Карпатські бої Українських Січових Стрільців

		Карпатські бої Українських Січових Стрільців (мова оригіналу книги)
Бойові Штандарти Українських Січових Стрільців		Витяг із книги Українські Січові Стрільці 1914-1920 (за ред. Б.Гнаткевича та інш.) видання 1935 року

Початок Карпатських боїв Українських Січових Стрільців восени 1914 року

Дня 6 жовтня УСС розділено на три групи. Одна частина під проводом сот. д-ра М.Волошина рушила через Вишків та Сенечів у напрямі на Людвинівку. Друга, найбільша група з от. Косаком, через Воловець у напрямі Стрия, третя під командою от. д-ра С. Шухевича через Ужок та Турку, потім на Дрогобич.

Так зачався Карпатський похід УСС, що вкрив славою стрілецьке ім'я. Один за одним, як листки у вінку, чергуються стрілецькі бої та перемоги. Звіт астрійського генерального штабу подає вже 9 жовтня, що ..<< у боях відзначився також Український Добровольчий Лєгіон>>. Дня 18 жовтня півкурінь от. Шухевича у випаді на доли доходить до Борислава, Дрогобич та Нагуєвич. Під Попелями прийшло до першої більшої сутички з ворогом. Сотня І.Коссака зводить бій під Сільцем з трьома сотнями Москалів і 20 жовтня добуває Дрогобич, а сотня Дудинського увіходить дня 21 жовтня до Стрия. В бою з гренадієрськими частинами вона тратить половину людей, але вдержується на становищі, тоді як австрійські відділи уже давно покинули позиції. Підчас відвороту сотні І. Коссака, Букшованого і М. Барана здержали наступ Москалів в околицях Синевідська. Сотня Сроковського (перед тим І. Коссака) добуває дня 28 жовтня в кровавому бою московські окопи на горі Ключ. В цьому бою впало 13 стрільців і було 14 ранених, між ними сот. Сроковський.

Сотні В. Дідушка і Р. Дудинського вкриваються славою на горі Комарницьке коло Синевідська, яку добувають і вдержують три дні, а згодом, коли австрійські частини віддали її знову у руки Москалів, дня 3 листопада сміливою атакою відбивають назад. У тому часі сотня Семенюка найшлася через безпорядки, що панували тоді в австрійському командуванні, в складі гонведської дивізії, якою командував архикн. Йосиф. Дня 19 жовтня сотня боронила позицій на Лисій Горі, що на північ від Лужка Долішнього, 21.X. брала участь у наступі на горі Залярській. Підчас боїв сотня втратила 3 убитих та 7 ранених. В другому бою проводив сотнею молодий чет. Б.Гнаткевич і тоді сам був ранений.

Такі були перші бої Стрілецтва, його перші подвиги, невдачі та труди. В цьому важкому осінньому поході Стрільці доповнили своє військове знання та добули деякий воєнний досвід. Серед трудів і невдач відпали з рядів Стрілецтва слабосилі та слабі духом. За тих, що залишились, спільна вояцька доля загартувала до дальших змагань.

Бої Українських Січових Стрільців на початку 1915 року

ВІДПОЧИНОК СОТНІ В ПОХОДІ.

Карпатські бої були для Українських Січових Стрільців найкращою воєнною школою, з якої перший іспит вони зложили на Маківці.

В половині січня появились у Карпатах з допомогою німецькі полки. І дня 22 січня почався спільний наступ австро-німецьких військ. Небаром УСС вступили знову на Галицьку Землю. УССи йшли через Жупане, Вижлів у сторону Лавочного. В одному із боїв, під горою Явірник, згинув хор. М. Сух. Це був відважний старшина та добрий товариш, якого всі любили за живу вдачу й гарний голос. Січнева офензива австро-німецької армії не змогла відкинути Москалів відразу з Карпат, її розгін спинися в половині дороги. Російське командування кинуло на карпатський фронт великі підкріплення і повело завзяті проти-наступи на півночі і південному заході від Славська. Славсько стало базою 5-ої дивізії, в якої складі були також У. С. С. Перший курінь відійшов до села Рожанка в район 129-ої бриґади. Саме в цьому часі уступив зі свого становища з причини пізного віку її дотеперішній командант ґен. Дрда, який полюбив Січових Стрільців і поводився з ними по-батьківськи. Його замінив полк. Маташіч. Шефом штабу залишився надалі сот. ґен. штабу Кватернік. В часі від 16. до 22. лютого 1. курінь У. С. С. був у боях у стіп гір Татарівки та Чиряка. На цьому відтинку Москалі повели сильні протинаступи. Завзято боронили сибірські полки також гору Кливу. В бою за неї заломилось багато німецьких наступів І згинуло кілька тисяч Німців. Другий курінь стояв тоді в Грабівці Скільськім на північ від Славська, в запасі 130-ої бригади. Після Великодня відійшов через внутрішні непорозуміння командант II. куріня от. д-рС. Шухевич до австрійського полку й команду перейняв сот. В. ДІдушок. У Славську сформовано перший відділ стрілецької кінноти, при кавалерійському дивізіоні мадярського сотника кінноти Фаркаша, великого друга Українців та Стрілецтва. Відділом цієї кінноти командував хор. Р. Камінський. Стрілецька кіннота вже в карпатській кампанії добула добру славу та чимало відзначень.Зі січневою офензивою УСС вступили знову на батьківську землю. Якже змінилося за цей час стрілецьке обличчя. Карпатський похід зробив з У. С. С. справжню босву одиницю, що вдержалася у цілій воєнній хуртовині на висоті своїх завдань, а після світової війни стала завязком Української Армії.

На початку березня 1915 р. переведено цілий Лєґіон, крім сотні Ґутковського, що дальше стояла під Вишковом, в запас 130 бриґади, до Грабівця та Половецького коло Славська. Ця бриґада держала відтинок фронту на горах Клива та Маківка. До кінця квітня Стрільці виконували стежну та помічну службу. В березні прийшов з Начальної Команди австрійської армії перший, урядово затверджений список 48 стрілецьких старшин та їхніх службових приділів. Стрілецькі сотні відходили досі в поле під проводом старшин, що, хоч виконували старшинськуслужбу, не мали для цього урядового затвердження і належних поборів. Корпусний приказ, який приносив затвердження старшинського складу У. С. С., змінив рівночасно і дотеперішню організацію Лєґіону. Він скасував Начальну Команду У. С. С. та поділив Лєґіон на два самостійні куріні і доповняючу сотню. Аґенди Команди У. С. С. перебрала команда XXV корпусу, причому дотеперішний начальник У. С. С. Михайло Галущинський залишився в команді корпусу як референт та звязковий старшина Лєґіону. Комендантом 1-го куріня був іменований от. Гриць Коссак, II-го ку-рія сот. Семен Ґорук. Комендантом доповняючої сотні, що стала завязком Коша У. С. С. і стояла під той час у Варпалянці, на Закарпатті, призначили сот. Никифора Гірняка. Ввесь березень і квітень минув на фронті 130 бриґади доволі спокійно. Але положення змінилося, коли Німці 24 квітня добули верх Острий, що розкрив їм дорогу в долину Оряви. Москалі рішились за всяку ціну відібрати цю гору. Але, коли чолові атаки на німецькі становища не вдалися, вони пішли наступом на становища 130 бриґади на горі Маківка. Добуваючи Маківку, вони могли легче дібратись до німецьких позицій від сторони с. Рикова. Для переведення цього тактичного обходу російське командування не пожалувало людського матеріялу і для добуття становищ на Маківці кинуло кілька свіжих полків та багато артилерії.

	МАКІВКА

І кинулись до протинаступу. Після рукопашного бою Стрільці прогнали Москалів аж до їхніх вихідних становищ. Там, умосковських окопах, знову прийшло до бою на багнети. Частина Москалів піддалась, а решта пішла в ростіч. На місці бою залишив ворог ок. 200 убитих та кілька скорострілів. а другий день, 30-го квітня, Москалі повторили наступ на праве крило маковецької обсади. На допомогу кинено знову сотні Букшованого, Семенюка, дві чети сотні Дудинського, сотню Будзиновського і Мельника. Стрільці зломили ворожий удар і повели протинаступ, у висліді якого добули три скоростріли і 173 полонених. Тому, що Москалі продовжували наступ, стрілецькі сотні залишились на Маківці. Третій, найзавзятішій бій за Маківку розпочався ранком 1-го травня наступом Москалів на становища сотні Будзиновського і Мельника. Московське командування кинуло убій нові сили. Після кількагодинної гарматньої підготовки цілий полк рушив лавами на малий відтинок ледви двох стрілецьких сотень. Москалі спинались наверх Маківки. Цільний крісовий вогонь Стрільців, здебільша на віддаль кількадесяти кроків, клав лаву за лавою наступаючого ворога. Та йому не було стриму. Зрезиґновані, сперті накрісах сунули нові сотки салдатів, як карамха, до стрілецьких становищ та засипали їх ручними гранатами. Стрільці відступили, залишаючи в окопах ранених, убитих та полоненх. Тоді на допомогу наспів перший курінь. Рішучим наступом У. С. С. здержали одхід ворога і самі рванули вперед. Двічі відступала стрілецька лава від ворожого вогню і двічі відкидала Москалів на верх Маківки. Щойно за третім разом московські полки покинули під напором стрілецької сили й завзяття добутий верх та пішли в ростіч. На побоєвищі залишилися гори трупів, від смерти врятувалися лише ті, що попалив полон. Даремно поновляв ворог ще й на другий день наступ на Маківку. Вже ніякі його зусилля не могли видерти її зі стрілецьких рук.

В боях на Маківці, що тривали від 29-го квітня до 2-го травня, втратили У. С. С. 42 убитих і 76 ранених. В цьому бою вславились понад усіх своєю відвагою четарі Свідерський, Гнатевнч, Мельник, Артимович, Каратницький, Яримович, хорунжі Степанівна, Яремкевич, Кобєрський; десятник Радович, стрільці Садженнця, Петрів, Кривий, брати ЗІтинюки та багато інших. Бій на Маківці був першим збірним успіхом стрілецької збруї та стрілецького духа. В ньому розбилася московська навала об горстку ідейного Стрілецтва. На Маківці У. С. С. відбили всі ворожі наступи і не допустили до зломання фронту.

Того й другого дня московські відділи дальше атакували Маківку. Вечером дня 3-го травня сотні У. С. С. зійшли з Маківки в запас бриґади. В ночі 4-го травня Москалям удалося вдруге проломити становища мадярських частин на Маківці та зайняти цілу гору. Кинені до протинаступу сотні II. куріня У. С. С. змоглив рятувати вже безвихідне положення настільки, що спиниливорога устіп гори.

2-го травня команда 55-оїдивізії в денно му приказі висловила У. С. С. між іншим таке признання ...»у дводенних боях вдалося добути частину становищ нашого відділу, що боровся по геройськи. Аж тут, у найгрізнішій хвилині появились Українці. Нехай коштує що хоче, відвічний ворог мусить бути відбитий! Зі запалом, одушевлені правдивим патріотизмом, з розмахом як шумна буря, якій ніщо опертись не може, кинулись молоді хоробрі сини тієї країни в обороні рідної землі на ворога і приневолили його залишити те, що він уважав за здобуте. Небезпеку усунено. Українські Стрільці двічі рішили бій у нашу користь. Вони можуть гордо глядіти на свої подвиги, бо повсякчасно залишиться в історії слава їхніх хоробрих діл та золотий лавровий листок в історії їхнього народу. Боротьба була важкаі вимагала жертв. Тим, що залишились живими, висловлюємо нашу щиру подяку і наш подив. Героям, що поклали свої голови і віддали останню краплину крови, Тим, що не можуть вже радіти перемогою, присвячуємо на вічну память цю згадку. Українці! З великою гордістю можете глядіти на Ваші найновіші геройські подвиги. Кожний мусить славитися приналежністю до Вашого Корпусу, бо матиме право назвати себе вибраною частиною. Я певний у тому, що в кожній небезпеці можна на Вас числити. Щоб ці побажання сповнились - тричі слава! Ґен. Фляйшман.« Дня 2-го травня залогу Маківки скріпили дві сотні німецьких ґренадерів. Москалі, щоправда, добули Маківку, проте це не поправило їхнього загального положення. Прорив австро-німецькоїа рмії під Горлицями й Тарновом та її побідний похід на схід приневолив Москалів відступити також з Карпат. Австрійська карпатська армія та з нею й У. С. С. рушили на доли за ворогом, що відступив на цілій лінії.

З нагоди подвигу на Маківці прислала свій привіт Українським Січовим Стрільцям Загальна Українська Рада та Українська Боєва Управа. В ньому тодішня репрезентація українського народу витала У. С. С. такими словами: »...Ви, молоді ідейні Сини наші й Браття, що з вибухом війни стали на перший поклик у рядах Українських Січових Стрільців, що від самого початку перенесли стільки труду й тяжких хвилин та пережили стільки прикрих недостач та розчарувань, а про те не впали на дусі, не стратили запалу для святої Справи І не знизили Вашого прапору, Ви заслужили собі на правдивий подив і щиру вдячність сучасних і грядущих поколінь. »...Ви дали доказ, що український нарід не зрікся своїх прав до самостійного життя та що він має волю і силу вибороти собі ті права кровю і залізом. Ви доказали, що довголітня неволя не знизила українського народу до ряду покірних рабів, бо він видав Вас борців за волю. »...Тому Загальна Українська Рада щиро поздоровляє Вас з Вашими блискучими успіхами та шле Вам сердечний вислів признання і вдяки. Ще не вмерла Україна!» Боєва Управа прислала окреме письмо і в ньому її представники писали між іншим: »...Побіда на Маківці перетріває не літа і десятки літ, а століття. Вона блестітиме в історії сонцем воєнної слави. »...Нехай доля сприяє надальше Вашій непобідній зброї, а про поляглих Героїв нехай живе вічно в цілім народі вдячна, щира память!«

Стрілецькі окопи на склоні Маківки.

Поляглих на Маківці У. С. С. похоронили товариші зброї на окремому цвинтарику, який лежить на південному збочі верху. Нині вже тяжко пізнати цей горб, на якому змагалися Стрільці.

Нема вже буйного смерекового бору, окопи засипались і покрились густим молодником та малинником. Лише стрілецькі могили та стовбурі стятих гарматніми стрільнами вікових смерек свідчать про славне минуле.

Бій на Маківці 1-го травня 1915 р.

Мал. О. Курилас.

Стрілецькі окопи на склоні Маківки.		Поляглих на Маківці У. С. С. похоронили товариші зброї на окремому цвинтарику, який лежить на південному збочі верху. Нині вже тяжко пізнати цей горб, на якому змагалися Стрільці. Нема вже буйного смерекового бору, окопи засипались і покрились густим молодником та малинником. Лише стрілецькі могили та стовбурі стятих гарматніми стрільнами вікових смерек свідчать про славне минуле.
	Бій на Маківці 1-го травня 1915 р.

	Мал. О. Курилас.