| Ніна Міщенко, Микола Міщенко "Слово батьків - з усіх віків". | Від слова до діла - як від землі до неба |
| |
||
| Аби
день переднювати та ніч переночувати. Багато
дива, аби стільки млива. |
Брехливу собаку далеко чути. В
голові тік, а на язиці - ціп: де схоче, там і змолоте. |
Великої
треба хусти, щоб зав'язати людям усти. Верба хоч і товста, але всередині пуста. Весна красна не стільки квітами, скільки роботами. Вже моє ремесло бур'яном поросло. Вибирається, як за море стріляти. Високо літав, та низько сів. Від бажання приготувати плов, називати ячмінь рисом -замало. Від діла до діла у кожного своя дорога. Від людського поговору не запнешся пеленою. Відмовкою од слова не відговоришся. Від поради язик не всохне, аби вуха були живими. Від слова до діла - найтрудніша дорога. Від слова до діла - найдовша верста. Від слова до діла - сотні шинків. Від слова до діла - як від землі до неба. Від слова "мед" язикові не посолодшає. Від хвалька-базікала - робота ніяка. Він і за косою мерзне. Він набалакає, що на вербі груші ростуть. Він схожий на курку: знесе одне яйце, а кудахче на весь світ. Він то й раденький косити, та нема кому косу носити. Він укусить і меду дасть. Вовк прийшов у овечій шкурі. Вовк рахунку не має, бере овець і лічених, і мічених. Вовча думка, а лисячий хвіст. Вода в решеті не застоїться. Вона знає, що в нас у борщі кипить |