КРЕМІНЬ ЯК ПЕРША КОРИСНА КОПАЛИНА ЛЮДЕЙ КАМ’ЯНОГО ВІКУ НА ПОДІЛЛІ

В першу чергу сировиною для виготовлення знарядь у південно-західній Україні служив кремінь, у другу - різні кристалічні породи каменю. На всій території Волино-Поділля поширені багаті запаси першосортного, високоякісного кременя (чорний або сірий кольори часто з характерними білими вкрапленнями). Поклади природного кременя знаходяться у верхніх шарах крейдової системи туронського ярусу, що розташований порівняно неглибоко. У східній частині Подільської височини в результаті ерозії в річкових долинах, ярах, балках оголюються крейдові породи разом з жовнами кременя. Оскільки регіон маршрутів практики якраз проходить у місцях, де інтенсивно знаходять протягом тривалого часу численні знаряддя праці людей кам’яного віку, зрозумілим стає інтерес до того, що ж було першою корисною копалиною людини, і, що було предметом її перших геологічних досліджень на цих теренах. Кам'яні знаряддя є найбільш численними, а часто і єдиними предметами, по яких можна судити про розвиток первісної техніки [1, 2]. Кам'яний вік - вік кремінних знарядь праці. Усі прийоми роботи з каменем поділяються на первинні - оббивка кремнієвих жовен і сколювання пластин - і вторинні - різні види ретуші, різцеві відколи, підтесування і т.д. У самих різних частинах планети археологи знайшли і продовжують виявляти величезну кількість кам'яних знарядь, призначених для праці, війни і полювання [3-5]. Основним матеріалом для виготовлення знарядь (пристосувань) на всьому проміжку їхнього вживання був кремінь й інші близькі по будові дрібнозернисті породи: яшма, роговик, кременистий вапняк, кварцит, і саме з обробкою кременю зв'язані перші великі відкриття в історії людства. З кам'яної сировини застосовувалися також халцедон, кварцит, діорит, обсидіан, діабаз, мармур, граніт, базальт і інші породи каменю. Камінь, поряд з деревом і кісткою, був одним з перших видів сировини, використовуваної в стародавності для виготовлення знарядь.
Палеоліт (грец. παλαιός — давній і грец. λίθος — камінь) (давньокамяний вік) — перший історичний період кам'яного віку. Початок палеоліту збігається з появою на Землі найдавніших людей, архантропів типу олдовайського Homo habilis та з моментом виготовлення першого кам'яного знаряддя, імовірно — близько 2,5 млн. років тому в Африці. Пізніше технології виготовлення кам'яних знарядь досягли Європи [1, 2]. Виділяють кілька періодів та культур нижнього палеоліту
1) олдувайський період (2,6 млн — 900 тис. років тому). Основні пам'ятники розташовані на території Східної Африки. Олдувайська культура (галечна культура) — найбільш примітивна культура обробки каменю, коли для одержання гострого краю камінь розколювався звичайно просто навпіл, без додаткової доробки. Виникла близько 2,7 мільйонів років тому, зникла близько 1 мільйона років тому. Чопер (від англ. chopper — ніж, колун) — одне з найдавніших знарядь праці епохи палеоліту. Чопер був украй простий у виготовленні і являв собою загострену гальку або кругляк розміром до 7,5—10 см. Робочий край створювався декількома відколами, виробленими тільки з одного боку, і мав неправильну форму. Вся інша частина знаряддя оставлялась неопрацьованою і служила місцем захоплення рукою. Вже в рамках олдувайської культури їх починають витісняти більш оброблені чопінги і рубила, однак чопери залишалися повсюдно поширені і практично не мінялися весь палеоліт. В областях, де крім гальки не було іншої сировини, чопери зберігаються до кінця кам'яного віку. Для виготовлення більш пізніх знарядь — чопінгів — скол робився з двох сторін.
2) аббевіль (900—600 тис. років тому) Поява універсальних знарядь, таких як: ручне рубило (двосторонньо оброблене знаряддя). Ручне рубило використовувалося як для рубання, так і для різання. Активно використовуються галькові знаряддя. Аббевильська культура виникла приблизно 1,5 мільйона років тому, замінивши олдувайську культуру, і закінчилася приблизно 300 тисяч років тому, коли її земінила ашельська культура [1]. Спочатку її називали шелльською по імені французького міста Шелль біля Парижа. У 1920—30-х рр. було встановлено, що знаряддя праці, знайдені біля міста Аббевіля (у долині Сомми, Франція) більш типові для епохи раннього палеоліту, ніж знахідки з міста Шелль, і шелльська культура була перейменована в аббевільску. Аббевільске ручне рубило довгий час вважалося основним знаряддям нижнього палеоліту. Типове рубило за формою схоже на долоню людини із зімкнутими пальцями або має вигляд сплющеної груші. Технологія виготовлення ручного рубила складніша, а ніж чопера. Для їхнього виготовлення використовувалися великі шматки каменів, що відколювалися від великих кам'яних брил (валунів). Ручне рубило виготовлялося шляхом двосторонньої оббивки. Каменеві надавалася потрібна форма в результаті нанесення ударів іншим каменем, що служив відбійником. Робочою частиною рубила служив кінець, який шляхом цілеспрямованих ударів здобував гострий край. Протилежний кінець («пятка») мав потовщену і закруглену форму, при використанні рубила цей кінець знаряддя затискався в долоні людини. Максимальні розміри ручного рубила — 20 см, вага 2,5 кг.[2]
3)ашель - культура раннього палеоліту. Названа по передмістю м. Амьен (Франція) Сент Ашель. Як п'ятий період палеоліту, що розташовується між шеллем і мустье. В даний час термін ашель витиснув терміни шелль і аббевіль. Ашельска культура (період) характеризується ручними рубилами. Це оббиті з двох сторін жовна мигдалеподібної або грушоподібної форми (сплющена груша). Самі ранні олдувайські рубила датуються віком від 1,6 до 1 млн. років. У Європі нижній палеоліт закінчився близько 120,000 років тому, коли техніка обробки каменю серйозно змінилася. Найвідомішою культурою нижнього палеоліту в Європі є ашельська. Вона була поширена на заході і півдні Європи, зустрічається в центральній частині Європи (східна Німеччина, Чехія). Іншою культурою (індустрією), розповсюдженої в Європі, був клектон - культура раннього палеоліту Східної Європи: відщепи, чопери, наконечники списів [1, 2]. Характерні біконічні нуклеуси, численні знаряддя типу чоперів, товсті відщеп з особливими характерними рисами, відщепи з виїмками. Східна границя клектона не ясна, передбачається, що вона проходила через Україну. Крім ашеля і клектона, у нижньому палеоліті Європи прослідковується продовження традицій найдавніших галькових індустрій минулого й інших культур. Європейський ашель поділяють на 3 періоди: ранній ашель (700-400 тис. років тому), розвинутий ашель і пізній ашель ~ 400-120 тис. років тому, за якими слідує мустьє (120-35 тис. років тому). У пізньому ашелі виділяють культури клектон (без рубил), мікок, тейяк. Складна проблема леваллуазської культури, тому що на багатьох пам'ятниках техніка леваллуа виникає рано і розвивається паралельно з мустьє (Рис.1). Швидше за все, техніка ашель - це природне послідовне продовження розвитку техніки культури олдуваю. Про це свідчить співіснування знарядь олдуваю й ашелю у багатьох знахідках. Самі рубила розвиваються з олдувайських проторубил і чопінгів. Власне, ранні рубила - це ті ж чопінги, тільки з більш чіткими краями і більш "правильної", тобто більш однакової форми. Рубила - досить масивні знаряддя довжиною до 10-20 см і вагою до 0,5-1 кг. Їх загострене клиноподібне вістря і потовщена "п'ята" (протилежний кінець) вказують на те, що це були знаряддя, якими можна було рубати. Середній палеоліт часто називають також епохою мустьє - від 120 тис. років тому. За даними сучасної науки просування архантропів у Європу з центральної Африки почалося більш як 1 мільйон років тому в епоху четвертинного геологічного періоду . Просування до півночі первісних людей було обумовлено тим, що вони розвили здібності виготовляти і володіти такими могутніми засобами боротьби за існування, як знаряддя праці, навчилися використовувати і зберігати вогонь і постійно розвивали свої розумові здібності. У шелльскому періоді, імовірніше всього перед самим початком Окського заледеніння (приблизно 700 тисяч років тому), користуючись відносно м'яким кліматам того часу, вони досягли областей, що примикають до Чорного моря.