Вийшов рекрут за ворота,
Низенько вклонився,
Прощай, прощай, вся родиш),
Може з ким сварився.
Ой сварився, не сварився,
Прощають всі люди,
Нехай тобі, молодому,
Легка служба буде.
Кропіть, люди, доріженьку,
~Щоб ся не курила,
Розраджайте дівчиноньку,
Щоб ся не журила.
Кроплять люди доріженьку,
Дорога ся курить,
Розраджають дівчиноньку,
Дівчина ся журить.
Що б то була за дорога,
Що б ся не курила,
Що б то була за дівчина,
Що б ся не журила.
Коло млина горбовина,
Зацвіла калина,
Породила бідна вдова
Не рекрута сина.
Вона його породила
Темненької ночі,
Дала йому стан козацький
Ще й карії очі.
Нащо ж мене, моя мамцю,
На сей світ создала,
Що ти мене молодого
В рекрути віддала.
Не сама я віддавала,
Віддавали люди,
Що судили, говорили З тебе рекрут буде.
Записано від Марії Степанівни Краснопірко та Тетяни Василівни Драпатої

Всі криниці замерзають, Бистрі річки не течуть, Беруть хлоців у солдати, Дівкам жалю додають. Чи ти чула, дівчинонько, -Як я тебе викликав, Через твоє подвір'ячко Чсрну стежку протоптав? Топчи, топч'и, гарний хлопче, Я ся тобов веселю,
А я твою чорну стежку
Виноградом засаджу.
Рости, рости, виноград,
Тай не гнися в долину.
Не журися дівчинонько,
Що я тебе покинув.
Я чорняву покидаю,
Біляву не бачу,
Я за тою чорнявою Ще не раз заплачу. Я за нею не раз, не два, А за мною три раза. Нема його та й не буде Молодого коз іка. Нема його та і і не буде, Молодого козака, Полилася кров червона з вишитого рукава.
Записана від Тетяни Василівни Драпатої,
Марії Степанівни Краснопірко
та Надії Артемівни Кушнір

Ой жалко, жалко
Рожевогго цвіту,
Що розвіяв вітер :
По білому світу.
А ще більше жалко
Хлопця молодого,
Що йде служити
Цареві і Богу. А він йде служити, Скажуть присягати, За дім, за родину Треба забувати. Ой дадуь мені Коня вороного, Скажуть забувати Батенька рідного. Ой дадуть мені Золоте сідельце, Скажуть забувати Закохане серце. За дім, за родину Скоро я забуду, За любу дівчину Повік не забуду.
Записано від Марії Степанівни Краснопірко та Надії Артемівни Кушнір

А в неділю рано, Ще сонце не сходить, Козак молоденький, По казармі ходить. Козак молоденький По казармі ходить, Свого командира, Додому ся просить: „Пусти, командире, Та пусти додому, Бо лишив дівчину Сам не знаю кому. Дуже скучилась, Дуже змучилась, Дівчина за мною. Як буду пускати. Не тебе одного, Скажу осідлати, Коня вороного. Коня вороного, Ще й нове сідельце, Та й поїдь додому Розвесели серце, їде він додому, Став біля криниці, Вийшла дівчинонька Набрати водиці. Дай мені, дівчино, Води ся напити, Може перестану За тебе журитись".
Не журись, козаче, Я ся не віддала, Глянула на тебе, Кам'яною стала".
Записано від Тетяни Василівни Драпатої

Коли калина не цвіте, і То не ламай калину,
Якщо ти в армію не йшов,
То не кохай дівчину. Ой пам'ятаю я той ча. Ти плакала за мною, І на прощання раз у раз
Махала хустиною.
Одного разу, у маю, Я сина народила,
Його назвала Василем,
Бо Василя любила.
Ой не давайте ви коню
Гречаної полови,
Ой не давайте ви мені
Гарячої любові
Записано від Надії Артемонівни Кушнір, Тетяни Василівни Драпатої та Марії Степанівни Краснопірко