками, щоб привернути увагу;
хвора або поранена людина може триматись однією рукою за уражену частину тіла;
людина намагається наблизитись до берега або човна, хапається за пліт або борт човна;
потопаюча людина хаотично махає руками, намагаючись висунутись із води, щоб набрати повітря, замість того, щоб намагатись плисти;
подібні намагання мимовільні та продовжуються недовго;
тіло у воді перебуває у вертикальному положенні, ноги не виконують плавальних рухів.
Рятування потерпілих: Прийняття рішення
У такій ситуації особливе значення має правильний вибір способу надання допомоги потерпілому. Огляд місця події із метою виявлення реальної та потенційної загрози відіграє у такому випадку важливу роль. Слід розуміти, що потопаюча людина діє несвідомо та інстинктивно. Навіть якщо це дитина, чи дорослий потопаючий, вони можуть учепитись у вас мертвою хваткою та будуть тягнути вас під воду навіть тоді, коли вони перебувають уже під водою, але ще не знепритомніли. У такому разі ви не тільки не допоможете, але і самі можете потонути. Ось чому, допомагаючи потопаючому, ніколи не підходьте до нього близько спереду. Слід приближатись до потопаючого спереду, тримаючи поперед себе рятувальний круг, жердину чи інший плавучий засіб (рятувальний жилет, рятувальний нагрудник і таке інше). Тому потрібно швидко оцінити обставини і прийняти найбезпечніше рішення.
Способи надання допомоги потопаючому
Завжди розпочинайте із самого простого, а у разі невдачі перед тим, як приступити до більш ризикованих дій, краще подумайте, як зменшити ризик.
Словесний метод
Перебуваючи у безпечному для вас місці, ясно, чітко та коротко скажіть потопаючому, що і як він має робити, підбадьорюйте його словами, намагайтесь заспокоїти його, тоді він швидше зрозуміє ваші поради.
Метод дистанційної подачі рятувальних засобів та витягання
Якщо поблизу вас є який-небудь плавучий предмет (краще рятувальний круг), киньте його так, щоб потопаючий міг за нього вхопитися. Краще, якщо встигнете прив'язати до нього вірьовку (пасок), за яку потім зможете підтягнути потерпілого до берега чи на мілину. Якщо ви знайшли вірьовку, то один кінець її закріпіть на плавзасобі або за береговий предмет, а інший - за рятувальний круг чи інший плавучий предмет, який ви подаєте потопаючому. Перед витягуванням потопаючого станьте так, щоб у вас була гарна опора або ухопіться за плавзасіб чи за береговий предмет, щоб ви самі не впали у воду і потопаючий не потягнув вас за собою.
Вхід у воду на мілководді
Якщо нещастя трапилось на мілководді, можливо ви зможете наблизитись до потерпілого вбрід, щоб подати рятувальний засіб, але тримайте рятувальний засіб так, щоб він був між вами та потерпілим. Міцно стійте ногами на дні, тримайтесь однією рукою за яку-небудь опору, наприклад причал (кущ, гілку дерева), та протягніть довгу жердину потерпілому. Якщо присутніх багато, утворіть живий ланцюжок, міцно взявшись за руки.
Використання човна
Спробуйте наблизитись до потопаючого на човні так, щоб кинути йому який-небудь плаваючий предмет або простягнути жердину. Якщо човен невеликий, подавати жердину треба з носа або з корми, щоб при підтягуванні потопаючого човен не перекинувся. Якщо човен такого розміру, що можна на нього взяти постраждалого, підходити до потерпілого також потрібно носом або кормою, щоб при витягуванні його у човен, човен не перекинувся. Ніколи не стійте на човні на повний зріст під час рятування потопаючого.
Рятування уплав
При наближенні до потопаючого уплав, слід тримати поперед себе будь-який плаваючий предмет (краще рятувальний круг), щоб потопаючий хапався за нього, а не за вас, і подавати його на витягнутих руках, щоб потопаючий не зміг до вас дотягнутись. Підтримуйте із ним зоровий та голосовий контакт. Підбадьорюйте потерпілого, намагаючись примусити його працювати ногами у той час, коли за допомогою плаваючого предмета будете тягти його до берега чи до найближчої мілини.
Буксирування потерпілого
При буксируванні вплав потерпілий може бути не у змозі працювати ногами, щоб допомогти вам, але може вхопитись за вас руками. Тому потрібно буксирувати його на якомога більшій відстані від себе і бути готовим у будь-який момент ухилитись від його спроб вхопитись за вас руками. Спробуйте умовити його лягти на спину або перевернути його самому, якщо маєте такий досвід. Якщо ви не маєте нічого під руками, намагайтесь підпливти до нього ззаду, попросивши когось на березі відвертати його увагу від вас. Коли це не вдасться, спробуйте розвернути його спиною до себе, схопивши його лівою рукою за ліву руку якщо можливо, вище ліктя і різким рухом розвернути його спиною до себе і захопити його зігнутою у лікті лівою рукою під підборіддя. Утримуючи його лежачим на спині, буксируйте до берега або до найближчої мілини, одночасно спробуйте умовити його допомагати своїми ногами вам плисти. При цьому ніколи не забувайте про особисту безпеку. Якщо ви відчули, що втрачаєте контроль над своїми рухами або відчуваєте, що потерпілий ось-ось схопиться за вас руками, різко відштовхнувшись, тимчасово віддалитесь від нього, а відновивши координацію своїх дій, спробуйте знову надати допомоги потерпілому.
Серцево-легенева реанімація
Утеплення - одна із форм механічної асфіксії, що розвивається у результаті попадання рідини у дихальні шляхи або внаслідок ларингоспазму і припинення дихання чи з зупинкою серця в результаті психічної (страх) і рефлекторної (удар об воду, холодовий шок) дії. Невідкладна допомога повинна бути спрямована на якнайшвидше відновлення дихання і кровообігу. Витягши потерпілого із води, необхідно:
швидко очистити верхні дихальні шляхи від піску, мулу та водоростей, для чого, ставши на праве коліно, покласти потерпілого вниз обличчям його черевом на своє ліве стегно, лівим передпліччям натиснути на спину, щоб вивільнити від води та інших предметів дихальні шляхи, одночасно пальцями правої руки вичищати порожнину рота від мулу, піску та водорослів;
одночасно з очищенням ротової порожнини подразнювати корінь язика та глотку пальцями, щоб викликати блювання, яке прискорить відновлення життєвих функцій;
покласти потерпілого на спину, щоб голова була відкинута назад, для розправлення дихальних шляхів, для цього можна використати валик з одежі, дитячий рятувальний круг тощо;
визначте наявність дихання протягом 5 секунд;
якщо воно відсутнє, почати робити штучну вентиляцію легень потерпілого способом "з рота в рот";
визначте наявність пульсу на сонній артерії протягом 10 секунд;
за його відсутності водночас із штучним диханням виконується непрямий масаж серця (на одне вдування робиться від п'яти до п'ятнадцяти масажних поштовхів на грудну клітину /на грудину між ребрами в районі серця/), і цей цикл повторюється знову;
разом із штучним диханням здійснюється нагрівання тіла розтиранням.
Добре тренований рятувальник починає робити штучну вентиляцію легенів методом "із рота в рот" або "із рота в ніс" під час доставки потерпілого до катера або на берег.
Одночасно із наданням допомоги необхідно викликати "швидку медичну допомогу" або якнайшвидше, не припиняючи реанімації, доставити потерпілого до лікарні.