|
Шкрумеляк Юрко (1895-1965) На Ключі
Отся гора
– то справді ключ в Карпати; І ключ, і сторож їхній заразом, -
Здобудь його,
хто хоче гори мати, Здобудь кістками,
кров’ю і трудом! Чудовий вид
на доли ген розлогі, Кудою в’ється срібнолетний Стрий, О`пір Та любуваться
ними нам немає змоги: Під серцем
біль збудився кам’яний. Ми топчемо сліди крови святої, Що в тому
місці тому дев’ять (уже 92) літ За нас пролляли народні герої, - Ось на спільній могилі хрест стоїть … По труді тут лягли Стрільці Січовії, А я від себе ще допишу тут: “Так спати будуть у ворожій крови, Аж їх нові
герої піднімуть” |
Кравченко
Уляна (1860-1947) Маківку вдержали, орду побороли ... Вороги,
як повінь, ішли без упину ... І їх зупинили
... Чули ви новину? Три дні та
три ночі там шаліли бої, Маківку вдержали!,
Хто ж це ті Герої? Маківку вдержали
стрілецькії чети, Військо Січовеє,
що йшло на багнети. Надійна година
помсти і заглади: Схитнулися,
впали ворожі бригади; Здригнулися
гори ... зломилися бори ... Засвистали
кулі ...- кров плила, як море
... Ревіли гармати,
пекло клекотіло, Голови летіли,
розривалось тіло ... Всі вони хоч
юні, майже діти, учні, А в обличчя
смерти – мов ті льви бундючні! ... Хто Герой? - питаєш. Всі вони – Герої!, Стрільчики-хлоп’ята у сталевій зброї. Цвіт народу,
сила – стрільчики-соколи Маківку вдержали,
орду побороли ... В золотистій
книзі прадідної слави, Імена їх зійдуть
блиском нелукавим. |