Зійди,
Боженько, з неба
|
Зійди, боженько, з неба,
Бо тут тебе треба
На наше подвір'ячко
Почати весіллячко. ;
А хто його починає
Хай му Господь допомагає.
Батенько го починає,
Хай му Господь допомагає.
Матінка го зачинає
Хай їй Господь допомогає.
А з руточки дві квіточки
Благослови, Боже,
І отець і мати
Своєму дитяті
Віночок зачинати.
А хто його зачинає
Хай му, господар допомагає.
Матінка го зачинає
Хай їй Господь допомагає.
Батенько го зачинає
Хай му Господь допомагає. |
Під
віконцем калина
|
Під віконцем калина,
Під віконцем калина,
У вікно ся нахилила.
Пішли дружечки рвати,
Пішли дружечки рвати,
Не далася ламати.
Пішла Ганнуся сама,
Пішла Ганнуся сама,
Нарвала - наломала.
Чи буду я такая.
Чи буду я такая,
Як малинонька сяя?
Будеш, Ганусю, будеш,
Будеш, Гаиусю, будеш,
Як коло батька будеш.
Як підеш від батенька,
Як підеш від батенька,
Впаде краса з личенька.
З личенька рум'яного,
З личенька рум'яного,
З серденька коханого.
|
Летять
галочки
|
Летять галочки
Та в три рядочки,
Зозулька в середині.
Сидять дружечки
Навколо стола,
Ганнуся всередині.
А всі галочки защебетали,
Зозулька закувала.
А всі дружечки заспівали,
Ганнуся заплакала.
Ой чого сидиш, та й чого плачеш,
Молодая Ганнусю.
Чи жаль батінка,
Чи жаль матінки,
Чи подвір'ячка сего.
Не жаль матінки,
Не жаль батінка,
Ні подвір'ячка сего.
Тільки жаль мені за русов косов
За дівочов косов.
|
|
|
Ой дайте нам стільця,
А до стільця - гребінця,
До гребінця - кожуха,
Хай сяде молодуха
|
Вносять
стілець, гребінець,
хусточку, подушку,
кожух та співають:
А де ж тая дівка?
Що захтіла вінка?
Віночка ся злякала
В комору ся сховала
Закрила собі очі
Тай плаче, хоч не хоче.
Скокори братчику, скокори,
Виведи сестричку з комори.
Та й посади її на стілець
Розчесати русу косу під вінець.
Співають матері і батькові:
Нині матінкою, нині,
Розплети косу мені
Білими рученьками,
Дрібними сльозоньками.
Нині батеньку, нині,
Розплети косу мені
Білими рученьками,
Дрібними сльозоньками.
Правою рученькою,
Доброю доленькою.
(Те ж саме сестрі, братові,
подрузі і родині,
те ж саме про розчісування коси.)
Матері ще співають:
Суха косонька, суха,
Скупа матінка, скупа.
Дай ми, матінко масла,
Бо я корову пасла.
Гонила її на роси,
Дай ми масла на коси.
Старшій дружці співають:
Не дружка вінок вила,
А дружка ся хвалила.
Вили вінок дівки
За дві кварти горілки.
А, киш кури, на грядку,
Нема в дружки порядку.
А піддружка все вміє
Та сказати не сміє.
Дружка відспівується:
Не дивуйтеся тому,
Не дивуйтеся тому,
Не дружчила нікому,
Один раз придалося
Тай то ми не вдалося.
Дружкам співають:
А все поле поорали,
Тільки одна смужка.
Товаришка віддається,
А я в неї дружка.
Товаришка віддається,
А я ще не буду,
А я своїй товаришці
За дружку буду.
Товаришка моя мила,
Як я тя забуду
З тобов зиму зимувала,
А літо не буду.
Ой, забудеш, товаришко,
Ой, забудеш швидко
Бо вже з твого подвір'ячка,
На моє не видко. |
|
|
Тебе
болить голівонька,
А мене серденько.
Тебе болить голівонька —
Ти голівку зв'яжеш,
А мене болить серденько -
Нікому не скажеш.
Казала ти, сестро моя,
Що не віддавайся.
На городі росте квітка –
Бери заквітчайся.
На городі росте квітка –
Най ся розцвітає.
А є в мене менша сестра –
Най ся затикає.
(Співали тоді, коли дівчину
силою віддавали заміж за нелюба.)
Вона співала:
Ненько моя, старесенька,
Ненько моя, стара,
А сім років пролетіло
За сову мня дала.
Сидить сова коло столу,
Дується як пудло,
Через сову до сокола
Дивитися трудно.
Коли вінок закидають на голову нареченій, співають:
Ой чи з вогню, чи з полумені палає, (2)
А на Ганнусі золотий вінець сіяє.
Золотий вінець, золоті квітки з позлітку, (2)
А на неї її батенько заглядає.
Та й не дивися ти, мій батеньку, на мене, (2)
Не зносила я такого вінця у тебе.
А купив мені молодий Іван в ві Львові, (2)
Дав він за нього десять рублів червоних.
Коли староста запрошує до святкового стoлу, йому співають:
Наш староста вдався (2)
Сім літ не вмивався (2)
На восьмий вмився (2)
Череслом побрився (2)
За старосту просився (2)
Тай горілки напився. (2)
ія цього старосту закидали барвінком).
Неділя
(Гості йдуть до молодої)
Ой горою вітер віє, (2)
Під горою Василько йде.
Заїжджає на подвір'я, (2)
До Ганнусі на весілля.
А Ганнуся його встріла, (2)
За тесовий столик сіла.
Та й на стіл ся похилила, (2)
Сльозоньками личко вмила*
На нього ся похилила, (2)
Руса коса плечі вкрила.
На подвір'ї в молодої гості співають:
Слава богу й духу,
Вийди, мати, в кожуху.
Який кожух мохнатий,
Такий твій зять багатий.
На кози, на вівці,
На гроші на червінці.
Мати в кожусі запрошує гостей в хату:
(У цей день співають
в основному мирні пісні побутового
арактеру).
Ой піду я в ліс по дрова
Та й поломлю лому,
Заніс мене дурний розум.
|
|
|
На чужу сторону.
А в чужій тій сторононьці
Ні батька, ні мати,
Болить мені голівонька
Нічим зав'язати.
Ой зав'яжу голівоньку
Шовковим платочком,
Перекажу до родини
Сивим соколочком.
А той шовковий платочок
Голівки не зв'яже,
А той сивий соколочок
Правдоньки не скаже.
Ой вирву я з рожі квітку
Тай кину на воду,
Пливи, пливи з рожі квітко
Аж до сього роду.
Пливла, пливла з рожі квітка
Та й на броді стала,
Вийшла мати воду брати
Та й квітку пізнала.
Чи ти, доню, рік лежала
Чи два хворувала,
Що вже з рожі твоя квітка
На воді зів'яла?
До
шлюбу йдучи:
Ой соснонька в літі і в зимі зелена. (2)
А в п'ятницю була дівчина весела, (2)
А в суботу русою косу чесала, (2)
А в неділю до шлюбу йшла плакала, (2)
Ой жаль мені, моя матінко, на тебе (2)
Лишається рута м'ята у тебе. (2)
Ой, встань, ой, встань моя матінко, раненько (2)
Та й поливай руту і м'яту частенько. (2)
Ой, встань, ой, встань моя донечко, раніше (2)
Та й поливай руту і м'яту частіше. (2)
Коли
приходять від шлюбу:
Ой,
вийди матінко, звитайся
Свого дитяті спитайся,
Де твоє дитятко бувало
Під золотими вінцями
Стоїмо.
Забирають
молоду:
Не забувай, мати,
Що мати доньці дати.
Дві подушки пухові
І перини шовкові,
І мальовану скриню
Ганнусі господині.
Загортай, мати, жар, жар
Буде ти доньки жаль,
Лишаю тобі, мати,
Праник на загаті.
Як будеш шмаття прати —
Будеш мене споминати.
Рожевії квіти, рожевії квіти,
Кланяються діти.
Як одно, так другоє,
Кланяються обоє.
У
молодого біля воріт співають:
Втвори, мати, двірочок,
Іде додому синочок,
Не сам іде з жоною,
Буде тобі слугою.
Втвори мати ліску,
Ведемо ти невістку,
Як не втвориш ліски,
Не дамо ти невістки.
|
|
