ВІД НАТАЛІІ КАРП'ЮК

«Ну, просто згущена енергія вівсянки»

Це дуже добра штука. По-перше, смач­на. По-друге, поживна. Ми варимо її, щоб «підзарядитися» перед тривалим перехо­дом, перед штурмом вершини, якщо треба швиденько кудись «добігти» і не буде ча­су зупинятися на обід. Отже, це сніданок. «Тримає» годин шість — їсти не хочеться, тільки пити. Тому варіть багато чаю — що не вип'єте, беріть із собою.

Ми цю страву називаємо «вівсянка на згущенці».

Беремо крупу «Геркулес», будь-яку, але ліпше швидкого приготування. На п'я­тьох чоловік — трилітровий казанок. Вода закипає, вкидаємо дрібку солі, всипаємо кашу (пропорції крупи і води «домашні» — склянка до двох), і нехай собі булькає. Ко­ли вже майже готова, висипаємо туди банку згущеного молока (можна й дві — це на любителя), вимішуємо і знімаємо з вогню. Одразу їмо. Деколи докидаємо в кашу ро­дзинки, чорнослив, курагу.

Поки люди вилизують тару, робимо чай. Ми любимо «лісовий» — заварюємо його (будь-який сорт чорного) із листка­ми й молодими гілочками чорниці, мали­ни, ожини. Вже не цукруємо! Потім потро­ху відліплюємося від місця й рушаємо. Го­ловне у перші хвилин десять, коли настає блаженна ситість і лінь, перемогти себе

—піднятися і йти. Вже у наступні десять хвилин фізично відчуваєш, як усі кілокало­рії стають енергією — ну, просто згущеною енергією вівсянки.

ВІД ІВАНА ЯКУБОВИЧА «Сушіть картоплю!»

Звичайно меню планується на довгі переходи. Придатні всі каші, які є на база­рі, навіть ті, що не дуже їдяться вдома, — пшенична і ячнева. Береться з розрахунку: на один раз — 75 грам сухої крупи на лю­дину. Пшоняна й кукурудзяна каші наварю­ються більше, вистачає 60 грамів на кож­ного. Квасоля, горох — звечора намочив, зранку зварив. Олію не беру. Ліпше тушон­ку: половину банки перекинув у кашу зве­чора, решту — зранку. Сало, звісно. Так, щоб шкварки з цибулькою до каші. Карто­плю — на рагу. От якраз про це.

Картопля тяжка, нести її важко, багато в рюкзак не візьмеш. Тому її треба сушити. Варимо вдома стару картоплю в мундирах —без солі, майже до готовності. Чисти­мо і ріжемо на скибки. Які загрубі? Десьна півсантиметра. Плястерки складаємо на деко і — в духовку. Вогонь середній. Сушимо до світло-коричневого кольору.  Так, щоб картопля стала «дзвін­ка». Коли її поскладати в склян­ку банку і потрясти посудиною, то картопля торохтить. До речі, в банці вона може стояти рік і не зіпсується. Як ідемо в гори, перекладаємо її в полотняний мішечок (скляних баньок у по­ході краще уникати).

Сушена картопля дуже лег­ка, її можна багато взяти і ба­гато з неї зварити. Що саме? Передовсім зупи (супи — авт.), різні рагу — картоплю тушкува­ти з цибулею, тушонкою, шквар­ками. Зупу завжди варимо на вечерю — переважно з пакетів і брикетів. Рідка гаряча їжа після дня переходу конче потрібна — людина втрачає рідину, це слід компенсувати. Коли у казані закипає вода, кидаємо жменьку сушеної бараболі — трохи менше, аніж на домашню зупу. Кипить хвилин зо п'ять. За цей час картопля набухає і стає звичайною вареною, але дуже доброю. Тоді всипаємо пакет зупи, доварюємо за його інструкці­єю. Беремося за ложки.

Є й десерт. Назбирати дорогою ягід у казанок і вилити туди банку згущеного мо­лока. До чаю чи кави. Рекомендую!

ВІД ОЛЕКСАНДРА ІВАЩЕНКА «Божественні ковбаски»

Що таке особливе можна знайти в по­ході, чого зовсім немає вдома? Це ватра. Людина тисячі років грілась біля багаття, готувала їжу на відкритому вогні. В похо­ді я намагаюсь використати вогнище мак­симально.

Дома можна зварити все те саме, що і на багатті. А от, щоб засмажити або під-коптити, конче потрібні грань та дим. Сма­жу практично будь-який харчовий продукт, який можна настромити на патичок. Якщо це зробити вправно, то отримаємо смако­ту

Ковбаса буває смачною, але засма­жена на вогні — вона божественно смач­на. Єдине зауваження з мого досвіду: це не мають бути ковбаси типу «Дрогобиць­кої». Вони містять мало жиру, а смаження на вогні практично не змінює їх смакових властивостей.

Скибочку хліба можна перетворити на чудову грінку. Для цього бажано крапну­ти на неї олії або помастити маслом. На­низуєте на патичок і тримаєте над гранню до утворення хрусткої шкоринки. Про всяк випадок нагадую загальновідому істину — смажити краще не в полум'ї, а саме на жа­ру. Контакту вогню з їжею, яка смажиться, слід уникати.

М'ясні продукти, такі як ковбаси, шин­ки, грудинки, можуть зіпсуватись задовго до кінця походу. Вибираючи їх для ман­дрівки, варто надавати перевагу тим про­дуктам, в яких менше води — копченішим, сухішим і жирнішим. їх треба загортати в папір, у поліетилені такі речі псуються швидше.

Коли я підозрюю, що ковбаса може «не дотягнути» і зіпсуватись раніше, ніж її з'їдять, то на кожному привалі, коли дого­рає вогнище, підкопчую її.

■ Підготувала Наталія КОЛОДІЙ фото: Денис ОВЧАР, Олесь КАЧМАР

КАРПАТИ. Туризм. Відпочинок