А ми тую стрілецькую славу збережемо, А ми нашу славну Україну, гей, гей розвеселимо 2ОО5 Похідний співаник

Фізико-технічний ліцей при ІФНТУНГ м.Івано-Франківськ

О, спомагай нас, Діво Маріє О спомагай нас, Діво Маріє, В гірких терпіннях цих життя. А в хвилі смерти - наша надія, Наша Ти поміч, о Всеблагая. Приспів: Прийми, о люба Ненько, Цей віри наш серця дар. Хочемо Бога - Він наш Батько, Хочемо Бога - Він наш Цар. Хочемо Бога в наших родинах, У душах любих діточок, Щоб Бог скріпив їх в прикрих хвилинах, Ласкою дарив наших дочок. Приспів: Хочемо Бога у нашій школі, Щоби навчав наших синів Свойого права, своєї волі Під ясним зором серця лучів. Приспів:

Ой у лузі червона калина Ой у лузі червона калина похилилася, Чогось наша славна Україна зажурилася, А ми тую червону калину підіймемо, А ми нашу славну Україну, гей,гей, розвеселимо! Марширують наші добровольці у кривавий тан Визволяти братів українців з московських кайдан А ми наших братів українців визволимо, А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо! Гей у полі ярої пшениці золотистий лан, Розпочали стрільці українські з москалями тан. А ми тую ярую пшеницю ізберемо, А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо! Як повіє буйнесенький вітер з широких степів, То прославить по всій Україні Січових Стрільців, А ми тую стрілецьку славу збережемо, А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!

Не пора, не пора Не пора, не пора, не пора Москалеви й ляхови служить! Довершилась історії кривда стара Нам пора для України жить! Не пора, не пора, не пора За невігласків лить свою кров І любити царя, що наш люд обдира, Для України наша любов. Не пора, не пора, не пора В рідну хату вносити роздор! Най пропаде незгоди проклята мара! Під Украйни єднаймось прапор ! Бо пора се великая єсть: У завзятій, важкій боротьбі Ми поляжем, щоб волю, і славу, і честь, Рідний краю, здобути тобі.	Народна пісня про Олену Степанівну Прощавай, мій рідний краю, Моя Україно. Прощай, саде, саде-винограде, Молода дівчино. Бо я їду в степ широкий Слави здобувати, І Та й про тебе, моє серденятко, Буду споминати. Ой, у горах, у Карпатах, Там вітер лютує. Б'ються стрільці на горі Маківці, Аж ся світ дивує. А Олена Степанівна Ранених курує. Вона рани, рани промиває Та ще й бандажує. Бандажує й завиває Стрілецькії рани Ой, то була гарна Степанівна, Ще краща від мами. Гарна її мати була, На світ породила, що Олена Степанівна Свій край боронила. Ой, у горах, у Карпатах, Там вітер лютує. Б'ються стрільці на горі Маківці, Аж ся світ дивує.	Маківка. Ніч перед боєм Вже скоро світанок. Пантрують дозори, Окопи і шанці туман поглина. Навколо мовчазні, задумані гори, І зовсім не віриш, що всюди війна. Що нас тут аж двісті. А вранці зі свистом Від скелі осколком відколе картеч. І пекло на плечі нам, браття, натисне, І голови горді покотяться з плеч. Бо в клекоті тої смертельної жатви Найпершими жертвами будемо ми, Такі молодії добровольці - солдати, З роздертої війнами Галичини.- І біля верхівки цієї Маківки В перину з ожини, в перину із трав Приляже поспати, приляже навіки Багато із нас, хто так палко кохав. Хто ладен віддати життя за Вітчизну, Для кого синівство - найвищий наказ, Він вип'є до дна ту жорстоку трутизну Отут, на Маківці, отут серед нас. Зосталось недовго. Жевріє світанок, А друзі, а друзі, а друзі ще сплять, їх сон бережу я. Та й прощатись ще рано, Когось же ці кулі іще пощадять. Коли ж уцілілих по світі, як попіл, Життя розкидає по довгій війні, Зостануться шрами - ті давні окопи, Хрести і калина, і наші пісні.

Там на горі, на Маківці Там на горі, на Маківці, Там ся били січовії стрільці. Приспів: Хлопці, підемо, боротися будемо За Україну, за рівнії права, державу. Наша сотня вже готова, Від'їжджає до Кийова. Приспів. Наші хлопці добре б'ються, Йдуть до бою ще й сміються. Приспів. Є в Кийові Злота брама, На ній висить синьо-жовта фана. Приспів. Є у Львові усусуси, Україна бути мусить. Приспів. Україна - наша мати, Як здобудем, будем мати. Приспів.

Гей зі Львова до Мукачева Гей зі Львова до Мукачева, З Мукачева до Києва,- Приспів: Кожен теє буде знати, Що значить січових Стрільців зачіпати. На далекій скрізь чужині І на славній Україні, Приспів. На Маківці чи на Липі, Понад Дністром чи на Стрипі, Приспів. Як москаль нас нападає, То розбитий все вертає. Приспів. , Клич, що знає наша лава Українська все держава. Приспів.

За Україну За Україну з вогнем завзяття Рушаймо, браття, всі вперед. Слушний час кличе нас, Ну ж бо враз сповнять святий наказ Приспів: За Україну, за її волю, За честь і славу, за народ! Ганебні пута ми вже пірвали І зруйнували царський трон. З-під ярем і тюрем, Де був гніт , ідем на вольний світ. Приспів. О Україно, о люба ненько, Тобі вірненько присягнем, Серця кров і любов -Все тобі віддати в боротьбі. Приспів.

Як з Бережан до кадри Як з Бережан до кадри Січовики манджали, То краялось серденько Від горя і печалі. То краялось серденько В хорунжого Осипа, Коли з очей зникала Та золотая Липа. То краялось серденько, Не тихло й на хвилину, Бо в Бережанах кидав Коханую дівчину. Прощай, моє Олятко, Дівчино чорнобрива, Нас нині розлучає Та доля нещаслива. 2 Чи прийде час веселий, Чи прийде зла година, Все тебе згадаю, Що ти моя єдина.

Зажурились галичанки Зажурились галичанки та й на тую зміну, Що відходять усусуси та й на Україну: "Хто ж нас поцілує в уста малинові, В карі оченята, в чорненькії брови (в чорні брови)". Не журіться, галичанки, та же є військові, Вони краще обіймають, як стрільці січові. Ті вас поцілують в уста малинові, В карі оченята, в чорненькії брови Ой не будуть більш військові з нами приставати, Ні, не будуть нас військові за стан обіймає Ні, не поцілують в уста малинові, В карі оченята, в чорненькії брови. А як ви вже з України вернетеся знову І, як перше, знов підете з нами на розмову, Тоді вже поцілуйте в уста малинові, В карі оченята, в чорненькії брови".

Заквітчали дівчатонька Заквітчали дівчатонька Стрільцеві могилу, Замість мали заквітчати Стрілецькую милу. Невисокий хрест берези Заплели віночком, Замість мали заплітати Косу барвіночком. І пісочком висипали Стежечку довкола, Замість мали постелити Рушник до престола. Схилилися дві черешні Наліво й направо, А на віттях вітер грає Про стрілецьку славу.

Спіть, хлопці, спіть Спіть, хлопці, спіть. Спіть хлопці спіть, Про долю-волю тихо сніть. Про долю-волю Вітчизни, Чи можуть бути кращі сни. За рідний край, за край святий Віддали ви вік молодий, Віддали ви юнацькі сни, Вишневий цвіт, життя весни. Та прийде день, Великий день, День радості і день пісень, І загуде свободи дзвін, -До Вас прийдемо на поклін. І там, де ви лягли кістьми, Приляжем вільними грудьми. Й на ваших тихих могилах Замає наш побідний стяг.			Повіяв вітер степовий Повіяв вітер степовий, Трава ся похилила. Впав в бою стрілець січовий, Дівчина затужила. А був то хлопець молодий, Його б лишень кохати. Він впав, як той сухий листок, Повік буде лежати. Летить ворон з чужих сторон Та й жалібненько кряче: "Вставай, козаче молодий, Твоя дівчина плаче". Заплаче мати не одна, Заплаче чорнобрива, Бо не одного козака Сира земля накрила. Заплаче мати не одна, Заплаче, заридає. Хто впав в бою за рідний край, Ніколи не вмирає!
Єднаймось, брати-галичани Єднаймось, брати-галичани, Не час на роздори, не час. Бо нам ще Великдень настане, І доля всміхнеться до нас Від Чорного моря до синіх Карпат Одна нероздільна родина. Без панства, без рабства, насильства і зрад -Одна самостійна Україна. Почують це гори і доли, І блескіт гарматний і спів, А жовто-блакитні прапори Замаять наш Київ і Львів. Тоді усміхнеться Україна, І вільне козацтво і Січ, І знову та слава засяє, Засяє понад цілий світ.