Гриби — лісове «м’ясо», лісові овочі й хліб. Але чи кожен «мисливець» зі своєю грибною козубенькою знає, які гриби їстівні, як їх заготовляти? Як їх розрізняти від неїстівних, отруйних та смертельно отруйних? Як готувати гриби, адже статися зле може й від їстівних, якщо суворо не дотримуватися основних правил збирання їх та споживання.

ЇСТІВНІ ГРИБИ
Білий гриб, або боровик	Підосичник, або красноголовець
Підберезовик, або бабка	Маслюк звичайний

Білий гриб, боровик — найцінніший серед їстівних. Шапинка його товстом’ясиста, спочатку майже куляста, згодом подушкоподібна, з тупим краєм, білувата, сірувата, жовто- або червоно-коричнювата (колір її дуже мінливий, різних відтінків). М’якуш щільний, білий, при надломі на повітрі не змінюється, з приємним грибним запахом і смаком. Росте у травні—жовтні у листяних, хвойних та мішаних лісах. Його часто плутають з неїстівним грибом — гірчаком (гірким), який має брудно-рожеві трубочки шапинки та темну сітку на ніжці. Тоді як ніжка білого гриба — з тонкою світлою сіткою біля шапинки.

Боровик королівський — «мешканець» листяних лісів, росте у липні—жовтні. Трубочки шапинки — золотисто-жовті, згодом зеленкуваті. Щільном’ясиста ніжка — лимонно-жовта, біля основи — червонувата, з тонкою жовтою сіткою. При розтині не змінюється. Приємний на смак і запах.

Підосичник, красноголовець найчастіше зустрічається в осикових, а також хвойних, із березою, лісах, де він стоїть на зеленій ковдрі в ошатній великій подушкоподібній шапинці діаметром до 30 см, на білій ніжці довжиною 20 см і товщиною до 5 см. Здолу вона потовщена, має продовгуваті, білуваті, брунатні або чорні лусочки. Підосичник не скидається на жодного отруйного гриба. Росте він поодиноко, полюбляє дрібнолісся та сирі, тінисті, високостовбурні осичники. У змішаних лісах його шапинки бувають помаранчеві або жовто-червоні; у сирих борах — біло-рожеві; у тополевих лісах — сірі…

Підберезовик — досить відомий гриб (бабка, підберезник і ін.). У вологих місцях, на окраїнах і лісових галявках хизуються підберезовики у сірих шапинках на високих тонких білуватих ніжках. А в моховитих березнячках побіля боліт — підберезовик болотяний. У сухих перелісках трапляється грибок з чорно-бурою шапинкою на товстій ніжці з лусочками. Він майже не поступається білим грибам і підосичникам. Особливо добрі молоді, міцні, неначе жолудики, грибочки: шапинка, як жолудевий чарунок, обіймає коротку й товсту ніжку. Але на підберезовик буває схожий і гриб гірчак. Та його легко розпізнати: він має брудно-рожеві трубочки, які при дотику темнішають і легко відділяються від шапинки: а також — і за сітчастим рисунком на ніжці та за гірким м’якушем.

Маслюк звичайний (пізній) охоче «поселяється» великими групами у молодих соснових лісах, побіля стежинок і доріг: з початку літа і до глибокої осені, а то — і до першого снігу, якщо земля влітку добре прогрілася.

Рижик смачний (дуже добрий, їстівний) іноді плутають з умовно їстівним грибом — вовнянкою. Але в останньої молочний сік білий, пекучо-їдкий; її вживають лишень після 15 — 20-хвилинного відварювання (відвар вилити!). Молочний сік рижика смачного — червонуватий розрізаний рижик має приємний фруктовий запах.

Необізнані «полювальники» іноді плутають і сироїжку лускату із смертельно отруйним грибом — блідою поганкою… А опеньок осінній справжній (росте в серпні—листопаді у листяних та хвойних лісах на пеньках, стовбурах живих дерев) — з небезпечним смертельно отруйним грибом — опеньком сірчано-жовтим несправжнім! Має неприємний запах, м’якуш — сірчано-жовтий, у ніжці — коричнюватий (росте тісними групами).

ОТРУЙНІ ГРИБИ
Бліда поганка	Мухомор червоний

Смертельно отруйного гриба бліду поганку іноді помилково приймають за добрі їстівні печериці, на відміну від яких вона має білі пластинки і піхву! З печерицями плутають і мухомор білий смердючий, хоча його ніжка внизу має вільну, білу, мішечкоподібну, з нерівним краєм піхву та дуже важкий, неприємний запах м’якуша.

Проте серед печериць є і отруйна — печериця рудіюча отруйна, яка викликає тяжке шлунково-кишкове захворювання. М’якуш її — брудно-білий, на повітрі жовтіє, у бульбі рожевіє, із запахом карболової кислоти (аптечний запах!).

За своєю отруйністю до блідої поганки прирівнюють і мухомор поганкоподібний, і мухомор порфировий, і мухомор червоний та мухомор пантерний! Відрізнити червоний мухомор від інших легко: природа подарувала йому красу незвичайну, може, для того, щоб прикрасити похмурі куточки хвойних борів… Але краса ця оманлива — отрута його викликає ядуху, судоми, непритомність, смерть.

Сатанинський гриб (теж отруйний!) має, на відміну від їстівного боровика, червоні трубочки, м’якуш при надломі спочатку червоніє, потім синіє. З найдавніших часів його називають диявольським, або лісовим бісом!

Збирати лише їстівні! Ті, які не викликають ані найменшого сумніву. Не збирати грибів перезрілих, червивих та зіпсованих. Не споживати сирих. Не збирати й не готувати грибів з бульбоподібним потовщенням та з піхвою біля основи ніжки. Сироїжки брати з усією ніжкою, щоб не переплутати їх з отруйними грибами. Не споживати «печериць», які мають білі пластинки. У справжніх вони швидко темнішають, а в смертельно отруйної поганки блідої, зовні схожої на печерицю, пластинки завше білі. Використовувати гриби одразу ж після збирання!