Львівський Національний університет імені Івана Франка

ГЕОЛОГІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

	Кафедра мінералогії геологічного факультету

Кафедра мінералогії Львівського національного університету імені Івана Франка є одним з найстаріших учбових закладів геологічного профілю в Україні, і Східіній Європі зокрема.

Кафедра забезпечує викладання таких дисциплін: мінералогія, геохімія, кристалографія, генетична мінералогія, мінералогія України, мінераграфія, геохімія рідкісних і розсіяних елементів, геохімія літогенезу, геохімія радіоактивних елементів, гоніометрія, космічна мінералогія, фізика мінералів, мінералогічний аналіз, рентгенографія мінеральної сировини, системний аналіз у мінералогії і геохімії, мінералого-петрографічні методи розшуків, математичні методи в геології, мінералогічні методи дослідження, прикладна мінералогія, онтогенія, мінералогія осадових порід, геохімія ізотопів, геохімія довкілля, геохімія рудоутворення і геохімічні методи розшуків, гемологія.

При кафедрі створені і працюють лабораторія рентгенографії мінеральної сировини, лабораторія фізики мінералів, кабінет мінераграфічних досліджень. Всесвітньовідомий Мінералогічний музей, колекції якого налічують понад 14 тисяч взірців, є гордістю і окрасою кафедри.

Кафедра є випусковою зі спеціальності "геохімія і мінералогія", є аспірантура за двома спеціальностями: 04.00.20 — мінералогія, кристалографія; 04.00.02 — геохімія.

Викладачі кафедри курують видання "Мінералогічного збірника" і активно співпрацюють з науковцями споріднених кафедр Санкт-Петербурзького, Московсього і Новосибірського університетів, а також з Варшавським, Сілезьким, Вроцлавським та Ягелонським університетами, Краківською гірничою академією, науковими установами і навчальними закладами Словаччини, Угорщини та Швеції. Давно є тісні зв’язки із геологічними науково-дослідними установами України (Київ, Симферополь, Львів) та Росії (Москва, Санкт-Петербург, Новосибірськ, Сиктивкар, Мирний), а також із виробничими геологічними організаціями України, Росії (Забайкалля та Якутія), Казахстану та Середньої Азіі (Киргизстан і Узбекистан).

Історичний нарис

	Бальтазар Гакет (1739-1815)

Геологічні дисципліни у Львівському університеті Яна Казимира були складовою частиною факультативного курсу «Спеціальної природничої історії», який вперше почав читати на медичному відділенні філософського факультету професор Бальтазар Гакет у 1787 році.^[4] Цікаво зазначити, що після заснування у Львівському університеті Руського інституту в 1797 році, професор Гакет розпочав викладання рутенською (українською) мовою.^[6] Цьому талановитому вченому належать детальні дослідження подільських кременів, карпатських залізних руд, вод і солей, а також зібрання й упорядкування камяного матеріалу (зразків гірських порід, мінералів і викопних решток), які значно поповнили кабінет природничої історії, що став основою для організації Мінералогічного музею. Після професора Гакета загальну природничу історію, яка об'єднувала зоологію, мінералогію і ботаніку, з 1816 по 1828 навчальні роки читав доктор медицини Франц Дівальд. Майже одночасно з ним в галузі мінералогії активно працював граф Станіслав Дунін-Борковський, який у 1850 році подарував факультету велику цінну колекцію зразків мінералів, а бібліотеці університету близько 5000 томів природничої літератури.

	Станіслав Дунін-Борковський (1782-1850)

Як Бальтазар Гакет, так і Станіслав Дунін-Борковський дотримувалися у викладанні мінералогії поглядів Авраама Вернера, у якого спеціалізувалися у Фрайбурзькій гірничій академії. Граф Дунін-Борковський також стажувався у видатних французьких хіміків 19 ст. - Луї Вокленда і Леонарда Тенарда, що визначило подальшу хімічну спрямованість вивчення мінералів. Він заклав основи хіміко-мінералогічних досліджень природних обєктів, які проводив у власній лабораторії у Винниках під Львовом. Учений зібрав статистичні дані про видобуток руд у Галичині, вивчав бурштин з околиць Львова, самородну сірку Трускавця, содаліт із лав вулкана Везувій, баварський танталіт і мінерали Галичини й Буковини. Викладання мінералогії, як і інших геологічних дисциплін в цей період вели німецькою, і в меншій мірі латинською мовою.

	Фердінанд Ціркель (1838-1912)

Відкриттю кафедри мінералогії на філософському факультеті передувало створення у 1852/53 навчальному році Мінералогічного музею, засновником якого був професор ботаніки Гіацинт Лобажевський. З 1850 року професор Лобажевський розпочав читати обов'язковий курс геогнозії і геології, а з 1856 навчального року введено практичні заняття з визначення мінералів. У 1864 році професор Фердінанд Ціркель заснував і очолив кафедру мінералогії. Працюючи в університеті з 1863 по 1868 роки, він вперше почав читати окремо курси мінералогії, петрографії і вчення про рудні родовища.^[3] У цей період учений написав і опублікував у Бонні знамениту працю "Lehrbuch der Petrographie" (1866 р., друге видання - 1873 р.) Це була чи не перша книга з петрографії, що грунтувалась на мікроскопічних дослідженнях і ознаменувала відокремлення петрографії від геології й мінералогії та перетворення її в самостійну науку.

	Фелікс Крейц (1844-1910)

Після професора Ціркеля короткий час (1868-1870) кафедру мінералогії за сумісництвом очолював зоолог за фахом професор Максиміліан Герман Шмідт, який у цей час був ректором університету. Його змінив доктор філософії за спеціальністю мінералогія Фелікс Крейц, який керував кафедрою з 1870 до 1887 року і був директором Мінералогічного музею, одночасно у 1874-1875 роках - декан філософського факультету. З 1871 року, згідно з найвищим розпорядженням цісаря, він почав викладання геологічних дисциплін польською мовою. Він розширив обсяг геологічних дисциплін, продовжував читати окремо курс мінералогії і петрографії, займався мінералого-петрографічними дослідженнями магматичних та осадових порід і повязаних з ними родовищ корисних копалин (нафти, солей тощо) Карпат та інших регіонів. Професор Крейц доклав чимало зусиль для реорганізації і розширення Мінералогічного музею, збагатив його колекцію привезенними ним з подорожей зразками мінералів і гірських порід.

	Юліан Медвецький (1845-1918)

Після переїзду Фелікса Крейца до Ягеллонського університету, з 1887 по 1889 роки кафедрою мінералогії завідував професор Юліан Медвецький, учень знаменитого геолога Едварда Зюсса. Він відомий працями з мінералогії та геології Карпат і Передкарпаття, а також виданням підручників з петрографії й мінералогії. Його тричі обирали ректором Львівської політехніки. Після нього, понад 25 років (1889-1925) кафедру очолював геолог-палеонтолог за фахом професор Еміль Дуніковський, який у 1891-1892 роках був деканом філософського факультету. Він читав курси петрографії, мінералогії, історичної геології, корисних копалин, геології Карпат і Галичини. Він брав участь у складанні геологічного атласу Галичини.

	Еміль Дуніковський (1855-1924)

До організації у 1905 році на філософському факультеті кафедри геології, кафедра мінералогії забезпечувала викладання всіх геологічних дисциплін і проведення різнопрофільних наукових досліджень (мінералогічних, петрографічних, палеонтологічних, загальногеологічних тощо). Мінералогічні дослідження і наукова робота кафедри значно активізувалися після організації природничо-математичного факультету. Цьому сприяв професор Зигмунд Вейберг, який у 1922 році заснував і очолив кафедру кристалографії (другу у світі після кафедри кристалографії, заснованої в 1905 р. проф. Є.С. Федоровим у Санкт-Петербурзькому гірничому університеті). Одночасно, з 1925 по 1933 роки він був завідувачем кафедри мінералогії і петрографії - так тоді називалась кафедра мінералогії.

З 1933 по 1939 рік кафедрою мінералогії і петрографії завідував професор Юліан Токарський, відомий педагог і дослідник у галузі мінералогії та петрографії. Він виховав велику плеяду молодих талановитих кадрів і сформував відому мінералого-петрографічну школу, з якої вийшло багато його учнів і співробітників: Марія Гамерська-Віткевічова, Казимир Смуліковський, Мар'ян Каміньский, Марія Тарсун-Моравська, Стефан Біскупський, Збігнєв Токарський, Гелена Гавіньська та ін.^[5]

Після окупації Галичини військами червоної армії, з вересня 1939 року до червня 1941, на природничо-математичному факультеті створено низку відділів, у тому числі і геологічний, до складу якого ввійшла і кафедра мінералогії та петрографії. Її очолив учень Ю.Токарського, професор Стефан Біскупський, який одночасно був деканом факультету. З початком німецько-радянської війни діяльність Львівського університету була офіційно припинена, хоча продовжував діяти так званий "підпільний університет" - викладачі приватно читали студентам лекції, а на кафедрі геології професор Войцех Рогаля переховував підпільників і зброю.

У 1944 році діяльність університету була відновлена і організовано геолого-географічний факультет, до складу якого ввійшла кафедра мінералогії та петрографії. Її очолив професор Казимир Смуліковський - видатний польський учений-академік, відомий дослідник у галузі петрографії і мінералогії, автор понад 110 наукових праць, відкривач нового мінералу в Карпатах, названого сколітом.

	Євген Лазаренко (1912-1979)

Цього ж 1944 року у Львівському університеті почав працювати молодий доцент Євген Лазаренко. Саме з його ініціативи у 1945 році створено геологічний факультет, який об'єднав сім кафедр. Кафедру мінералогії очолив сам Євген Лазаренко (він же був і деканом факультету з 1945 по 1949), а новостворену кафедру петрографії - професор Володимир Соболєв.^[7] Під керівництвом Євгена Лазаренка розгорнулась інтенсивна підготовка молодих кадрів геологічного профілю, в тім числі мінералогів і геохіміків (кафедра стала випусковою), розпочалося вивчення мінералогії УРСР, особливо західних областей. Після переїзду професора Лазаренка до Києва, кафедрою мінералогії завідували його учні: у 1969-1974 - доцент Ангеліна Ясинська, 1974-1999 - професор Орест Матковський, який з 1980 по 1996 роки очолював геологічний факультет. У 1999-2000 навчальному році обовязки завідувача кафедри виконував доцент Петро Білоніжка, а з 2000 року кафедру очолює доцент Леонід Скакун.

Навчальний процес і підготовка фахівців мінералого-геохімічного профілю

Навчальний процес на кафедрі мінералогії у різні роки і в різний час забезпечували:
а) професори:
Євген Лазаренко (1944-1969) - мінералогія, основи генетичної мінералогії, мінералогія України
Євген Шевченко (1946-1953) - вчення про родовища корисних копалин, мінераграфія
Орест Матковський (з 1956) - мінералогія, мінералогічний аналіз, геохімічна спеціалізація і рудоутворення, типоморфізм мінералів, прикладна мінералогія, мінералогія України та ін.
Збігнєв Бартошинський (1963-2000) - кристалографія, кристаломорфологія мінералів, кристалохімія, фізика мінералів
б) доценти:
Катерина Сидоренко (1945-1969) - мінералогія, федорівський метод
Ангеліна Ясинська (1952-2000) - мінералогія, мінераграфія, космічна мінералогія, мінералогія екзогенних процесів, спецметоди дослідження
Мартин Сливко (1954-1974) - мінералогія, геохімія, геохімія рідкісних та розсіяних елементів
Євген Вульчин (1954-4955) - мінералогія
Борис Смірнов (1974-1976) - геохімія, статистичні методи в геології
Петро Білоніжка (з 1977) - геохімія, геохімія окремих еементів, геохімія ізотопів, геохімія довкілля, геохімія літогенезу, мінералогія осадових порід
Едуард Янчук (1988-1994) - рентгенографія мінеральної сировини, фізичні методи дослідження
Юрій Мельник (1994-1997) - регтгенографія мінеральної сировини, фізичні методи дослідження
Сергій Бекеша (з 1997) - кристалографія, фізичні методи дослідження, фізика мінералів
Леонід Скакун (з 1995) - мінералогія, онтогенія мінералів, рудна мінералогія, геохімія рудоутворення та геохімічні методи розшуків
Євгенія Сливко (1999-2002) - мінералогія, основи мінералогії і петрографії, загальна геохімія, мінералогічний аналіз, космічна мінералогія, прикладна мінералогія, розшукова і технологічна мінералогія
Ігор Бакуменко (з 2000) - кристалографія, онтогенія, гемологія мінералів
в) асистенти:
Євген Циганов (1949-1951) - мінералогія
Антоніна Сівкова (1953-1974) - силікатний аналіз
Юрій Пекун (1954-1958) - мінералогія
Уляна Феношина (1957-1960) - шліховий аналіз
Анатолій Костенко (1969-1974, 1980-1999) - мінералогія, спецметоди дослідження, навчальна практика
Людмила Косарчин (1975-1980) - мінералогія, шліховий аналіз
Тамара Винниченко (1992-2011) - кристалографія, мінералогічний аналіз шліхів, гоніометрія, навчальна та навчально-виробнича практика
Наталія Білик (з 2002) - мінералогія, основи мінералогії і петрографії
Богдан Манчур (з 2005) - геофінформаційні системи в геології

[1] Finkel I., Starszynsky S. Historia Universytetu Lwowskiego. Lwów, 1884.

[2] Pamiętnik obchodu jubileuszowego we Lwowie. Lwów, 1914.

[3] Лазаренко Е.К. Из истории минералогии и петрографии во Львовском университете // Минералогический сборник. — 1954. — №8, — С.374-376.

[4] Лазаренко Є.К. 300 років Львівського університету. — Львів, 1961. — 207 с.

[5] Kamieński M., Pardro Z. Rozwoj nauk mineralogicznych i geologicznych na Universytecie Lwowskim (Universytecie Jana Kazimierza) do 1939 r. // Prace Muzeum Ziemi. Warszawa, 1980. Z. 31. — S. 137–148.

[6] Мельник Ю.М. Про мінералогічні дослідження у Львівському університеті в кінці XVIII ст. // Мінералогічний журнал. — 1998, №4. — С. 91-100

[7] Матковський О.І., Білоніжка П.М., Скакун Л.З., Сливко Є.М. Кафедра мінералогії Львівського національного університету імені Івана Франка (1864–2004). Львів, 2004. — 136c.