Цибулю шніт ще називають різанець, скорода. Вона росте на одному місці до 10 років і навіть більше, але з часом знижується врожайність, тому рекомендується поновлювати або омолоджувати насадження через 5—6 років. Вирощують її сівбою насіння у грунт або діленням кущів. Висівають рано навесні або під зиму, як звичайну цибулю. Сходи дуже дрібні, тоненькі, їх важко помітити, тому для позначення рядків шніт сіють разом з редискою або іншою маячною культурою. У перший рік рослини розвиваються повільно, утворюючи розетку з декількох листочків, тому в цей період на продовольчі потреби їх не використовують. Догляд за рослинами передбачає розпушування грунту, виполювання бур’янів, у разі необхідності — поливання. Шніт — дуже морозостійка цибуля: навіть у північних областях за будь-якої зими вона не вимерзає. А як тільки зійде сніг, листочки мають довжину 2—3 см. у квітні — 10 см і більше, їх уже можна використовувати в їжу. На півдні це буває вже у березні. Зелень цибулі шніт багата на вітаміни (аскорбінова кислота, каротин), навіть її запах запобігає захворюванням. Вчені встановили, що легкі речовини, які виділяє цибуля, здатні знищувати гнильні бактерії, а також найпростіших — інфузорій та амеб. Достатньо кілька хвилин пожувати листок цибулі, щоб знищити у роті всі хвороботворні бактерії. На другий або третій рік рослини зацвітають яскраво-рожевими квітками. У цей час вони надзвичайно декоративні, тому шніт найчастіше використовують на квітниках та клумбах. На другий, третій та наступні роки урожайність цибулі збільшується рослина кущиться і утворює 25—30 стебел. Листки краще збирати до цвітіння Зауважу: для того, щоб вони були ніжніші, соковитіші й менш гострі, у посуху рослини слід поливати. Починаючи з другого року, цей вид цибулі можна розмножувати вегетативно. Для цього викопаний кущ розділяють на окремі рослини, які розсаджують на відстані 10—15 см. Листки зрізують на висоті 5 см від поверхні грунту. Пересаджені рослини потребують ретельного поливу.
Цибуля слизун. Своєю назвою цей вид цибулі зобов’язаний наявності в листках густого в’язкого соку, який нагадує слиз і завдяки цьому добре діє на органи шлунково-кишкового тракту, не подразнюючи його. Саме через це, а також завдяки підвищеному вмісту заліза, слизун відносять до дієтичних видів цибулі. Листки, вирощені за умов достатньою зволоження, мають слабогострий цибулевий смак, дуже соковиті й хрумкі. На відміну від ріпчастої цибулі, вони плескаті, без порожнини всередині, досить широкі (2—3 см). 2—3-річні рослини відростають, як тільки зійде сніг, і вже на початку квітня мають висоту 5 см, а наприкінці його — 10—15 см, тобто урожай можна збирати з ранньої весни і до настання сталих морозів. Зимує слизун дуже добре і не боїться весняних та осінніх заморозків. Сорт цибулі слизун Лілейна, виведений в Національному ботанічному саду їм. М.М.Гришка, має широкі листки, що забезпечує високу врожайність. Він добре пристосований до кліматичних і грунтових умов України, тому й районований в усіх областях. Вирощувати досить просто: висіванням насіння навесні або під зиму та діленням розрослих багаторічних кущів. Зелень збирають протягом усього вегетаційного періоду, зриваючи нижні листки. Розетка швидко відростає і збирання повторюють. Урожайність — 5 кг/м2 за сезон. Цвісти починає з другого або третього року після сівби округлими рожевими суцвіттями, які приваблюють багато бджіл.
Цибуля запашна за своїми властивостями подібна до цибулі слизун. Листки мають плоску форму, а смаком та запахом нагадують часник. Як і інші види, відзначається фітонцидними та вітамінними властивостями. Надзвичайно морозостійка, рано відростає. Розмножують як насінням, так і вегетативно. Технологія вирощування така сама, як і в попереднього виду цибулі. Зацвітає на другий рік після сівби білими квітками в напівкулястих суцвіттях, які мають прекрасний декоративний вигляд. Саме їх було представлено в цибулевій квітковій композиції (слизун, запашна, порей) на щорічній столичній виставці квітів в експозиції ботанічного саду.
Цибулю батун найчастіше серед інших видів багаторічних цибуль вирощують на присадибних ділянках. У народі її називають цибуля зимова, татарка. За зовнішнім виглядом рослина нагадує цибулю ріпчасту, вирощувану на перо. Справжньої цибулини не утворює. В їжу використовують свіже листя та видозмінену стеблоподібну несправжню цибулину. Цибуля батун Параде – дуже гарний високоврожайний сорт цибулі на перо для вирощування в ранньовесняний (у відкритому ґрунті) і осінньо-зимовий (у теплицях) періоди. Вегетаційний період 70 днів. Листя потужне, темно-зеленого кольору, перо середньої довжини, м'ясисте, цибулини не формуються. Швидко відростає після зрізання, що дозволяє збирати урожай кілька разів за один сезон. Довго зберігає товарний вигляд. При м'яких зимах може зимувати. Дуже висока стійкість до пероноспорозу.
Вирощують батун насінням або діленням куща. Урожайність зелені становить 3-4 кг м2. Зацвітає на другий-третій рік білими квітками. Ця рослина досить невибаглива до умов вирощування: добре росте у будь-яких кліматичних умовах України на всіх типах грунтів, крім заболочених та засолених, не боїться заморозків, добре зимує. На одному місці може рости 6—8 і більше років.
ЦИБУЛЯ ВЕДМЕЖА, левурда, черемша Allium ursinum
— багаторічна трав'яниста цибулинна рослина родини лілійних.
Цибулина довгаста, 2—5 см завдовжки, обгорнута прозорими білуватими оболонками.