Шумить дуб зелений, шумить дуб зелений,
Шумить дуб зелений, шумить.
Козаче, соколе, порадь, що робити,
В той час, коля серце болить.
Ти ходиш до мене і з мене смієшся,
А я полюбила тебе,
Тепер ти проклятий з
найшов собі Другу,
А я погубила ceбe.
Я піду втоплюся у тії криниці,
З якої ти воду береш.
Ти підеш до неї води набирати
І там моє тіло знайдеш.
Дівчинонько мила що ж ти поробила,
Що ти погубила себе?
А друга не вірна, та друга не люба,
А ти лиш любила мене.
Ти пісню співала, на гітарі грала,
Я в очі дивився тобі,
Ти пісню скінчила, гітару впустила,
На груди схилилась мені.
Ти пісню скінчила, гітару впустила,
На груди схилилась мені.
Нам зорі світили, пташки щебетали,
А ми поробилися німі.
Записано від Марії Федорівни Кушнір

На городі ружа трояка,
На городі ружа трояка.
Ой мала я мужа..
Ой мала я мужа,
Ой мала я мужа пияка.
А він ну не робить, тільки п'є,
А він ну неробить, гльки п'є.
Як прийде додому,
Як додому грийде,
Як прийдедодому жінку б'є.
Не бий мене муже не карай,
Бо покину діти та й покину дрібні,
А сама піду за Дунай.
Ой, як я на лодку сідала,
Правою рукою, білою хусткою
Дрібнії сльози витирала.
Ой, вернися, жінко, додому,
Бо миски немиті,
А горшки побиті,
А малі діти їсти хтять.
Записано від Марії Федорівни Кушнір

Є в полі береза,
Є в полі кудрява,
Хто йде - не минає,
Березу ламає.
Хто йде - не минає,
Березу ламає.
Горе ж тому жити,
Хто пари не має.
Горе тому жити,
Хто пари не має,
А ще гірше тому,
Що й по дві кохає.
А ще гірше тому,
Що й по дві кохає,
Як прийде додому –
Сам спати лягає.
До стіни очима,
На хату плечима,
До стіни говорить,
А стіна не чує.
До стіни говорить,
А стіна не чує,
Хто ж мене роздягне,
Хто ж мене роззує.
Хто ж мене роздягне,
Хто ж мене роззує,
Хто ж моє личенько
Сім раз поцілує?
Обізвалась мила
З другої кімнати,
Я тебе роздягну,
я тебе роззую,
Я твоє личенько
сім раз поцілую.
Одступися гидка,
Одступися бридка,
Одступися ледаща,
Бо є в мене краща
Записано на весіллі

Межи двома гороньками
Зайшов місяць з зіроньками.
Ой там дівчина з чорними очима
Яру пшениченьку поле.
Ой поле ж вона поле,
Всьс ся в гору поглядає.
Ой чи високо сивий соколонько
З орлоньками пролітає.
Ой літає він, літає,
До віконця припадає.
Вийди дівчино, вийди рибчино
Поговоримо з тобою.
Ой рада б я виходити
Та незнаю, що робити.
Ой лежить непюб на правій рученьці,
Та й боюся розбудити.
Ой, дівчиномоя люба,
Одвернися від нелюба,
Бо як засяду : високого дуба,
Вб'ю нелюба, як голуба.
Ой чи ти вб'єш, чи ти не вб'єш,
Ти нас з пари не розлучиш.
Ой сідлай кої я та від'їжджай з двору,
Бо ти не мій, і я не твоя .
Козак коника сідлає
Та й з двору виїжджає,
Рися мій коню, рися мій вороний,
Аж до тихого Дунаю.
Біля тихого Дунаю,
Стану собі, подумаю,
Чи з коня вбиться,
Чи в Дунай втопиться,
А чи назад воротиться?
З коня впаду і, не вб'юся,
В Дунай скочу, не втоплюся,
Візьму дівчину за праву ручину
Та й по садочку пройдуся.
Записано від Анастасії Антонівни Каніщук

Ой наступила та й чорная хмара,
Став дощ накрапать.
Ой там зібралась бідна голота,
До корчми гулять.
Пили горілочку, пили наливку,
Ще й мед будем пить,
А хто з нас братує, буде спияться,
Того будем бить.
Ой іде богач, ой іде дукач,
Насміхається.
Ой за що, бідна голота,
Напивається?
Ой взяли дуку за чуб за руку
Третій в шию б'є,
Ой, не йду, дуко, ряба гадюко,
Де голота п'є.
Записано від Надії Артемонівни Кушнір

Мені минуло літ шістнадцять,
Весною як саци цвіли.
Я про кохання ще не знала,
Ми тихо з матір 'ю жили.
Раз ти пройшов над нашим двором,
Я задивилась на твій стан,
Стояла довго під вербою,
Поки вечірній впав туман.
А я раз айстри посадила,
А ти поміг мені полить,
З тих пір дума моя страждає,
З тих пір дума моя болить.
Прийшла зима і айстри білі
Схилили голови в журбі,
В моєму сери і гіснуть сили,
Чужою стала я тобі.
Записано від Ганни Петрівни Ткачук та Клавдії Григорівни Білоус